Япона мать: по той бік якісної кухні

Два місяці активних ремонтних робіт — й оновлений Суші Хаус відкрив свої двері для відвідувачів. Крім збільшеного приміщення, заклад може похвалитися оновленим меню: 81 позиція суші, 12 позицій салату та 30 позицій алкоголю. Як відбувався ремонт та чому працівники категорично відмовляються звільнятися — розповіла команда Суші Хаус.

Власник Суші Хаус Ігор Стражник:
“Якось на вихідних я побачив, що багато людей готові чекати замовлення на вулиці. Усі столики зайняті, телефон розривається, а клієнти стоять у черзі і їм байдуже, що періщить дощ. До того ж, я завжди мріяв про хорошу, велику, класну кухню. Навіть не так заклад, як кухню. Дивно, але це так (сміється).

Тоді я зрозумів, що час щось змінювати

Я почав шукати приміщення. Розглядав варіанти в центрі, але зі сторони бізнесу я зрозумів, що мені цікавіше та вигідніше вести справу там, де немає великої кількості закладів, відповідно і конкуренції теж. Крім того, з самого початку ми зробили акцент на доставці та охопили не тільки місто, а й Коломийський район. Та й наше місце знаходження вже всім було відоме. Так, ми знаходимося далі від центру, але це стимулює нас тримати на найвищому рівні якість продуктів, доставки та обслуговування. Клієнт на першому місці, він завжди має бути задоволеним.

Я зайшов у нове приміщення, закрив очі й побачив дизайн. Тоді ми і приступили до роботи.

Метою дизайну приміщення була японська тематика, але так, щоби не перегнути палицю. Дуже багато деталей інтер’єру додавалося під час ремонту. Наприклад, коли ми вже повісили картини, то зрозуміли, що чогось не вистачає. Так з’явилися рамки, які стали віддзеркаленням японських вікон навпроти. Тобто і там, і там дерево.

Ми запрошували майстрів, і вони робили великий шматок роботи, однак я вирішив, що до цього потрібно залучати команду закладу. Ми не просто працюємо разом, ми — одна сім’я. Тому певні роботи виконували власноруч. У хлопців є досвід у будівельній справі, а дівчата наводили лад. Ніколи не міг подумати, що вони в нас такі войовничі. Пам’ятаю, дівчата помили вікна, а хлопці їх забруднили. Таких криків я ще не чув (сміється). На щастя, ніхто не постраждав.

А пам’ятаєте квіти на стелі в попередньому приміщенні? Вони ручної роботи. В новому приміщенні це не дуже личило. Тому ми знайшли вихід: не знали, як прикрасити коридор, який веде до вбиральні та службового приміщення, і хтось із працівників згадав про ці квіти. Щоправда, довелося їх доробляти для потрібного ефекту. Ми хотіли, щоб у відвідувачів складалося враження, ніби стеля засіяна квітами. Усього їх там дві тисячі. Найважче було їх туди зачіпати. У хлопців тоді ледь руки не повідпадали.”

Сушист: Як я це терплю? Взагалі-то я не планував тут затримуватися, але затягнуло…

Ми з Ігорем спілкуємося, повз нас проходить сушист Святослав Окрепкий, почувши нашу розмову, у нього виривається емоційне: 

“Ой, ці квіточки! Страшенно їх не люблю! Такий радий, що вони тепер не в самому залі. Я це Ігорю казав. (Ігор Стражник закочує очі, а тоді прикриває їх рукою. Вочевидь, про квіточки він чує не вперше). А що? Це правда! Хоча на колір і смак фломастери різні.

Як я це терплю? Ігор шукав сушиста, а я шукав можливість відволіктися від проблем вдома. Треба було себе чимось зайняти. Взагалі-то я не планував тут затримуватися, але затягнуло. Хоча спочатку ми з Назаром Стражником ніяк не могли вжитися, постійно сварилися. А потім якось сіли, поговорили, усе вияснили – і тепер ми хороші друзі. Зараз не уявляю свого життя без колективу, йому можуть позаздрити усі заклади міста. Тут тебе завжди підтримають, допоможуть. У кожного бувають складні ситуації в житті, але ми завжди готові перші прийти на допомогу, ми своїх у біді не залишаємо.”

Святослав повертається на кухню зі словами:

Ігорю, не забудь розповісти, як ми будинок без світла лишали!”

Ігор Стражник зітхає і продовжує:

«Думаю, нікого не здивує, що ми декілька разів «вирубували» світло у всьому будинку»

“Одного разу це сталося, коли майстри робили ремонтні роботи. А два наступних рази — то заслуга моя й мого брата (сміється). Я дуже вдячний усім сусідам, які витримали цей ремонт разом із нами. Я розумів, що нам потрібно максимально швидко відкрити заклад, і за два місяці ми повністю зробили зал, літню площадку, кухню, закупили нове обладнання. Думаю, це досить швидко. Ми спали по дві-три години, а то й зовсім не лягали. Тому можу тільки уявити, що пережили наші сусіди. Я їх просто обожнюю й щиро їм дякую за розуміння та терпіння!

«Першочергово ми хотіли, щоби заклад сподобався людям»

Ми розуміли, що можемо зробити так, як нам хочеться, але це було б неправильно. Відвідувачі мають почуватися комфортно й хотіти повернутися до нас знову і знову. Тому ми довго думали над тим, як підібрати стиль, що може сподобатися людям. Нам допомагала дизайнер Оксана Савчук. Ось, наприклад, картини вона сама намалювала, і вони дуже гармонійно вписалися в інтер’єр.

«Основною умовою введення алкоголю була якість»

Я не хотів, щоб у нашому закладі подавали абищо. Тому основною умовою введення алкоголю була якість. У нас немає горілки, ми підібрали тільки якісні та перевірені торгові марки. Взагалі основною метою нашого закладу є найсмачніші суші, найкраще обслуговування, найкраща кухня, найшвидша доставка.”


До розмови підключається бармен Василь Якубенко:
“О, хороший алкоголь — це одне з найкращих рішень! (Поки спілкуємося, Василь готує свій фірмовий коктейль, який уже став топовим у закладі)

Починав кур’єром, зараз втілив свою мрію: я – бармен. Ігор запропонував мені переходити на сушиста, але мені більше до вподоби робота бармена. Я від неї кайфую і завжди хотів спробувати створити щось своє. Якось зміксував декілька видів напоїв, дав спробувати Ігорю, він оцінив – і ми ввели коктейль в меню. Мені подобається, що в нас тільки хороший алкоголь. Це ознака високого рівня закладу, а ми прагнемо бути найкращими.”

Власник Суші Хаус Ігор Стражник:

“З моменту відкриття, за відгуками відвідувачів, ми зрозуміли, що в нас ще й одна з найсмачніших кав у місті. Це нас дуже здивувало, адже каву ми підбирали на свій смак і тут не керувалися комерцією, тобто в нас не було мети її продати людям. Просто наша команда любить каву, і ми хотіли, щоб у нас вона була смачна.

«За два місяці ремонту наш заклад не працював лише три дні»

Ми старалися поставити роботу так, щоб заклад не припиняв роботу. Могли собі це дозволити, адже кухня в нас була в іншому приміщенні. Так, ми вже не могли приймати гостей в останні два тижні, але доставка продовжувала роботу. За два місяці ремонту наш заклад не працював лише три дні. І то… це було пов’язано з переїздом кухні.”

До столика підходить шеф-кухар Sushi House, брат Ігоря Стражника, Назар Стражник:

“За ремонт розповідаєш? Уже розповів, як ми тричі будинок без світла лишали? Ну, ми ж брати, щось спільне в нас має бути! (сміється) Сподіваюся, частину про складання меню ти залишив мені? Бо це був мій персональний пекельний період. Ремонт, робота на кухні, складання нового меню… Я досі не розумію, як я це витримав! Коли всі йшли відпочивати, я відкривав ноутбук і починав працювати над новим меню. Хотілося створити такі страви, яких ніде немає. Я хотів унікальності. Так з’явилися роли в рисовому папері, сушки, гарячі роли. Тепер у нас 81 позиція ролів, а було всього 30. Ще в нас тепер є 12 позицій салатів. Серед них – і той фруктовий, про який я розповідав у попередньому інтерв’ю. І це ще не кінець! Взагалі ми всі молодці, бо за ці два місяці проробили титанічну роботу.”

Продовжує власник Суші Хаус Ігор Стражник:

«Тепер я досвідчений і знаю, що коштів на ремонт завжди бракуватиме»

“Коли я вирішив розпочати розширення, то покладався на певну суму грошей, яку відклав. Зараз розумію, що переоцінив свої сили (сміється). Тепер я знаю, що коли починаєш ремонти й розраховуєш на певну суму, то потрібно помножити її на три. Тим більше в ресторанному бізнесі: хороше обладнання, посуд, меблі та інші деталі коштують відповідно. Якщо ти хочеш підтримувати високий рівень свого закладу, то не можеш економити. Але всі ці кола пекла вартують того. Коли вже все готове, сидиш у новому закладі й розумієш, що ви це зробили. Це нереально круте відчуття.

«Зараз я просто хочу виспатися!»

Чим ближче підходив час відкриття, тим більше наростав темп роботи. Якщо могли поспати, ми спали. Але це було скоріше схоже на подрімати годинку-дві. Я особисто не спав по кілька діб поспіль. Під час роботи просто втрачалося відчуття часу. Працюєш собі в залі, виходиш на вулицю, а це вже ранок. Роботи було багато, часу — мало, ми всі це розуміли й просто викладалися на тисячу відсотків. Я дуже люблю і ціную свою команду. Жодна людина не сказала, що не може допомогти. Ніхто не відмовлявся від додаткової роботи. Скільки було сил, стільки працювали. Я нікого не примушував, й особливо було приємно, коли мої працівники самі приходили, питали, що робити, або просто ставали до роботи. Мені хотілося віддячити їм, тому за оцю роботу вони отримували додаткову платню. Я вкотре переконався, що зробив правильне рішення, залучивши усю команду до роботи. Вони — моя гордість. Я радий, що в нас такі стосунки на роботі, що Sushi House  це не просто ще один заклад, а справжня сім’я.”

За столик підсідає операторка-адміністраторка Іванна Марчук

“Ігор — мій найкращий друг. Я була однією з перших, хто дізнався про те, що він викупив Sushi House. Ігор запропонував мені роботу – і я погодилася. Спочатку було дуже важко: мені доводилося виконувати обов’язки й адміністратора, й оператора з приймання замовлень, й офіціантки, і слідкувати за чистотою залу… Я могла по декілька разів на день заявляти, що звільняюсь (сміється). Але Sushi House став моєю другою сім’єю. І коли Ігор сказав, що ми розширюємося й потрібно допомагати з ремонтом, я ні секунди не вагалася. Я люблю свою роботу, людей, які тут працюють. Тут тебе завжди підтримають та допоможуть. Завжди є можливість розвитку. Мене навчили готувати суші, й тепер я працюю на кухні. Секунду! (Іванна схоплюється і приймає замовлення телефоном, поки офіціантка обслуговує столик. Передає замовлення на кухню й повертається, розводячи руками, мовляв, отак і працюємо) Перепрошую за це, але ми завжди страхуємо одне одного. Так-ось! У мене навіть у думках немає шукати роботу деінде. Ми — одна сім’я. Де ще є такі стосунки на роботі?” (Тут Іванну кличуть і вона задоволено повертається на кухню допомагати)

“Заклад створюють люди, які в ньому працюють. На мою думку, команда Sushi House може зробити надзвичайне місце будь-де й будь із чого.”

Поміж замовлень встигаємо поспілкуватися із офіціанткою закладу Христиною Голоднюк:

“До Sushi House я ніде не працювала, почула, що сюди потрібен персонал, і одразу подала заявку. Мені тут подобається. Усі привітні, допомагають одне одному. Колектив — як одна велика сім’я. Так, період ремонту був важким, але спільними зусиллями ми впоралися (посміхається). Зараз усе приходить до норми. Мені подобається спілкуватися з клієнтами. Я — трошки перфекціоністка, тому навіть в обслуговуванні хочу, щоб усе було ідеально. Коли люди залишаються задоволені, то я дуже радію й можу ділитися цією радістю з іншими. А розпис наших пакетів для доставки — одне з улюблених занять! Це дуже надихає. Я люблю свою роботу!”

Сушист Арсен Гаєвський:
“Тут я навчився готувати з нуля. Мені дуже сподобалося! Колектив — бомба! Я не сприймаю їх, як колектив. Це мої друзі. Ми практично одна сім’я. Я приходжу на роботу не тому, що треба, а тому що мені тут подобається, це мій другий дім. Жодного дня я не пошкодував, що прийшов сюди працювати.”

Кухарка, помічниця сушистів Наталя Мазурик:
“Скажу, що назвати нас колективом важко, — ми одна сім’я. Усі дуже щирі, хороші, завжди підкажуть, допоможуть та підтримають. Мені тут комфортно. Я вже працювала раніше у сфері обслуговування, і всюди були якісь скандали, інтриги. Тут цього немає. Нарешті відчула себе на своєму місці. Я – вдома. Заклад створюють люди, які в ньому працюють. На мою думку, команда Sushi House може зробити надзвичайне місце будь-де й будь із чого.”

Операторка дзвінків Соломія Щипанська:
“О, я дуже люблю свою роботу! У нас дуже дружній колектив. Хоч період ремонтів був дуже важкий. Ми могли працювати до 3–4 ранку, але результат того вартий. Зараз у нас більше місця, комфортніше і працівникам, і відвідувачам.” 

Власник Суші Хаус Ігор Стражник:
“Команда стала однією з моїх основних підтримок. На час ремонту я зовсім випав із соціального життя: майже не спілкувався з рідними та друзями. Усе, що мало значення на той час, —  новий заклад. Я дуже вдячний всім за підтримку та розуміння. Без друзів, рідних та команди я б не впорався.

«Можна почати власну справу без вкладання великих інвестицій»

Знаєте, що я зрозумів після відкриття? Нам потрібен ще більший зал (посміхається). А поки працюю над новим проектом. На власному прикладі я переконався, що без вагомих витрат можна запустити невеликий бізнес. Мені 22, а я не просто власник бізнесу, а встиг розширитися і не планую зупинятися на досягнутому. Ми хочемо донести це молоді. Під патронатом нашого колективу п’ять активних молодих людей, які пройдут відбір, отримають можливість створити власну справу практично з нуля. Ми допоможемо з пошуком та орендою приміщення, єдиною умовою буде те, що частину заробітку будемо віддавати на потреби міста. Це щось схоже на Франківську платформу Urban Space. Ми хочемо показати молоді, що ведення бізнесу — це не страшно. Можна почати власну справу без вкладання великих інвестицій, потрібно лиш мати бажання та працювати. Усе реально.”

Журналістка: Яна Букреєва

Фото: Оксана Санагурська

Посмакувати суші можна за адресою: Sushi House: м. Коломия, вул. С. Бандери, 53 В. Контактний номер: 0636278547