Наталія — бойова медикиня десантно-штурмового батальйону 80 окремої десантно-штурмової бригади. Одного дня серед крові, куль та бруду військовослужбовиця зустріла своє кохання.
Жінка служить в українській армії 13 років. Раніше була санітарною лікаркою, повідомляє Львівська ОВА.
Бойова медикиня під кулями й обстрілами витягує поранених побратимів з переднього краю. Вона виїжджає на бойові позиції, коли потрібна евакуація. Для неї важкі бої — не перешкода, головне — вивезти постраждалих з лінії вогню.
«Ми виходили на спостережний пункт, сиділи там і багато говорили. Обстріли були дуже сильні. Ми потоваришували. Рішення одружитись прийшло спонтанно. Дмитро мені каже: “Давай одружимось, може завтра не настане” . Тут живеш одним днем і цінуєш життя. На війні інакше йде час, ми навіть можемо не згадати, який зараз місяць. Дуже тяжко, але ми даємо раду. Зараз удвох із чоловіком їздимо на евакуацію. Він — стрілець-снайпер, але згодом поїде вчитись на медика. Чоловік допомагатиме, щоб я трохи відпочивала», — розповіла Наталія.
Вона також мати двох дітей. На початку широкомасштабної війни евакуювала їх за кордон, а сама продовжила службу у війську. Дотепер жінка каже дітям, що на навчаннях.
Одного дня снаряд залетів прямо в її бліндаж. Медикиня знепритомніла, але невдовзі побігла надавати поміч.
“Ми вивозимо поранених не медеваком, а нашим БТРом. Якось накрило артою, було дуже багато поранених, але ми всіх вивезли. У середині бронемашини було 15 важкопоранених. Страшно. Але все переживається та забувається, якщо є можливість нормально поспати. Я знаю, що маю йти до поранених, бо їх не залишу. Я тут і місяць сидітиму, знаючи, що в них все буде добре. Я дуже люблю свою бойову роту”, — згадує українська захисниця.
Фото: Львівська ОВА
А щоб у твоєму житті було більше Глузду — підписуйся на нас у:
