У 2024 році Івано-Франківська архієпархія УГКЦ планує розпочати будівництво богослужбової каплиці поруч із міським озером в Івано-Франківську. Площа храму становитиме приблизно 160 метрів квадратних. Такі плани викликали спротив мешканців, які на цьому місці ще 2019 року створили відпочинкову зону.
Декілька небайдужих людей вперше зібралися біля місця ймовірної забудови 21 березня, а вже 24-го була перша акція проти забудови міського озера.
Марія Козакевич — активістка та засновниця громадської ініціативи зі збереження архітектурної спадщини міста «Франківськ Який Треба Берегти», також не залишилася осторонь цієї ситуації. Обдзвонила всіх знайомих, яких також обурила така ситуація.
“Ми створили групу в телеграмі, де обговорювали, що нам далі робити. Після першої акції, яка відбулася 24 березня, вирішили рівно через тиждень знову зібрати людей, цього разу — вже на пікнік. За кілька годин до пікніку у мене виникла ідея садити квіти: скупила усі можливі квіти, які були на ринку. Найперше ми ще раз виголосили усім людям, які зібралися на нашій акції, що ми хочемо, аби і надалі ця зона залишалася зеленою. Поруч є два озера, і наші юристи зараз з’ясовують, чи взагалі в такому місці можна щось будувати. До того ж у генеральному плані міста це комунальна власність, і це відпочинкова зелена зона. Ми не знаємо, чому депутати вирішили, що вони, не порадившись із громадою, мають право віддати цю територію під забудову”, — розповідає одна з ініціаторок таких акцій Марія Козакевич.
Аби створити таку зелену зону біля тенісного корту, ще у 2019-му людям довелося докласти багато зусиль.
“У 2019 році виграв проєкт Тараса Бойчука у програмі “Бюджет участі” щодо облаштування відпочинкової зони на озері, який передбачав прибирання прибережної зони озера, розчищення її від чагарників, встановлення сміттєвих баків, столів та лавочок, а також облаштування місця для пікніків та відпочинку містян. На це з міського бюджету було виділено 300 000 тисяч гривень. Для такої відпочинкової зони люди багато зробили: вивезли п’ятнадцять камазів сміття, поновили шар грунту, посадили травичку та розмістили вуличні меблі. Упродовж кількох років мешканці раділи такому місцю, і раптом у них вирішують його забрати. Це вже не перша така ситуація, коли забудовують та забирають у мешканців відпочинкові зони. На жаль, це ще популярна проблема через забудовників, які поширюють меседж, що вони будують квартири поруч із відпочинковими зонами, а насправді таких зон із кожним роком стає все менше і менше. В Івано-Франківську збільшилася кількість мешканців, приїхали ВПО, ми навпаки маємо робити все, щоб було більше зелених зон”, — зазначає Марія Козакевич.
Активістка Марія розповідає, що на першу зустріч прийшло близько 200 людей, а на другу — 300.
“Під час другої акції люди вже були підготовлені: принесли саджанці, квіти, лопати маленькі й великі, ми посадили квіти, дерева, розібрали будівельний паркан та під час пікніку обговорювали, що ми будемо робити далі. І дорослі, і діти були при роботі, всі копали і садили. Принесли й канапки та чай, тому справді у нас був пікнік, коли і попрацювали, і відпочили”, — розповідає одна з ініціаторок таких акцій Марія Козакевич.
Під час пікніку виникла ідея створити місце, яке необхідне під час війни.
“Мені як дружині військового, який впродовж 13 місяців захищав нашу країну і після поранення повернувся додому у 2023 році, та іншим військовим і їхнім родинам спало на думку перетворити цю відпочинкову зону на Сквер воїнів Прикарпаття. Багато військових мені писали, що підтримують наші акції. Усі вони хочуть, щоб була така зелена зона. Сквер присвячений усім захисникам та захисницям нашого краю: усім, хто захищав, захищає нашу країну, хто загинув у боях. Це місце, де і ветерани, і їхні сім’ї, усі місцеві можуть прийти і відпочити. Насправді це дуже боляче, коли, з одного боку, воїни відвойовують кожен сантиметр нашої держави, свободу та її незалежність, а в нас відбуваються такі цинічні речі. Це просто в голові не вкладається”, — розповідає Марія Козакевич.
Громадська активістка зізнається, що від таких дій міської влади їй дуже гірко.
“Ми і до цього разом із чоловіком займалися громадською діяльністю, реставруємо двері, безліч просвітницьких проєктів організовували в Івано-Франківську. На початку повномасштабного вторгнення мій чоловік пішов добровольцем на війну, і сьогодні вже рік як він повернувся: відслужив 13 місяців, мав поранення, контузію, але повернувся додому. І військові потребують місця, де вони зможуть відпочивати, тиші, спокою, травички, на воду подивитися. Люди, які стільки пережили, заслуговують на повноцінну реабілітацію. І ще мешканців міста дратує, що великі кошти місто витрачатиме на будову. Якби це був реабілітаційний центр (але, знову ж таки, не в зеленій зоні), ніхто і слова б не сказав”, — пояснює громадська активістка.
Однак для того, щоб створити такий сквер, потрібні фінанси.
“Коли прокладали комунікації до тенісного корту, який поруч, на жаль, знищили трав’яний покрив. Коли ставили будівельний паркан для забудови церкви, пересунули наші дерев’яні меблі, зробили уже дорогу і засипали шутром, зрізали верби, які могли рости не один десяток років. Тобто ті кошти, які були витрачені на облагородження декілька років тому, можна сказати, пішли нанівець. Тепер потрібно знову шукати кошти, щоб облаштувати наш сквер. Ну якщо міська влада не чує людей, вони самі будуть діяти. Тому ми вже посадили й нові дерева”, — пояснює Марія Козакевич.
Конфлікт також виник через те, що деякі мешканці вважають, що активісти проти забудови саме церкви. Але насправді небайдужі люди проти будь-яких забудов у зелених відпочинкових зонах.
“У місті не вистачає басейнів, спортивних комплексів, садочків та шкіл. Ми підрахували, що церков у місті більше, ніж навчальних закладів для дітей. Ми не виступаємо проти церкви та віри, бо нас в коментарях навіть антихристами називають, але насправді більшість людей, які приходять до нас на акції, вірять в Бога, і я також. Адже, коли в тебе чоловік на фронті, ти не можеш не молитися. Ми не воюємо із церквою, але коли влада стоїть осторонь, ми мусимо брати ініціативу у свої руки. Але ми маємо потребу в зеленій зоні, і тому будемо за це боротися, адже наше рішення ніхто не враховував: місцева влада не проводила голосування чи опитування мешканців, які там живуть. Мета наших акцій — зберегти таку ділянку, привести її до ладу. Можливо, для створення скверу проводемо архітектурний конкурс. Ми також думаємо над тим, щоб створити мінімалістичну стелу або камінь із написом із назвою та метою цього скверу. І, звичайно, насадити дерев, порадитися із садівниками, що було б доречніше садити на цих грунтах. Ми також купили та посадили символічно калину. Ми сподіваємося на вирішення цієї справи, що церква нас почує, що місцева влада, яка заварила цю кашу, вирішить таку ситуацію. Можливо, нехай шукають інше місце для церкви, але, знову ж таки, не на місці зеленої зони, можливо, витратити кошти на щось необхідне, наприклад, реабілітаційний центр для воїнів або спортивний комплекс”, — зазначає Марія Козакевич.
Акції такі будуть проводити доти, доки влада не почує активістів.
“Наступну акцію ми плануємо також в неділю. Слідкувати за годиною проведення нашої зустрічі можна на сторінці “Франківськ, який треба берегти” або на моїй особистій. Це вже наша така традиція — збиратися усім разом”, — пояснює Марія.
Журналістка: Мар’яна Гнот
Фото: архів героїні
