Романтика без глузду

Це перший матеріал, який писала вся глуzдівська сім’я, і вийшов він без глузду.

Сьогодні День закоханих, а в окремих країнах День божевільних. Тому до справи (матеріалу) ми підійшли нетипово: розповімо вам про невдалі побачення і розпочнемо зі своїх:

Не так часто ходжу на побачення із погано знайомими людьми, але близько року тому познайомилася на корпоративі із хлопцем, ну і запросив він мене на побачення. Я не пам’ятаю чому і як погодилася. В останній момент перед тим, як збиратися, передумала, моя чуйка казала, що краще туди не йти, але близький друг (назвемо його Марком, бо далі він буде згадуватися) майже наполіг, каже: “Щось ти скучно жити почала, йди розвійся”.

Ну от я і пішла…

Але вже зовсім скоро таки пожаліла.

Десь півтори години хлопець розказував мені про тонкощі своєї роботи, деталі деталей, з якими працює і щось у такому роді…

Словом, ситуація була сумна, бо я ненавиджу вбивати свій час таким шляхом, а цей джентльмен, схоже, не збирався припиняти свій до болю “важливий і цікавий” спіч.

Просто встати і вийти мені не дозволяла совість. Ну і ще він чекав мене хвилин 30, бо я запізнювалася, то піти по-англійськи було би некоректно.

Тоді я непомітно  написала другові, який мене підштовхнув на цю авантюру, щоб тепер він мене з неї витягував.

Він, звісно, ще трохи ламався і проявляв чоловічу солідарність, але моя наполегливість та біль повідомлень, його таки здолали – і він передзвонив. Стурбованим голосом розповів, що у нього сталося щось дуже непередбачуване, і я просто зараз потрібна в іншому кінці міста.

Я відкланялася і змилася….

Що найцікавіше, уже тепер Марк розповів, що я не перша, кого він рятував таким шляхом.

Його хороша подруга пішла на зустріч із симпатичним сексуальним футболістом. Побачення було у ресторані. Молодий чоловік читає меню і намагається пожартувати: “Салат грецький тому, що він із Греції?”. Офіціант пояснив, що салат просто має таку назву.

-А що таке паста?

-Це макарони із соусом,- відповідає офіціант

– То чому ви їх в меню так і не назвете –  “макаронами”.

У дівчини брови позаскакували у волосся з подиву. А такі жарти були увесь вечір.

Вона кинула сигнал Марку, і коли той відзвонився –  включила “театр одного актора”.

– Тобі погано? Потрібно приїхати? Ого, тебе не просто болить живіт? Це апендицит? Ок, зараз буду.

Марк не встиг зрозуміти, який апендицит, про що мова і в чому справа, як дівчина вже поклала трубку. Футболіст, схоже, теж не встиг прийти до тями, як його дама серця змилася…

 

А ще одного разу, коли гуляла із хлопцем. Те побачення вийшло спонтанним. Вилила на себе цілу чашку кави. Капучино було у стаканчику формату “Coffee to go” (вулична кава), там погано приставала кришечка.

Я опинилася посередині Стометрівки, ліворуч від мене був хлопець, який мені ну дуже подобався, і найбільша Писанка світу, навпроти пару знайомих, а вся моя улюблена біла сорочка була у капучино. Такого нікому не побажаю…

Олена Гелетюк – головна редакторка “Глуzд”

 

Пішла я на побачення з хлопцем, який мені дуже подобався. Після кафе ми прогулювалися у парку. Була рання весна, прохолодно. Ми про щось розмовляли. Над нами на деревах сиділи ворони. І тут я відчула характерне “фляць”. Одна з тих падлюк нагадила мені прямісінько на голову. На щастя, я була в шапці, і з собою були вологі серветки. Ми з цього посміялися, але так ніяково мені ще ніколи не було…

Яна Букреєва – журналістка


Ми познайомилися у моєму місті на Євромайдані. Він був на два роки старший, і виявилося, що вчився у закладі, куди я планувала  вступати. Хлопець мені дуже сподобався, він був симпатичний, не дурний та ще й патріот. Спілкувалися декілька днів, і нарешті він зрозумів мої натяки і запросив погуляти містом.

Ми зустрілися, він запропонував піти у недорогу забігайлівку, я погодилася. Там він замовив маленьку піцу, а я чай, і далі продовжили говорити на різні теми. Виявилося, що він дуже часто грає в онлайн-ігри, трохи розповідав про своє хобі. Пройшло ще декілька хвилин, і він витягнув з рюкзака ноутбук, і (УВАГА) в нього з собою була  навіть мишка до ноутбука, і почав грати гру. Ніби показуючи, який він у цьому профі. Схоже, весело тоді було тільки йому, після того я більше з ним не бачилася.

Оля Воробець – журналістка

 

Було мені десь ще років 16, пішла з хлопцем на побачення, хоча то важко було назвати побаченням. Пішли в кафе, він взяв Revo, замовив кальян. А я така молода-зелена, беру від життя все та й насолоджуюся. Він був на декілька років старшим. Сидимо ми… І тут він почав конкретно приставати. Я спробувала звести все до жарту, а сама потиху відсуваюсь. Його “залицяння” притихли, то я розслабилася, а він давай розповідати про себе:  “Тобі може не сподобається те, що скажу. Я розведений, маю двох дітей”. Я в шоці!!! Розумію, що у нас явно не пару років різниці. Мені вже стає страшно, а він починає конкретно лізти.

От я і почала придумувати, як би то вибиратися звідси, бо розумію, що стає небезпечно. Кажу, що забула в подружок забрати свою парасолю, мама вб’є за неї. Він нас бачив у центрі разом з подружками, знав, що вони неподалік. Хлопець погодився, сказав тільки, щоб я обов’язково повернулася. Звісно, я пообіцяла повернутися. Бігла “стометрівкою”, як навіжена. Завжди старших боялась у тому віці, а після того випадку, тим більше…

Марія Мочернюк – літературна редакторка

 

Наші читачі теж поділилися історіями. Імена змінені, оскільки наші герої побажали залишитися анонімами…

Я святкував “проводи”. Потужно так святкував – два дні не спав взагалі. І от на третій день ліг спати зранку, встаю ввечері, то вже темно, і вирішую до дівчини своєї піти. Ще правда такий трохи приторможений. Дзвоню, а вона трубку не бере. Думаю, може, не чує. Зібрався та й йду до неї додому. Прийшов собі такий, стукаю в двері, чогось довго ніхто не відчиняє. Тут відкриваються двері, стоїть її батько. Я питаю, чи моя дівчина вийде,  а він такий: “Ну, та вдень вийде, а зараз вона спить.” Виявилося, що то була четверта ранку.

Орест

«Після дискотеки мій однокласник, який давненько за мною припадав, захотів мене провести додому. Він, напевно, випив для хоробрості.Ми йшли додому і просто розмовляли ні про що. Він зупинився і намагався мене поцілувати, але раптом присів. Коли піднявся, а це було дуже різко, я посвітила телефоном і почала розпитувати, чи все ок. А він просто попісявся. Чи то від щастя, чи від хвилювання – хз . Це було найгірше і найсмішніше залицяння в моєму житті!»

Катя

Була я в Закарпатті на весіллі і познайомилася з молдаваном. Симпатичний, розумний, цікавий. Запросив мене на побачення –  і я погодилася. Пішли ми в кафе на морозиво. Тільки нам його принесли, а він мене питає: “Ти незаймана?” Я такі круглі очі на нього, а тоді запитала, для чого йому це. Він сказав, що хоче одружуватися, тому запросив мене на побачення. Тоді питає, як я це докажу і яке покарання буде, якщо я збрехала. Я кажу: “Давай ми морозиво спочатку з’їмо, а тоді будемо мені покарання придумувати.” Дивнішого побачення у мене не було…

Світлана

Познайомився я з дівчиною у соцмережі. Зустрілися вживу кави попити. Я тоді заочно навчався на другому курсі в університеті, працював і досить непогано заробляв. Отже, ми зустрілися, гуляємо. Був  кінець травня, здається. Дівчина симпатична, приємна у спілкуванні… Пішли в заклад, який вона запропонувала. І тут почалося… Вона виявилася справжнісіньким бидлом, дуже хамовито розмовляла з персоналом. Так, ніби в ній була кнопка “Бидло Mode On/Off”.

То ще не все. Замовила вона половину з меню, і я розумію, що мені просто не вистачає грошей. Заходжу здалеку і питаю, як вона ставиться до оплати порівну. Тут вона знову “Бидло Mode  On”, каже, що не потерпіла би такого, вона – принцеса, і її на руках мають носити, купувати прикраси, машину, квартиру…. Я в легкому шоці. Тут у неї різко кинувся режим “няшки”. Я так обережно вибачився і пішов на вулицю курити. Викликав таксі, докурив, помахав через вікно їй рукою і поїхав геть. Вона ще потім дзвонила, писала, навіть погрози були від якогось її знайомого, але то моє перше і останнє побачення з нею….

Олег

Ілюстрації Яни Букреєвої