Нікіта Ладик — альпініст та гірський гід, випускник Української академії лідерства. Він підкорив чимало вершин, зокрема г. Казбек (5000 м) у Грузії, і понад 50 разів був у походах. Уже пів року хлопець захищає Україну в складі добровольчого батальйону “Реванш”.
Вирішив не тікати, а захищати своє місто
У перші дні широкомасштабного вторгнення я допоміг батькам виїхати з Києва, а сам пішов служити добровольцем. Вирішив не тікати, а захищати своє місто. Коли дізнався, що в теробороні та ЗСУ вже немає місць, долучився до добровольчого батальйону “Реванш”, де служив Богдан, з яким ми навчалися в Академії. Колись я брав участь в організаціях “Національний корпус” та «Цивільний корпус “Азов”», тож про добровольчий напрям я знав.
Тоді батальйон ще був не численним, але всі запалились ідеєю захисту. До того я б не міг подумати, що ці люди вирішать воювати. Вони мають вищу освіту, роботу, дітей, бізнеси, але пішли захищати своє місто і свою країну. Це спільнота розумних людей, які знають, що роблять.
Катаюся туди-сюди
Паралельно зі службою я займаюся пошуком фондів та волонтерської допомоги. Коли поїхав на вихідні до дівчини в Івано-Франківськ і ми сходили в гори, то подумав, що можна було б організувати благодійні походи й так зібрати кошти на потреби батальйону. Відпросився в командира у “відрядження” і вже організував два походи, готуюся до третього.
У будні я на службі, у вихідні заробляю гроші для батальйону. Оскільки ми добровольці, то не маємо фінансування чи заробітних плат, усе, що потрібно, шукаємо самі. За останні два походи я зібрав 22 тисячі гривень, на наступний похід зареєструвалося ще більше учасників, тож і збір буде відповідний. Усі ці гроші використовуємо на буденні потреби: пальне, їжа, спорядження. Для масштабних потреб організовуємо збори на нашій сторінці.
Йду туди, де людям буде комфортно
Хочу продовжувати цю благодійність і восени, і взимку. Попри те, що в нас війна, люди потребують відпочинку. Ми тому й воюємо — щоб була змога насолодитися спокоєм, не ховатися в бомбосховищах. Гори для мене — теж дім: коли приїжджаю сюди, відчуваю, що це моє місце сили. Тут набираюся емоційного ресурсу.
Я йду туди, де людям буде комфортно і вони побачать багато. Перший похід був з Квасів на Петрос, а потім на Говерлу, другий — Говерла, Шпиці, Ребра, озера Бребенескул та Несамовите. Тепер збираємось на Ґорґанський хребет. Організовую походи на 2 ночі та 3 дні. Збираємось о 12:00 у п’ятницю і повертаємося в неділю до 20:00, тож усі встигають на роботу чи навчання в понеділок. Вартість — 3800 гривень з урахуванням майже всіх витрат (намети, їжа, трансфер). Під час мандрівки проводимо курси з парамедицини, виживання в дикій природі та орієнтування — загалом усе, що може знадобитися в житті.
Якби не волонтери і люди, які донатять, ми далеко не просунулися б
Думаю, незадовго почнемо організовувати походи і в будні дні, бо є запит. Також деякі з них будемо робити довшими, залучатимемо більше гідів, щоб за тиждень проводити декілька мандрівок. Є ще одна ідея, яку будемо реалізовувати: так звана екскурсія місцями подій. У нас є багато добровольців, які воювали в Київській області. Люди зможуть поїхати з ними туди, почути про їхній досвід, натомість, оплативши екскурсію, допоможуть батальйону.
Зараз відчуваю, що лише люди у військовій формі нагадують про те, що в країні війна. Дуже хочу, щоб українці жили в добробуті, але й не забували, що в Україні триває війна. Не потрібно всю зарплату віддавати на ЗСУ, але круто з кожної виділяти по 10 % і допомагати воїнам. Якби не волонтери й люди, які донатять, ми далеко не просунулися б.
Журналістка: Каміла Чернєцова
Фото: архів героя
А щоб у твоєму житті було більше Глузду — підписуйся на нас у:
