Сукні, які ніколи не одягнуть

Екстравагантні та пристрасні.  В Коломийському музеї народного мистецтва  Гуцульщини та Покуття представили нетрадиційні етносукні під назвою «Панни – Мадонни – Гуцулки».

Авторкою проекту є польська мисткиня, педагог, науковець, громадсько- культурний діяч та професор Академії образотворчих мистецтв  ім. В. Стшемінського в Лодзі (Республіка Польща) – Дорота Сак.

Пані Дорота в Україні працює не вперше. Разом із доцентом кафедри текстилю Львівської національної академії мистецтв Зіновією Шульгою проводить різні планери. Тісна співпраця стала причиною виникнення цього проекту. Мисткиня, подорожуючи горами, надихнулася красою ландшафтів та неповторністю традиційного гуцульського одягу. Згодом її враження через  певне художнє бачення переросло у сучасний образ гуцулки.

Сукні, представлені на виставці, не призначені для того, щоб їх носити. Детальніше про їх особливості нам розповіла працівниця музею Ірина Федів:

«Як бачите, сукні високі,  вони не є одягом, який можна носити. Справа в тому, що це монументальна скульптура, яка передає образ силуету, підкреслює його. Це більш художній підхід.

Цікавим є те, що авторка використала звичайні сучасні тканини і зробила акцент на автентичні аксесуари, які притаманні гуцулам: крайки, пояси, кутаси».

Усі плаття виготовлені в червоному кольорі і, як виявилось, не просто так. Авторка і цьому надала певного значення. Червоний колір символізує кохання, пристрасть і захист, він притаманний гуцульському одягу.

Окрім червоних етносуконь на виставці можна побачити верхній одяг, який виготовлений із ліжника. Над цими експонатами працювали вже студенти з Лодзя під керівництвом мисткині.

Виставка розпочалась 7-го лютого та закінчиться 26-го лютого. Далі дев’ять високих експонатів, одягнені в червоні плаття, відправлять до столиці.

Важливо відмітити, що пані Дорота, окрім того,  що захопилась гуцульськими краями, дуже полюбила Коломию, тому виставка спершу відбулась у нашому місті. І тільки наступного тижня відправиться до Києва. Майстриня каже, що  наше місто покорило її серце. Від’їжджаючи, обіцяла частіше навідувати свою нову любов…