Уляна і Віталій Пчолкіни ще до початку широкомасштабного вторгнення допомагали людям з інвалідністю. Тепер вони евакуйовують їх з небезпечних територій за кордон, надають гуманітарну допомогу та відновлюють реабілітаційні табори на території Польщі.
Щоб зберегти найцінніше
Після широкомасштабного вторгнення людей на кріслах колісних, на жаль, побільшало. Громадські активісти, лідери ГО “Група активної реабілітації” (далі ГАР — ред.) Уляна і Віталій Пчолкіни були першими, хто активно допомагав українцям з травмами спинного мозку.
2005 року членкиня правління і керівниця напряму зі стратегічного розвитку ГАР Уляна Пчолкіна отримала травму хребта. Відтоді вона користується кріслом колісним.
Щоб адаптуватися до нових умов життя, Уляна Пчолкіна побувала в 10-денному таборі ГАР. Від 2017-го жінка є членкинею правління організації. В активній реабілітації вона вже 15 років.
“Інструктори теж мають травми та користуються кріслами колісними. Людина бачить, як вони працюють, одягаються, застеляють ліжко. Окрім тренувань та лекцій, дуже важливо побачити рольову модель”, — наголошує Уляна Пчолкіна.
Консультування
На початку широкомасштабного вторгнення Уляна зі своїм чоловіком, керівником “Групи активної реабілітації” Віталієм Пчолкіним, опинилися в окупації в Бучі.
У березні ГАРівці організували гуманітарний штаб, пакували різні речі на старому й холодному складі. Поки Пчолкіни були без зв’язку, їхні колеги продовжували надавати людям гуманітарну допомогу та координувати евакуацію й поселення.
“Людина заповнює анкету, вказує, що їй потрібно, і ми відправляємо речі (різні засоби, які потрібні людям з інвалідністю, крісла колісні і т. д.)”, — розповідає Уляна.
З Бучі до Львова Уляна і Віталій Пчолкіни виїхали 9 березня й одразу долучилися до роботи гуманітарного хабу з формування замовлень від людей з травмами спинного мозку, пошуку допомоги в міжнародних партнерів та фандрейзингу. Окрім цього, завдяки донейтам оплачували кожну посилку, згодом їм вдалося потрапити до програми “Гуманітарна пошта України” від Нової пошти, а через волонтерів передавали допомогу навіть на окуповані території.
“Ще один напрям нашої діяльності — програма Першого контакту. Ми працюємо в лікарнях та реабілітаційних центрах з людьми, які тільки отримали травму. Зараз пишемо проєкти, щоб могти системно і працювати, і вчити нових людей, які пройшли наші програми таборів. Ми не медики й не психологи, ми — консультанти, ділимося своїм досвідом життя з травмою, розповідаємо про наслідки травми, допомагаємо підібрати правильний технічний засіб, оформити документи тощо. Окрім цього, ми підтримуємо людину та її родину морально, адже це вкрай важливо”, — стверджує членкиня правління.
“Мені дуже болісно за людей, які отримали травми”
16 з 19 людей з команди “Групи активної реабілітації” — це люди, які теж користуються кріслом колісним. Тепер вони отримують зарплату, виконуючи свою роботу і допомагаючи іншим, але спочатку всі були волонтерами.
“Ми про рівність. Ми про те, щоб для людей були послуги, можливості реалізації в Україні. Війна все погіршила. Кількість людей з інвалідністю тільки зростає. Мені дуже болісно за людей, які отримали травми, адже майже немає де пройти доказову реабілітацію в Україні”, — ділиться Уляна Пчолкіна.
Харків’янин призовного віку напередодні вторгнення отримав травму. Він лежачий, без оформленої інвалідності, а залишатися в рідному місті було небезпечно. На кордоні його завертали два рази, поки впустили на лікування у Європу.
“Ми допомогли багатьом людям і далі шукаємо варіанти, куди везти людей на лікування та проживання за кордон, бо є потреба”, — розповідає Уляна Пчолкіна.
Лідери ГО “Група активної реабілітації” планують також відновлювати діяльність реабілітаційних таборів на території Польщі.
«Зараз ведемо перемовини, шукаємо донорів, щоб люди, які приїжджають з України, і ті, хто вже є в Польщі, мали змогу брати участь у таборах активної реабілітації від наших колег з ГО “ФАР”», — каже Уляна Пчолкіна.
Журналістка: Уляна Сторощук
А щоб у твоєму житті було більше Глузду — підписуйся на нас у:
