о. Іван Рибарук: “Воскресіння — це особиста зустріч із Христом, і карантин їй не перешкода”

Отець Іван Рибарук прокоментував нетиповий Великдень та інший бік пандемії. Як святкувати, щоб відчути радість, чому коронавірус нас об’єднає та чому не варто боятися пропустити великодні традиції? Тут усі відповіді:

Традиції VS Воскресіння

Між Великоднем і Воскресінням велика різниця, як і між Вербною неділею та входом Господнім у Єрусалим. Думаю, обставини, у яких ми всі опинилися, сприяють глибшому проживанню саме Воскресіння. Так, цього року ми не відчуємо повноти обрядового святкування, але воно не завжди пов’язане з духовним. 

За сьогоднішніх умов у нас є можливість глибинного проживання із Христом Воскреслим, а не поверхневого проживання з традиціями. Хоча й те, й інше є важливим. Не треба зраджувати добрих традицій, але і не варто ставити їх на перше місце.

Помилково думати, що люди можуть відчути пасхальну радість тільки тоді, коли вони стоять довкола церкви, а священник кропить їх святою водою. А якщо люди тільки так відчувають радість  — це не християнство, отже і невелика втрата. 

Чи віддаляють нас маски та встановлена відстань

Якщо твоє серце відкрите, то маска не може віддалити від тебе людину. 

Колись, як тільки придбали мобільні телефони, ми з товаришем вирішили їх випробувати. Стояли один біля одного, він мене набирає, щоб перевірити зв’язок, і чує у відповідь “абонент поза зоною досяжності”, а мобілки поруч. Я веду до того, що можна бути без маски, потискати руки, обійматися, цілуватися, але при цьому бути далеко один від одного, і навпаки: бути в масці, рукавичках, на відстані двох метрів, але почуватися спорідненими.

Якщо ми відчуваємо, що віддалені від когось через засоби безпеки, можливо, не такими   близькими ми були до початку пандемії? На Майдані усі стояли поруч, воїни на передовій теж, а оце наше міщанство, нехтування, втома від війни, втома від теми про російську агресію… —  ми давно чужими стали. Тому, мені здається, пандемія навпаки нас зблизить, а не віддалить. 

Тепер через онлайн-трансляцію до церкви потрапить значно більше людей. 

Кажуть, що всі завжди на Великдень ідуть до храму. Це неправда, йде більшість, але не всі. Та навіть з тієї великої частини половина ходить до церкви лише раз на рік. Тому ще питання: втрата це чи надбання  — такий Великдень.

Про пандемію

Пандемія  — це наша Голгофа. І вона закликає людей до іншого мислення. 

Зараз триває боротьба світла з темрявою. Хвороба  — це завжди темрява. Де небезпека? Якщо ми не бережемо себе та ближніх — це і є небезпекою. 

Воскресіння — це особиста зустріч із Воскреслим Христом. І тут нам нічого завадити не може, карантин теж не перешкода, пам’ятаймо про це.

Фото: Архів Великодня 2019 року.

Фотографка: Марія Пошивайло

Щоб краще чути серцебиття нашого медіа – підписуйся на наш Telegram-канал.