В умовах повномасштабного вторгнення в учнівства 10 та 15 років пережитий воєнний досвід покращив розвиток стресостійкості та контролю над емоціями. Проте у дітей 15-річного віку менш розвинені навички мотивації досягати, довіри, оптимізму, енергійності й упевненості в собі, ніж в учнівства 10-річного віку. Про це свідчать результати вперше проведеного в Україні дослідження соціально-емоційних навичок (ДоСЕН). Участь в опитуванні взяли 230 українських шкіл із різних регіонів, зокрема і з Франківщини.
Презентували результати на освітній конференції в Карпатах, яку провела Громадська організація «ЕдКемп Україна».
Голова ради EdCamp Олександр Елькін розповів, що на початку 2023 року Україна доєдналася до міжнародного вимірювання соціально-емоційних навичок учнівства, а восени пройшов польовий етап (збір даних дослідження). Через окупацію та активні бойові дії дослідження не вдалося провести в Донецькій, Запорізькій, Луганській, Миколаївській, Харківській та Херсонській областях, звісно, також у Криму і Севастополі. Утім результати для 19 регіонів, де відбулося дослідження, є репрезентативними. В Івано-Франківській області дослідження провели у 12 навчальних закладах.
“Ми розуміємо, що західна частина Україна стала зараз прихистком для багатьох українців. У Коломиї проживає 17 тисяч внутрішньо переміщених людей. Тобто ми розуміємо, що в нашій школі, де є 1600 дітей, з них частина є внутрішньо переміщеними. Ці діти мають свої травми, не завжди про це розповідають, але нам треба вміти взаємодіяти з ними і знати, які є тригерні запитання. Це ми пояснювали батькам, коли обґрунтовували необхідність проведення ДоСЕН в нашому закладі”, — розповідає регіональна координаторка дослідження ДоСЕН та заступниця директора із навчально-виховної роботи Коломийського ліцею №9 Марʼяна Лисишин.
Організатори дослідження зазначають, що під час проведення проєкту дослідили зокрема воєнний контекст та його вплив на соціально-емоційні навички українського учнівства.
Відтак з’ясували, що негативно воєнний досвід вплинув на навички широти кругозору (допитливість, креативність, толерантність), а також на впевненість у собі. У 15-річних дітей, як соціально більш зрілих порівняно з 10-річними, внаслідок воєнного досвіду ще постраждали такі навички, як співпереживання і товариськість.
Проте досвід війни допоміг учнівству розвинути навички регуляції емоцій (зокрема у дітей, які мають негативніший досвід переживання викликів війни порівняно з однолітками, чий досвід переживання війни був менш важкий). Також ДоСЕН показало, що 10-річне учнівство досить добре (і краще за 15-річне) пристосовується до складних життєвих обставин і змін, викликаних війною. Зокрема, змушена зміна місця проживання (переїзд в інше помешкання, в інший населений пункт або в іншу область) може сприяти розвитку більшості соціально-емоційних навичок учнів і учениць. Йдеться про те, що нові умови і, можливо, зміна оточення, сприятливо впливають на 10-річне учнівство, зокрема в питаннях розвитку соціально-емоційних навичок.
“Директори шкіл і вчителі теж проходили це опитування, і в цьому є велика перевага. Кожен з нас має стратегію розвитку закладу, за якою ти рухаєшся. Але, щоб знати свій напрям, потрібно його дослідити, а це опитування в цьому допомогло. Ми не маємо доступу до вибірки конкретної школи, тобто ми не знаємо, в якому регіоні кращі результати, а де гірші. Але це моніторингове дослідження не проводили для того, аби щось у комусь виміряти, його організували, аби розуміти, куди рухатися, де є проблеми і який стан справ з освітою зараз у нашій країні”, — каже Мар’яна Лисишин.
Загальні результати ДоСЕН — https://bit.ly/reportdosen2023volume1.
“Результати ДоСЕН обнадіюють, бо учні й учениці мають великий соціально-емоційний потенціал. Наше завдання — зробити ці результати надійною базою для переосмислення української освіти. Щоб зберегти позитивну динаміку соціально-емоційних навичок, необхідні зважені й послідовні інтервенції, також і державні, у розвиток соціально-емоційного навчання в кожному закладі освіти, у кожному класі. Це означатиме інтеграцію соціально-емоційного навчання у весь освітній процес, освітнє середовище, зокрема в кожен урок, незалежно від предмета, що викладається. Соціально-емоційне навчання має стати «повітрям» української освіти — життєво важливим і водночас звичним елементом, яким дихають усі учасники й учасниці освітнього процесу”, — зазначив міністр освіти та науки Оксен Лісовий.
Фото: архів EdCamp
