Кожні старовинні двері мають свою насичену історію. Складно уявити, свідками якої кількості подій вони стали від моменту створення. Якщо ґрунтовно дослідити одну браму, то можна багато дізнатись про місто. А в Коломиї таких десятки, а можливо й понад сотня.
Пройти повз, не звертаючи уваги на такі двері, — це не про головних героїв цього матеріалу, засновників проєкту “коло брами” Олену Юрійчук та Андрія Олійника. Про двері вони можуть говорити годинами, не втомлюючись, все більше і більше захоплюючись. Тож зовсім не дивно, що особиста історія цієї пари тепер тісно пов’язана з історією коломийських брам. А результатом цього поєднання стала ініціатива зі збереження дверей. І про це наша історія.
Архітектура, однокласники та любов
Забігаючи наперед, можна сказати, що травень — особливий місяць для Олени, Андрія та їхнього проєкту. Саме цього місяця у 2020 році вони почали спілкуватись, на цей час припадає день народження Олени та день створення їхнього проєкту, в цю пору 2022 року вони зважились почати збір на реставрацію перших дверей, і, можливо, ближче до травня 2024 року Коломийська громада почує ще одну добру новину.
Але повернемось до самого початку, коли через пандемію коронавірусу дівчина повернулась зі Львова, де довгий час проживала, до рідної Коломиї. Щоб не нудьгувати вдома, вона почала гуляти містом, згадувати його, вивчати заново. У Львові особливо захопилась архітектурою, писала про неї матеріали. Вирішила схоже робити і в Коломиї. Фотографувала цікаві об’єкти та писала про них розповіді під хештегом #говоритьКоломия. Матеріали публікувала в інстаграмі та фейсбуці, поширювала у місцеві групи. Тоді вона помітила, що дописи про архітектуру також робить її колишній однокласник Андрій Олійник, який зараз є головним архітектором міста.
Їхнє спілкування почалось, коли Олена написала про “Сокіл” — історичну будівлю в центрі міста кінця XIX століття. Андрій зайшов у коментарі до допису і вказав на помилку, мовляв, неправильно зазначено інформацію про архітекторів. Там же, у коментарях, у них зав’язалася дискусія, яка перейшла у приватні повідомлення. Говорили про історію та архітектуру — і це не дивно, бо теми були близькі їм обидвом.
Власне це стало і причиною їхньої зустрічі через кілька місяців. Олена вирішила здивувати Андрія тим, що знає про Коломию щось, чого не знає він. Показала йому світловий ліхтар у будинку, де народився відомий краєзнавець та журналіст Василь Нагірний. Прогулянки під’їздами кам’яниць, розглядання старих люків, будівель — ось якими були побачення двох людей, які люблять архітектуру.
Проєкт стартує неочікувано, у перші місяці повномасштабного вторгнення
“З брам все почалось, бо коли ми ходили по під’їздах, то перше, що помічали, — саме брами”, — пригадує той час Андрій.
Довго вони подумували запустити свій проєкт, який би розповідав про історію коломийських дверей. Спершу це мала була просвітницька ініціатива, щоб допомогти мешканцям міста та гостям краще пізнати двері, повз які вони постійно проходять. Були також амбітні плани реставрації.
Чому свій проєкт вирішили присвятити саме красивим та величним старовинним брамам? В Україні вже є чимало ініціатив, які відновлюють брами, роблячи їх родзинками міст. Наприклад, в Одесі, Тернополі, Києві, Івано-Франківську, була також у Маріуполі…
“На реставрацію фасадів, вікон чи інших великих архітектурних пам’яток треба чималі кошти. Ми розуміли, що не потягнемо цього. Але локальні речі, як-от двері, — вони і людям зрозумілі, і ціль досяжна. Тому вирішили зупинитись на брамах”, — говорить Андрій.
Разом вони міркували над назвою проєкту (і не раз сперечались на цю тему). Чому зупинились на варіанті “коло брами”? З усмішкою Андрій каже, що Олена кожні старовинні двері сприймає дуже… великими, тому не пасувало б ні “фіртка”, ні “двері”, ні “прохід”, тому обрали “брама”. Перше слово у назві проєкту також має свою історію. Бо вже після запуску ініціативи виявилось, що в пари різне розуміння слова “коло”. Для Олени це синонім “біля”, а Андрій трактує “коло” як похідне від “Коломия”.
“Ми все ще маємо різні думки про це, але доходимо консенсусу”, — підкреслює дівчина.
Тож існує два сенси, які засновники проєкту вкладають у назву. І кожен може обрати той, який йому ближчий.
Офіційно проєкт “коло брами” стартував у травні 2022 року. Згадуючи це, Олена всміхається і каже: “Що ми тоді собі думали?”. Це були перші місяці повномасштабної війни. Навколо стільки болю, сліз та сумних нових, а вони починають проєкт про двері.
“Від листопада 2021 року ми думали над проєктом, але нічого не запускали. До травня 2022 року. Було страшно щось починати, але одного вечора я просто створила сторінку в інстаграмі і закинула туди перший допис. Андрій цього навіть не знав, я поставила його перед фактом”, — зізнається Олена.
Так вони стартували — зі сторінки в інстаграмі. А зараз мають ще акаунти у фейсбуці, тіктоці та в соціальній мережі Х (раніше — твіттер)
Перші дописи про брами, які Олена пише двома мовами, українською та англійською, підтримували здебільшого друзі та близькі. Після створення сторінки у фейсбуці почали з’являтись навіть негативні коментарі — що все погано, бо пам’ятки занедбані та знищені. Але коломийські активісти не зважали на це. Їх тримав ентузіазм, бажання показати людям неймовірно красиві брами. Тому вони щиро раділи кожному поширенню та схвальному відгуку. Вперто продовжували робити те, що їм подобається.
На противагу байдужості є неймовірні люди та їхні історії
“Страшно було ходити й фотографувати двері у перші місяці повномасштабного вторгнення”, — пригадують засновники “коло брами”.
Вони хвилювались, щоб люди не подумали чогось зайвого. Але насправді Андрій та Олена стикнулись із байдужістю мешканців до спадщини — коли люди не виявляють найменшої зацікавленості до брам, їхнього минулого, а тим паче майбутнього.
Та на таких прикладах проєкт “коло брами” не зациклюється. Частіше згадують добрі випадки, коли жителі бережуть спадок, охоче розповідають історії не тільки про двері, а й про свої будівлі і тих, хто жив там до них. Буває таке, що коломияни навіть запрошують Андрія та Олену до свого дому, щоб показати, що у них збереглось.
“Була одна дуже класна історія. Я чекала Андрія з роботи, взяла з собою фотоапарат і вирішила не гаяти часу, а сфотографувати двері біля старої синагоги, на вулиці Оренштайна. Коли я виходила з машини до брами, то падав дощ. У ту мить побачила біля дверей котика. Зрозуміла, що це буде ідеальний кадр, почала робити знімки зі всіх сторін. І тут з дверей виходить жінка, яка мешкає в тому будинку. У мене серце в п’яти впало. Це ж був червень 2022 року. Вона запитала мене, що це я роблю, а я швидко відповіла, що просто котика фотографую. І тоді жінка сказала: “Нащо вам котик, ви двері фотографуйте, дивіться, які вони гарні”. На вулиці все ще падав дощ, а ми з нею стояли і говорили про браму. Ця ситуація була дивна і дивовижна водночас”, — із захопленням згадує Олена.
Люди почали задумуватись над збереженням дверей, додає Андрій. Але цю енергію треба направляти у правильне русло, бо, на жаль, іноді з благими намірами можна завдати непоправної шкоди історичній спадщині. Реставрацією дверей мають займатись майстри.
“У мене є бажання зробити каталог коломийських дверей. Мати їхні фотографії, описаний стан, історію, адресу. Треба знати, скільки у нас загалом дверей збереглось, які з них потребують термінової реставрації, а які в задовільному стані. Ця статистика важлива, бо з часом брам у Коломиї меншає. Старовинні двері є не тільки в центрі міста, а й у приватному секторі. Наприклад, біля Торговиці.
Якось побачили старі двері у будинку, де колись давно жив єврей і мав там свою пекарню. Сам будинок зараз перебудований, зі всіх сторін щось наліплено. Але якщо придивитись, то у заглибині всіх добудов збереглись історичні двері. Старі, дерев’яні, з простими стандартними для того часу елементами. Але вони є, все ще стоять на своєму місці. Такі знахідки дуже приємні”, — зауважує Андрій Олійник.
Нова історія дверей з вулиці Чорновола, 9
“коло брами” був просвітницьким проєктом, допоки у вересні 2022 року не сталась справжня катастрофа з дверима будинку на вулиці Чорновола, 9, — їх замінили на пластик. Ця історія дала поштовх тому, що Олена та Андрій почали займатись порятунком брам.
За кілька тижнів до цієї події у соцмережах “коло брами” опублікували матеріал саме про ці двері. Дослідників брама дуже зацікавила — унікальна, велика, позначена роком створення, є ініціали, розшифрування яких досі залишається секретом. Пара гуляла бульваром Лесі Українки, коли коломийська активістка Соломія Зінець позначила Андрія, як головного архітектора міста у дописі про те, що історичні двері замінили. Емоції, які пара відчула в ту мить, були надто сильними, щоби братися їх описувати. Андрій і Олена одразу рушили до брами, щоб на власні очі пересвідчитись у тому, що сталось. І після побаченого вирішили діяти, попри все врятувати двері.
“Не впевнена, що якби я займалась цією справою самостійно, то двері були би відреставровані. Коли я тільки побачила, що їх зняли, вся моя дипломатія кудись зникла. Натомість Андрій підійшов до справи з холодним розумом. Тому відтоді у ситуаціях, де треба дипломатична комунікація, він бере на себе цей тягар”, — наголошує Олена.
Пошук дверей був не дуже довгий, але насичений. Правдами та неправдами, через перемовини та підтримку добрих людей браму знайшли й забрали, чітко розуміючи, що її потрібно відновити. Далі брама чекала свого часу. Про неї не забували, але й можливості починати реставрацію не було. Так тривало до весни, поки не постало питання: або її відновлюють, або є ризик повністю втратити.
Реставрація — це дорого. Багато варіантів, як зібрати необхідну суму, особливо в час війни, не було — тільки оголосити збір. У травні 2023 року Андрій та Олена нарешті наважуються почати збирати гроші. Ще вдень Олена закриває збори на ЗСУ, а увечері публікує збір для порятунку дверей. То було 18 травня, день народження дівчини, тому вона попросила людей привітати її добрим ділом. Не було сподівання на велику підтримку, та дарма. Одразу після публікації почали приходити сповіщення про донати-привітання. Порятунок дверей об’єднав дуже велику кількість чуйних людей.
“Одного разу чоловік, який давно стежив за нашим проєктом, почав розпитувати у коментарях, скільки коштує реставрація. Я не знала, що відповідати, було страшно, що люди не зрозуміють, чому так дорого. Попри страх, я вказала первісно оголошену суму, яка була на 10 тисяч гривень меншою від тієї, яку нам озвучили, коли ми домовились за реставрацію у травні. Через деякий час мені на карточку прилітає донат із кількома нулями. У мене очі на лоб полізли. Далі у приватних повідомленнях цей чоловік — Дмитро Самойлов із Херсонщини — пише, що хотів би підтримати нашу ініціативу, що він зацікавлений коломийською архітектурою, бо з Коломиї його дружина. Що він давно стежив за такими проєктами і навіть сам думав братись за щось схоже, але не виходило, бо проживає в іншому місті. Він допоміг нам не тільки коштами, а й з перевезенням дверей, і заспокоював словами, що роботу треба продовжувати, а гроші знайдуться”, — розказує Олена.
Тому вже 17 червня 2023 року, маючи половину суми, двері відправили на реставрацію в Івано-Франківськ. З реставраційними роботами допомагали ініціатори проєкту #ФранківськЯкийТребаБерегти Марія та Юрій Козакевичі, які в цьому ділі мали досвід.
Наприкінці вересня 2023 року двері відреставрували. Вже за кілька днів вони повернулись на своє законне місце, яке було їхнім від початку побудови кам’яниці. Тож історія цієї неймовірної брами щасливо продовжується.
І продовжується історія проєкту “коло брами”
Цей приклад надихнув багатьох. І все ще надихає. Виявляється, що можна (треба!) зберігати таку цінну спадщину. Після реставрації дверей на Чорновола, 9, містяни ще більше почали цікавитись брамами. Не так давно на цій вулиці з’явилась ще одна відновлена брама — у кам’яниці, де колись був поштовий уряд міста. Мешканці з одного будинку на перехресті вулиць Чорновола та Валової також вирішили докласти зусиль, щоб зберегти свої двері.
24 травня проєкту “коло брами” виповниться два роки. Його засновники зауважують, що першу річницю відзначали збором донатів на реставрації. І цілком можливо, що друга пройде так само. Андрій та Олена натякають на відновлення ще однієї брами. Та поки що тримають інтригу.
У своїй любові до брам вони знайшли спільників — майстра Сергія та дизайн-студію IDEA studio. Майстер має знання, досвід та можливості реставрувати двері. Саме він відновлював браму на вулиці Чорновола, 49.
“Між нашим проєктом та паном Сергієм як майстром одразу відбувся конект. Він горить цією справою. І це тішить, бо дає розуміння, що ми вже не самі, є люди, які нас підтримують”, — каже співзасновниця “коло брами”.
А поки реставрації у планах, Андрій та Олена хочуть почати сезон екскурсій. Людей вони обов’язково будуть вести до брами на Чорновола, 9. Вони самі там часто бувають: щоб щось підправити, змастити мастилом чи просто помилуватись відновленими дверима. Всім охочим вони залюбки готові розповісти неймовірну історію цієї та інших величних брам Коломиї.
Журналістка: Людмила Оленюк
Фото: архів “коло брами”
