ГЛУЗД

Почесною відзнакою Тернопільської обласної ради “За заслуги перед Тернопільщиною” ім. Ярослава Стецька ювілярку нагородив голова обласної ради Михайло Головко.

«Зі сторічним ювілеєм привітали зв’язкову УПА, щиру українку Теклю Миколаївну Пришляк.

Мав за честь нагородити ювілярку почесною відзнакою Тернопільської обласної ради “За заслуги перед Тернопільщиною” ім. Ярослава Стецька.  

У свої 100 років вона є активною націоналісткою і всім серцем вболіває за Україну. Каже, що на свій ювілей має такий же настрій і відчуває таке ж піднесення, як у 90-му, коли Україна виходила з-під радянського гніту, і благословляє нас на Перемогу», — йдеться в дописі. 

Народилася Текля Миколаївна 24 січня 1923 року в селі Жерниця-Вижня (тепер його не існує: спалили загарбники). 

1944-го, коли радянські війська зайняли Перемишль, українська молодь, уникаючи мобілізації, втікала в ліси. Активізувався повстанський рух. Залучили і жінок до справи. Текля тоді носила записки в косах (штафети). 

Про те, як була зв’язковою, нікому не розповідала. Діти довідалися з розповідей її молодшої сестри і з тривожних маминих зойків уві сні. 

1946 року через операцію “Вісла” Теклю Миколаївну вигнали з рідної хати в Козівський район. Там її батькові вділили шмат поля, він засіяв, та врожаю не зібрав: радянська влада відібрала все. А за те, що Текля збирала колоски в стерні на своєму ж полі совєти їй “впаяли” термін і відправили відбувати покарання у Воркуту.

Лише завдяки випадковому збігу та добрим людям молоду жінку помилували і через півтора року вона повернулася в Україну.

Теклю Миколаївну, як зразкову і сумлінну працівницю, відправляли до Німеччини на навчання. Боячись набути статусу ворога народу в сумнівні часи, відмовилася, втекла додому, де працювала дояркою.

1990 року своїм щирим націоналізмом піднімала дух односельців. Вони донині згадують її щемкі й радісні емоції: “Ми маємо свою фану!”.

Сьогодні вона така ж піднесена, як і тоді.  Попри біль і тривоги тішиться незалежності України і вважає, що тільки націоналісти мають керувати державою. 

Ідею мами продовжує син Володимир. Саме від нього вона часто чує: “Ти мені сталіна пережила, брєжнєва пережила, ще путіна переживи, а далі — роби собі, що хочеш!”

Фото: Михайло Головко

 

А щоб у твоєму житті було більше Глузду — підписуйся на нас у:

телеграмі

вайбері

вацапі

фейсбуці

інстаграмі

твіттері

Наші партнери