За даними МОЗ України, близько 8% чоловіків та 20% жінок, які пережили травматичні події, мають ПТСР (йдеться про цивільних, — ред.). Які ще наслідки може мати війна для українців після перемоги, розповіла психологиня Валерія Худзіцька.
“Зараз через війну ми переживаємо надзвичайно складні процеси, у різних її фазах змінюється динаміка цих психічних процесів, також вони залежать від індивідуального стану та особливостей людини. Йдеться про такі процеси, як гостра стресова реакція, хронічний стрес, важка адаптація, відчуття втоми, очікування, розчарування, безнадія, зриви на близьких, відчуття розлуки, втрати, горя тощо”.
Валерія каже, що важко передбачити динаміку стану українців після перемоги. Можна припустити, що люди відчуватимуть ситуативну ейфорію, розчарування (якщо були очікування, що перемога вирішить усі труднощі), може з’явитися проблема вибору місця проживання, відчуття горювання і багатьох втрат, оплакування пережитого досвіду, порушення відчуття безпеки та довіри до світу, важко буде жити “в моменті”.
“Варто зазначити, що людина, яка евакуювалася з території України під час широкомасштабного вторгнення і вирішила повернутися додому, отримає гостру стресову реакцію під час повітряної тривоги. Відтак можуть бути напади страху, тривога, ймовірні і панічні атаки, бо вона не мала шансу адаптуватися. Ми вже таких реакцій не маємо, наші відчуття трансформувалися”.
“Це не класичний процес проживання травми”
Психологиня розповіла, як ми опрацьовуємо травматичну подію в умовах війни.
“Ми травму трішки допускаємо до своєї свідомості, тобто проживаємо реакції, опрацьовуємо, вбудовуємо цей досвід — і тут знову травматична подія. Це не класичний процес проживання травми, бо раз за разом стається нова травматична подія, ми не встигаємо все опрацювати, тому відчуваємо сильне виснаження. Маса трагедій, болю, жаху, а де брати ресурс, щоб опрацювати все це? Раніше людина могла взяти сили із подорожей, божевільних витівок, веселощів, планування майбутнього, що зараз нам недоступне. Ти міг / могла приходити до веселої подруги, яка покращувала тобі настрій, а тепер вона сама в гострому стресі. Такий хронічний дефіцит ресурсу і надзвичайна неприродна маса травматичних подій призводять до сильного виснаження, депресивних станів, посилюється симптоматика, яка була раніше”.
Під час війни, напевно, найвразливіша категорія людей — це чутливі люди, ті, які пов’язані близькими взаєминами з військовими та постраждалими у трагедіях, пояснює Валерія.
“Наприклад, у мене одні переживання від катастрофи на Каховській ГЕС, а в людини, у якої там зникли родичі, — зовсім інші. Хоча щодо цього є теж різні теорії, наприклад, людина, яка читає новини, може малювати собі в голові жахливішу картину, ніж людина, яка перебуває в епіцентрі події. Тому тут все індивідуально”.
За словами психологині, найпоширеніша травматизація в українців — це шок від жорстокості.
«Українці запитують себе — “як далеко може зайти ворог?”. Ми розуміли, що у світі кояться страшні речі, але цей досвід півтора року широкомасштабної війни набагато розширив уявлення про жахливі події, які можуть відбутися.
Коли була інформація про масові зґвалтування та катування, батьки припускали, що це могло трапитися і з їхньою дитиною чи з ними. Або ж у новинах повідомляють, що катували патріотично налаштованих громадян, — а людина, яка це читає, теж має такі переконання, і вона думає, що це могло статися і з нею. Ми асоціюємо себе з постраждалою групою».
“Один зі способів скинути напругу”
Страшне зробити смішним — це один із найшвидших способів позбутися напруження. Чорний, іронічний, жорстокий гумор допомагає справлятися з травмою, але він годиться не для всіх.
“Ми називаємо істерикою інтенсивний плач (крик, сльози, заламування рук, пришвидшене дихання) і коли хтось сміється так, що не може спинитись. Істеричний плач та сміх — це один зі способів скинути напругу. Пригадую, що на початку вторгнення не могла плакати, хоча зазвичай мені це легко вдається. Я пішла в Івано-Франківську на благодійний виступ коміків, які переїхали до міста з різних регіонів України. Пам’ятаю, що цей інтенсивний сміх на межі істерики дозволив позбутися напруги, ніби кілька каменів із плечей спали”, — каже психологиня.
Чого очікувати військовим після перемоги? Як до цього може підготуватися держава та громадські організації, щоб забезпечити ветеранам гідну підтримку під час переходу до цивільного життя? Відповіді на ці запитання підкаже “Шлях Ветерана” — мапа потреб ветеранів АТО/ООС від моменту рішення долучитися до війська й до кінця життя, розроблена ініціативою Veteran Hub.
Восени 2020 року Veteran Hub адаптували “Шлях Ветерана” Міністерства у справах ветеранів США за особистого сприяння ексміністра Роберта А. Макдональда. Тоді ж мапу опублікували на загал, та з початком широкомасштабної війни вона деякий час була недоступною. У квітні 2022 року розпочали новий етап дослідження, щоби врахувати сучасні реалії та усі зміни, що зараз відбуваються, та знову опублікували «Шлях Ветерана» у вільному доступі. Ознайомитись із мапою потреб ветерана можна за посиланням.
“Боячись, що катастрофа повториться”
Після війни на українців чекає колективна травматизація, яка проявиться у формуванні спільних рис і традицій нації.
“Наприклад, наші бабусі з дідусями роблять запаси продуктів, не викидають хліба, боячись, що катастрофа повториться, хоча деякі з них особисто не переживали Голодомору. Ми теж почнемо набувати ознак, які будуть спричинені смисловим зв’язком того, що пережило наше покоління. Я знаю єдиний вихід справитись із колективною травматизацією — це можливість для спільноти оплакати та пригадати той досвід, тобто йдеться про дні пам’яті, меморіали, вшанування річниць та постатей, присвячення трагедії пісень / кінофільмів / постановок”, — каже психологиня.
“У період, коли у нас був дефіцит електроенергії — часті вимкнення світла, загроза блекауту, я не користувалася електрочайником до квітня, хоча з лютого щодня давали більше світла. Одного ранку ми з чоловіком гріли воду на чай в банячку, і він мені каже, що, може б, електрочайник вже увімкнути. Я ж відповіла, що завтра. У мене ця травма проявилася так.
Ми будемо обурюватись, коли відбуватиметься катастрофа, схожа на ту, яку ми пережили. Наприклад, повінь, вимкнення електроенергії. Тоді в українців буде гостра стресова болісна реакція на подію”,
Валерія додає:
“Але, разом з тим, варто не забувати, що багатьох із нас очікує також посттравматичний ріст, який може проявитись у відчутті згуртованості і сили, в розвитку волонтерства (ми спостерігаємо це саме зараз), сміливості та рішучості, змін у ціннісній та смисловій сфері, розвинеться почуття вдячності”,
Після перемоги людям, які перебували у тилових зонах, і військовим, які брали участь у бойових діях, доведеться вчитися жити одне з одним.
“Мусимо пробувати співіснувати з різним багажем досвіду. Буде шкідливо впадати у крайнощі, наприклад, поширювати думки, що люди в тилових містах найщасливіші, а військові — досконалі. Тоді захисникам треба бути ідеальними, а таких людей не існує. Нам потрібно пробувати не залишатися на полярних позиціях, а бути в якійсь реалістичній середині. Ми маємо пізнати одне одного, інтегрувати військових у наше життя, зменшувати прірву між нами. Але вже після перемоги, зараз це неможливо”, — ділиться Валерія Худзіцька.
Журналістка: Юлія Варчук
Дизайн: Ірина Блаженко
А щоб у твоєму житті було більше Глузду — підписуйся на нас у:
