Repower — благодійна організація, яка з початку повномасштабного вторгнення відновлює ментальне здоров’я військових медиків. Керівниця і засновниця благодійного фонду Repower Марина Садикова до повномасштабного вторгнення займалась організацією івентів, а після, разом з теперішньою командою фонду, розпочали свою волонтерську діяльність.
В один період жінка відчула психологічне виснаження та постійну фонову тривогу. Щоб перепочити та відновитись вона вирушила у Карпати. Там за декілька днів Марині стало краще. Так виникла ідея створити програму з психологічної підтримки для волонтерів.
5 мільйонів за 3 тижні
На той момент Марина знала чимало волонтерів, які допомагали на лінії фронту, вона знала, як їм важко і наскільки всі втомилися, бо відчула на собі.
“Всесвіт часто любить підкидати різні знаки, особливо коли вагаєшся. У день, коли я розмірковувала над ідеєю щодо психологічної підтримки волонтерів, мені зателефонувала знайома зі Швеції і сказала, що у неї є бажання допомогти бойовим медикам. Тому ми вирішили об’єднати зусилля”, — ділиться Марина.
Засновниця розповіла, коли проєкт Repower затвердили, до старту залишалось лише 5 тижнів, а команді не вистачало 5 мільйонів. Всі кошти вони збирали з благодійних внесків і поставили собі за мету “5 мільйонів за 5 тижнів”. Але до Нового року залишалось 3 тижні, тому Марина поставила власну ціль — 5 мільйонів до Нового року.
“Для мене це здавалось абсолютно неможливим, але за кілька днів до Нового року мене познайомили з СЕО компанії Аврора, і буквально через кілька таких ланок знайомств ми закрили цю дірку в бюджеті”.
Рятівна маска для бойових медиків
За початковим задумом Марини, допомогу вони мали надавати волонтерам, бо з власного досвіду знали, як інколи опускаються руки і хочеться зупинитися. Та ресурси були обмежені, тому команда вирішила спрямувати всю свою допомогу більшою мірою саме на бойових медиків.
“Ми зрозуміли, що, отримавши психологічну допомогу у проєкті, медики повернуться і врятують ще тисячі життів. Знаєте, в літаку кажуть, що в першу чергу потрібно маску одягнути собі, а потім тому, кого ти рятуєш. Ось так і з нашими медиками: спочатку потрібно одягти маску на них, щоб вони мали змогу і далі рятувати життя”, — каже керівниця фонду Repower.
За словами Марини, зараз у проєкті надають допомогу зокрема волонтерам, але їх менше — приблизно 10% , у пріоритеті медики.
Єдині в Україні, хто допомагає чинним військовим медикам
Основою програми є психологічна допомога. Формат програми сталий — 10-денна програма у Швеції. У кожен ретрит з командою вирушають українські психологи.
Наразі благодійний фонд зміг провести три ретрити для 300 людей. Кожної нової поїздки у Швецію команда удосконалює і доопрацьовує програму, аби допомога нашим медикам була якомога ефективнішою.
“Цього разу ми зрозуміли, що ретрит потрібно продовжити ще на один день. Тобто наступна програма буде довшою.
Ні в Україні, ні у світі немає встановлених коротких відновлюючих програм, навіть НАТівська “Кобра” не відповідає нашим реаліям. Тому наша команда, разом з кваліфікованими психологами, самотужки проробляємо власну методичку, яка максимально спрацює і покращить ментальне здоров’я бойовим медикам. В Україні ми єдині, хто допомагає чинним військовим медикам, решта організацій допомагає тоді, коли людина вже потребує лікування в медзакладах”, — розповідає Марина.
Після четвертої поїздки у Швецію, у квітні, команда планує зафіксувати сталу програму і поділитися нею з іншими організаціям. У цьому їм також допоможе психолог науково-дослідницького центру Збройних Сил України.
“Програма складається з психологічних вправи, зборів, індивідуальних зустрічей, арт-терапії, музичної терапії та багато іншого. Додатково ми намагаємося зробити все, щоб наш учасник знову почав насолоджуватись життям, знову знайшов у ньому сенс і зрозумів, заради чого він бореться. На жаль, за два роки боротьби медики виснажуються і їм потрібно допомогти віднайтися”, — ділиться засновниця Марина.
Особливий момент у ретриті, коли команда з військовими медиками приїжджають у Швецію, то зустрічаються з українською дослідницею Мариною Траттнер.
“Вона довго живе у Швеції і досліджує шведські історичні архіви. Марина бачила чимало артефактів, листів Мазепи, Пилипа Орлика. Дослідниця розповідає про ці документи, вони відкривають для нас іншу історію. На попередньому ретриті вона сказала дуже важливу річ, яка зарядила наших учасників: “Кожного разу українців намагаються знищити, але щоразу це неможливо, бо у нашому генетичному коді закладена перемога нашими предками ще з давніх-давен.”
Наші військові — це козаки. І ця частина програми дуже вагома, бо щоразу нагадує нашим медикам, яку важливу місію вони несуть”, — розповідає засновниця проєкту.
Однією з важливих складових у Repower є зустрічі для обміну досвідом між медиками у різних клініках Швеції.
“Цього разу ми зустрілись з військовими медиками та ділилися військовим досвідом. Ті знання, які є у військових шведів — занадто відшліфовані, бо створені не під артилерійську війну. Ми уже вдруге допомагали їм зрозуміти, що працює на війні, а що ні. Пояснювали, чому евакуація може займати не дві години, як прописано у протоколі, а добу”, — ділиться Марина.
“Ми витрачаємо дуже багато сил на те, щоб увійти до них в довіру”
На початку кожної програми, за словами засновниці, виникають певні труднощі з комунікацією. Не завжди медики швидко йдуть на контакт, але впродовж 10 днів ментальної реабілітації психологи завжди відпрацьовують на всі 100 і входять у довіру до військових.
“Ми всі розуміємо, що впродовж довгого часу людина щодня стикалася з величезною кількістю травмуючого досвіду і вона не може поговорити з кимось про те, що її болить. Ми витрачаємо дуже багато сил на те, щоб увійти до них в довіру і зробити так, щоб медики почали говорити, щоб почали виливати те, що в них на душі. Для цього ми використовуємо дуже багато різних інструментів. На когось діють групові терапії, для когось — індивідуальні. Хтось уникає і того, і іншого. Тому інколи психолог підсідає в автобусі під час подорожі кудись або за вечерею і допомагає медикам хоч трішки привідкритися”, — розповідає Марина.
В одну групу на відновлення набирають 100 військових медиків та волонтерів. На таку кількість людей проєкт зазвичай залучає 10 психологів. Під час терапії вони застосовують різні інструменти: хтось відкривається за допомогою імпровізованого театру, хтось — під час співу, одразу або ж наприкінці програми. Марина розповідає, що за її спостереженнями, волонтери зазвичай легше йдуть на контакт, але все залежить від людини і того, що їй довелось пережити за час війни.
З початку роботи на першу реабілітаційну поїздку команда самостійно шукала людей, котрим потрібна психологічна допомога. Вони робили запит до Міністерства оборони, звертались до командування медичних сил ЗСУ, а ті поширювали звернення у військові частини і бойові підрозділи. А з часом військове командування почало само надсилати запит на реабілітацію для своїх медиків.
“Цього разу до нас звернулись 56 військових частин, ДПСУ та НГ. Виходить, що командування передає інформацію підлеглим, а ті уже визначають, хто насправді знаходиться на межі вигорання, виснаження і потребує ментальної та психологічної підтримки”.
Як проєкт допоміг медикині Алясці вижити
Перед початком кожного виїзду команда ретельно вивчає інформацію про людину, яка буде у групі, щоб зрозуміти, який підхід ймовірно найбільше підійде. Кожна історія нової людини, за словами засновниці, є дуже важкою, але і дуже важливою.
Марина ділиться: спочатку вона відвідувала чимало сесій, які психотерапевти проводили з військовими медиками, та з часом зрозуміла, що для неї така велика кількість важких історій є занадто складною.
Є учасники, які з 20-ти років на фронті, з 2014 року. Вони вистояли на Майдані, а після одразу приєднались до захисту держави. Була дівчина, яка лише почала навчатись на медика і уже восьмий рік допомагає на фронті.
“Одна з важливих історій проєкту — він допоміг дівчині Алясці вижити. Позаминулого року, коли був пілотний проєкт, вона була його учасницею. Пам’ятаю, Аляска була дуже холодною, не дарма у неї такий позивний. Але з часом ми потоваришували, вона відкрилася. Одразу після повернення вона потрапила під обстріли і була дуже сильно поранена, проходила дуже довгу реабілітацію. З лікарень та реабілітаційних центрів писала нам листи, про те, що якби не наш проєкт, то вона б не знайшла в собі сили боротися і виживати після поранення”, — ділиться Марина.
“Одного разу ви врятували мене від остаточного занурення в безодні мороку мого розуму і дали сили на подальшу роботу!”, — пише Аляска в одному з дописів Repower.
Ще кілька учасників проєкту Repower — люди, які повернулися з-за кордону, щоб допомагати ЗСУ. Цими історіями Марина поділилася з ГЛУЗDом:
Оленка 8 років проживала в Італії, а коли почалось повномасштабне вторгнення, повернулася в Україну і поїхала на фронт. Попри те, що дівчина стільки прожила в іншій країні, вона не могла чекати, коли на її рідній землі почалось пекло. Оленка — медична сестра і вона одразу поїхала на фронт.
Ще одна історія про волонтера, який був інструктором з серфінгу на Балі. І також, коли почалася повномасштабна війна, він повернувся в Україну. Спочатку волонтерив і був у нас на першому ретриті, як волонтера. Але майже одразу після відновлення вступив у ЗСУ.
Маленька перемога
У Швеції команду з групою наших військових медиків завжди чекають та зустрічають. І засновниця Repower Марина Садикова ділилася, що їй хотілось би такої підтримки і вдома, в Україні. І сьогодні, вперше за три реабілітаційні проєкти, команду зустріли.
“За кордоном нас підтримує дуже багато офіційних осіб і у наших учасників завжди була така думка, що за кордоном їх підтримують більше, бо в Україні жоден міністр не приїжджав і не підтримував їх, коли вони їхали на програму чи поверталися з неї. І сьогодні у нас стався переломний момент — групу зустрів генерал-майор Медичних сил ЗСУ Анатолій Казмірчук. Це для нас невеличка перемога і кожен учасник це оцінив. Бо нам потрібна підтримка вдома”.
