У серпні минулого року на Львівщині біля дому родини Ципак упала ракета. Від будинку залишилися тільки стіни. Христина Ципак своїми силами відбудовує оселю. Її чоловік служить у лавах ЗСУ і не має змоги допомогти.
Христина з двома дітьми, десятилітньою Дариною та восьмилітнім Макаром, понад усе хоче повернутися у рідний дім.
“Ударна хвиля завалила дах, мене — відкинуло”
“Я з дітьми спала вдома, прокинулася від сильного гулу. Даринка почала кричати, а я навіть не чула її через шум. Сказала, щоб вона з братом накрилася з головою. Я вибігла на вулицю, бо не розуміла, що робиться. Мені пощастило лишитися живою тільки тому, що виходила з протилежної сторони від того, де впала ракета. Ударна хвиля завалила дах, мене — відкинуло. Подумала, що дітей теж завалило. Бог добрий, я розкопала прохід і знайшла їх. Діти були сильно налякані. На них лежали вікна. Добре, що вони накрилися ковдрою”, — розповідає Христина.
У той день постраждало ще кілька сусідніх будинків. Дивом усі мешканці залишилися живі.
“Це сталося приблизно о 5-й ранку. Ми з дітьми пішли в коридор, вони стали позаду мене. Чекали, коли закінчиться тривога. Уламками були пошкоджені газопровід і водопровід. Ми всі вентилі вдома перекрили”.
На той час із Христиною ще жила її бабуся, яка згодом, у жовтні, померла. Тоді, після вибуху, старенька вийшла зі своєї спальні і спитала: “Христю, що то сталось? Певно, я сапку лишила на городі — і грім вдарив”. Бабуся не розуміла, що то був ракетний обстріл.
“Ракета зачепилася за дерево у саду і зірвалася у повітрі за 20 метрів від мого дому. Словами не описати ті відчуття. Дарина досі дуже налякана. Два тижні після вибуху донька не заходила на наше подвір’я і не хотіла жити по сусідству, бо боялася. Вона займалася з психологами у таборі, там їй допомогли, але ще треба працювати і працювати. У мене, дорослої людини, руки трусяться під час повітряної тривоги”.
“Є друзі, які досі приходять до мене як на роботу”
Христина весь час займається ремонтом у будинку. Хоче якнайшвидше знову там оселитися. Поки що живе з дітьми у родичів, по сусідству. У них теж дім постраждав.
“Після обстрілу наш будинок не годився для проживання. Коли ми почали розбирати завали — лишилася одна коробка. Експерт із будівництва сказав, що дім треба валити або робити реконструкцію. Ми укріпили фундамент та стіни, бо всюди були тріщини, і залили перекриття. Завдяки небайдужим сусідам, друзям, знайомим вже багато зробили. Є друзі, які досі приходять до мене як на роботу. Чоловіка на подвір’ї немає, тому ми самі робили те, що могли, — цемент носили, бетон мішали, фундамент заливали, арматуру в’язали”.
У перші два тижні після вибуху Христина навіть не чула, коли до неї хтось говорив. Наступні два — плакала. А потім вирішила, що треба жити далі. Жінка почала писати заяви у різні структури для отримання допомоги, поки що тільки ОТГ надала 90 тисяч гривень. Нещодавно Христина звернулася по допомогу в Офіс підтримки родин військових. Консультанти, вислухавши проблеми сім’ї, закликали небайдужих людей допомогти побутовою технікою та меблями.
Кураторка проєктів Офісу підтримки родин військових Властимира Шкрибало каже:
“Ми звернулися до небайдужих людей із закликом допомогти родині. За три дні відгукнулися неймовірні люди, які передали холодильник, пральну машину, бойлер, котел, телевізор, меблі, нові матраци. Все-таки немає байдужих людей на Львівщині. Вони віддають свої речі у прекрасному стані і від щирого серця. Нагально потрібні батареї та будівельні матеріали, щоб родина могла повернутися до свого дому”.
“Ракета впала дуже близько до їхнього дому, тому це величезні матеріальні збитки. Люди дивом вижили. Крім того, діти отримали психологічний стрес. Зараз вночі, не дай Боже, повітряна тривога — вони бояться залишатися в приміщенні”, — розповідає Властимира.
За словами Христини, їм потрібна ще фінансова підтримка. Всередині будинку тільки гіпсом перетягнуті стіни.
Податися на програму “Є Відновлення” родина Ципак поки що не може, бо будинок належав бабусі Христини, яка померла. Жінка стане законною власницею дому лише у травні, тоді й зможе подати документи на програму. І невідомо, коли нарахують гроші.
Реквізити Христини Ципак:
- Посилання на банку ТУТ
- Номер банки: 5375411208019641
- PayPal khrystya1092@gmail.com
Якщо маєте змогу поділитися з родиною Ципак сантехнікою, побутовою технікою чи меблями, пишіть на фейсбук-сторінку Офісу підтримки родин військових.
Журналістка: Юлія Варчук
Фото: архів Христини
А щоб у твоєму житті було більше Глузду — підписуйся на нас у:
