Схожий експеримент робила моя колега 2018-го. Тоді вона вийшла з квітами на центральну вулицю Коломиї й вітала жінок зі святом. Так вона заодно й перевірила їхнє ставлення до 8 березня. Той матеріал так і не вийшов, тому цього року ми вирішили повторити експеримент і порівняти, чи відтоді щось змінилося. Жінкам я дарувала тюльпани рожевого кольору.
Погода, звісно, трохи підкачала: було холодно й сіро, нависли хмари, що віщували дощ. Та, попри все, на коломийській стометрівці життя буяло: з двох боків вулиця була у квітах, чоловіки бігали від одного магазину до іншого в пошуках ідеального подарунка — містом витав легкий аромат свята.
Перша жінка, до якої я підійшла з квітами, з недовірою поставилася до мого подарунка, але все-таки з посмішкою його прийняла, а на запитання, чи святкуєте ви Міжнародний день жінки, твердо відповіла: “Ні”. Я не встигла нічого уточнити і навіть обдумати, бо назустріч прямувала друга жінка. Я привітала. Жінка посміхнулась і з радістю відповіла, що святкує. Рахунок зрівнявся.
Далі зустріли жінку середнього віку. Вона несла два великі пакети, а її настрій був схожий на погоду. Ми вирішили потішити її маленьким сюрпризом. Спершу вона сприйняла мене, як продавчиню квітів. Але коли я привітала її й попросила прийняти цей маленький подарунок, вона посміхнулася і на моє традиційне запитання відповіла, що святкує.
Більшість людей, яких я зустріла, були в хорошому настрої, та тут я помітила ще одну жінку з великим пакетом і поганим настроєм та вирішила вплинути на нього: підійшла, щоб привітали, а вона відповіла, що їй нічого не треба й пішла.
Одразу за жінкою з пакетами йшло три дами, вони сміялися і весело говорили. Побачивши, що жінка попереду відмовилася від мого скромного подарунка, одна з них сказала: “А нас треба привітати!”, інші дві її підтримали. Тоді я вручила кожній по тюльпану й запитала, чи святкують вони сьогодні. У відповідь почула: “Ну звісно ж святкуємо!”. Під час розмови виявилось, що ці пані приїхали аж із Луцька. “Я ще й туристичний потенціал міста підняла”, — подумала я й усміхнулася. Рахунок став 5:1 на користь тих, хто святкує.
Ближче до кінця стометрівки людей меншало і квітів теж. Наступна жінка, яку ми зустріли, поставилася з недовірою, а після привітань сказала, що їй дуже приємно. Вона теж святкує Міжнародний жіночий день.
Далі, на Шевченківській площі, ми зустріли дівчину підліткового віку. Побачивши квітку, вона широко усміхнулася і відповіла, що святкує.
Я попрямувала в бік фонтана. Настрій у нас помітно поліпшився, бо дуже вже приємно бачити усміхнені обличчя перехожих. Дві наступні жінки, яких ми зустріли, радо прийняли наш подарунок. Вони теж відповіли, що святкує цей день.
За час експерименту мені вдалося засвітити усмішку на обличчі десяти жінок. І тільки одна відмовилася від подарунка, а одна з тих, які прийняли, відповіла, що цього дня не визнає. Що цікаво, журналістський експеримент 2018 року мав дуже схожі результати.
Журналістка: Владислава Данилів
Фото: Оксана Санагурська
Щоб краще чути серцебиття нашого медіа – підписуйтеся на наш Telegram-канал.
