Поштовхом до виходу з української православної церкви московського патріархату (далі УПЦ МП, — ред.) стала повномасштабна війна, яку розгорнула росія проти України. Відтак за 2022 рік до Православної церкви України перейшло 214 релігійних громад. Ті, що залишилися, намагаються приховати свої зв’язки з рф або відстоюють свою правоту.
За даними платформи для роботи з відкритими даними Опендатабот, до повномасштабного вторгнення найменше громад УПЦ МП було на Івано-Франківщині — 25: частина з них перейшла, хтось приховує, що належить до рпц; а найбільше на Донеччині — 683 релігійні установи, далі Хмельниччина — 613 та Вінниччина — 563.
Згідно зі змінами до ЗУ “Про свободу совісті та релігійні організації”, які набули чинності напередодні нападу рф на Україну, релігійні установи мають відбивати свої зв’язки з країною-агресором у назві, однак деякі церкви намагаються ці дані приховати. Тож Мінʼюст почав інформувати про це, зазначаючи у назві установи в Єдиному державному реєстрі: “НЕ ВКАЗАНО ПРО ПРИНАЛЕЖНІСТЬ ДО РОСІЙСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ”.
Однак знайшлись такі релігійні організації московського патріархату, що, намагаючись приховати свої зв’язки з рф, всупереч вимозі закону, самочинно виправили назву від Мінʼюсту на минулу. Всі ці релігійні громади розташовані на території Чернівецької області.
У цьому матеріалі ми пояснюємо, як з’явилися церкви московського патріархату в Україні, що змінилося із наданням Томосу, та спробуємо з’ясувати, чому УПЦ МП не переходить у ПЦУ.
За кілька століть та десятиліть до сьогодні
Київська митрополія виникла у 988 році після хрещення Русі. Вона підпорядковувалася Константинопольському патріархату й була задовго до утворення московської митрополії. На думку історика Володимира Половського, першим утиском українського православ’я можна вважати напад володимиро-суздальського князя Андрія Боголюбського та руйнацію Києва у 1169 році. Тоді митрополію почали ставити під сумнів, бо фізично митрополит не перебував у Києві, а за кілька десятиліть московити зробили спробу створення власної.
“Та чинність московської митрополії можна ставити під сумнів через те, що московити без згоди Константинополя обрали митрополита, почали розвивати ідею «Третього Риму», а за якийсь час через шантаж та погрози домоглися від патріарха Константинопольського визнання та заснування московського патріархату”, — каже Володимир Половський.
Попри створення московської митрополії, тісної взаємодії з українцями не сталося. У ХІV столітті в Галичі створюється власна митрополія, яка отримала томос (указ, що надає автокефального церковного устрою Православній Церкві в Україні, — ред.) від візантійського патріарха. Максимально відсторонюватися від московії будуть і протягом наступних століть. Доказом цього є переорієнтування на Захід та унія з Римом.
“Тут варто сказати, що боротьба була постійна, тому обирали між меншим злом”, — додає історик.
І хоч совєцький союз пропагував атеїзм, та саме він почав використовувати Церкву у власних цілях:
“У 1943 році з’явилася російська православна церква у такому вигляді, як ми маємо зараз, завдяки Сталіну. Так він намагався врятуватися у «вєлікай атєчєствєнай вайнє», заручившись підручним інструментом впливу — вірою. Він назбирав кілька священників, які призначили патріарха. Тоді він починає просувати, що війна «священна». Але ці структури були тісно пов’язані із комітетом державної безпеки (КДБ): працювали на них або взагалі були їхніми працівниками. Від союзу і дотепер вони все ще просувають «миротворство», яким досі покривають злочини”.
Значення Томосу для ПЦУ
У 2019 році, на Різдво, Православна церква України отримала Томос. Цьому передувало створення помісної церкви та обрання предстоятеля.
“Томос — це визнання, яке дало нам можливість узаконити священнодійства Православної церкви України. рпц вважає їх недійсними і так пояснює свою присутність в Україні. Томос дає можливість перебувати у Христі, молитовному спілкуванні разом з іншими помісними церквами світу”, — пояснює секретар-референт Львівської єпархії ПЦУ отець Руслан Матвієнко.
У чому відмінність та чому важливо переходити у ПЦУ
Наративи про “братовбивчу війну” ПЦУ засуджує. Архієпископ Чернівецький та Хотинський ПЦУ владика Герман розповідає, що йому відомі випадки, коли священник московського патріархату, настановляючи воїнів, говорив, що вони йдуть воювати, бо їх призвали до війська, але не мають вбивати “своїх братів” — росіян.
“Церква стає інструментом маніпуляції. У суспільстві справді є висока довіра до Церкви, а в деяких людей довіра до священників — беззаперечна. Недобросовісні священники московського патріархату використовують її у своїх інтересах, маніпулюючи свідомістю. На моє переконання, це є частиною імперської політики росії. Власне, російська церква є частиною державного апарату. Чому російська церква ніяк не хоче відпустити українську? Тут суть не стільки у фінансовій вигоді для рпц, скільки в можливості володіти свідомістю, розумом та душею людини”, — каже владика Герман.
Нав’язування страху є одним зі шляхів маніпулювання. На думку владики, церкві московського патріархату не вигідно, щоби її паства була дезорієнтована, налякана.
“Речі зі знаками та знаменнями, звісно, не про віру. Можемо уявити, що сказав би Христос, якби зараз прийшов і побачив це. Дуже хитрим чином відбувається заміна цінностей. Справжні постулати заміняють на щось інше: віру в Бога — на віру у московський патріархат, довіру до Бога — на цілковиту і беззаперечну довіру до батюшок”, — каже владика.
За словами секретаря-референта Львівської єпархії ПЦУ отця Руслана Матвієнка, Православна церква України проводить інформаційну кампанію, щоб сприяти переходу церков. Томос не є аргументом, а основними причинами відмови від переходу до ПЦУ є буцімто неканонічність Церкви та українська мова богослужінь, оскільки вважають, що єдиноправильна мова богослужінь — старослов’янська.
Канонічність — це визнання Церкви у світі. Станом на тепер, ПЦУ не отримала абсолютного визнання. Проте отець Руслан каже, що існує багато прикладів, коли автокефалію помісних церков спочатку не визнавали у світі.
Канон — це закон, правила у церкві, які врегульовують.
Помісна церква — це незалежна церква на певній території. Тобто кожен православний народ може мати свою канонічну, автокефальну церкву. Таких церков у світі є 15, в тому числі Православна церква України, яка отримала у 2019 році томос про свою незалежність.
Владика Герман пояснює, що в Україні московський патріархат не керується жодним документом, його право на служіння тут ніяк не легалізоване.
“Якщо ми дивимося з точки зору церковних канонів, то на території держави Україна є єдина законна канонічна православна юрисдикція — це ПЦУ. Щодо церкви в єдності з московським патріархатом, то її перебування чи діяльність — незаконні, неканонічні. Тим більше, що українська православна церква в єдності з московським патріархатом не визнається ніде у світі як УПЦ. Її визнають як частину російської православної церкви”, — пояснив архієпископ Чернівецький та Хотинський ПЦУ владика Герман.
Як здійснюється процес переходу парафій до Православної церкви України
Перехід громади до ПЦУ може відбутися з ініціативи прихожан і священника. Якщо священник не виявляє бажання переходити, то після переходу громаді можуть призначити нового.
Отець Руслан пояснює, що парафіяни мають провести загальні збори, на яких вони мають засвідчити своє бажання перейти до ПЦУ та зібрати підписи не менш як двох третин присутніх. Також вони мають ухвалити рішення про зміну статуту, внести ці зміни та зареєструвати.
Перелік документів, що необхідні для реєстрації статуту релігійної організації:
– статут релігійної громади (4 екземпляри), завірений вищим єпархіальним органом, управлінням, центром тощо (якщо організація входить до перерахованих установ; якщо ж вона самостійна або незалежна — статут достатньо завірити протоколом зібрання вірян);
– заява на ім’я голови ОДА.
До статуту (положення) релігійної громади додатково треба подати належним чином засвідчені (нотаріально):
– протокол зібрання вірян;
– список нових фундаторів (засновників) релігійної громади у кількості не менш як 10 осіб;
– документ про право власності чи користування приміщенням або письмова згода власника приміщення на надання адреси за місцезнаходженням релігійної громади, зазначеним у статуті (при реєстрації статуту у новій редакції без зміни місцезнаходження — документ, що засвідчує право на адресу місцезнаходження, НЕ потрібно подавати).
Назвати речі своїми іменами, або Чи можна цілком ліквідувати УПЦ МП
Владика Герман пояснює, що процес інформування та руйнування тих настроїв, які поширили у суспільстві, подібний до виховання дітей. Не потрібно привертати на свій бік насиллям.
“Українська церква має показати, особливо вірним московського патріархату, що ми не є звірі, якими нас описує їхнє духовенство. Христос говорить, що ми маємо стати світлом для світу. Ми маємо ним стати, аби люди побачили, яка церква з народом, проповідує Христову істину, а яка маніпулює людською свідомістю. Якщо хтось хоче надалі бути частиною московського патріархату, то немає проблем, ми маємо Закон України «Про свободу совісті та релігійні організації», але тоді вони мають назватися так, як вони насправді називаються — російська православна церква”.
В Україні не заборонена жодна конфесія і кожна має право відкривати свої осередки. Тож законодавчо немає підстав, щоб заборонити діяльність московського патріархату.
Інна Колесник, юристка правозахисної Громадської організації “Трикутник”, надавачка безоплатної правової допомоги в рамках соціальної ініціативи “Вулик Змістів”, пояснює, що з юридичної сторони ліквідація релігійної організації можлива, якщо є постійні звернення щодо неправомірних дій, що якимось чином суперечать державному устрою, загрожують, несуть небезпеку.
“Ці звернення розслідують. Що більше їх, чітких доведених до судового вирішення питань, якщо є вироки, де зазначено, що особи були залучені до різних кримінальних діянь, які суперечать державному устрою країни, підривають державну цілісність, загрожують та несуть загрозу громадянам, то, швидше за все, це кримінальні справи, які матимуть ознаки державної зради, посягання на суверенітет. Визнати церкву неправомірною, неканонічною або сектою — набагато складніший шлях, що має виходити від самих церковних діячів інших конфесій. Це більше релігійне, ніж юридичне питання. Тоді, коли будуть такі звернення, це розглядатимуть на церковному суді”, — пояснює юристка.
Підставою для відкриття справи з подальшими обшуками має бути вмотивована підозра, що там зберігають заборонені об’єкти, речовини, друковану продукцію. Хтось має повідомити про таку підозру правоохоронні органи.
“Одного звернення для обшуку недостатньо. Воно спричиняє відкриття або невідкриття справи. Після підозри мають назбирати доказів, щоб здійснити обшук. Так відбувається, коли розслідують і будь-який інший злочин. Я думаю, що СБУ веде довготривалі розслідування, яких не афішують. Ніхто публічно не дає інформації, що за конкретною парафією спостерігають”, — каже Інна Колесник.
Що каже УПЦ МП
Задля балансу думок, а також аби почути, які перепони є у переході з МП у ПЦУ, ми звернулися по коментар до представників цієї церкви московського патріархату. Прокоментувати погодився священник Богдан Геращенко — колишній настоятель церкви Преображення Господнього в селі Сухоліси, що на Київщині. Парафія перейшла у ПЦУ 10 червня 2023 року, проте без свого настоятеля, і їм призначили іншого. Зараз із прихожанами УПЦ МП Богдан Геращенко відкрив збір на будівництво нової церкви, апелюючи до того, що храм у них відібрали, не згадуючи про волевиявлення громади перейти до ПЦУ.
За якийсь час священник без пояснення почав нас ігнорувати.
Відповіді на ці та багато інших питань ГЛУЗD не отримав:
– Яка позиція у священників УПЦ МП? Чому ви не перейшли?
– Чому у церквах відмовляються відспівувати загиблих воїнів, Героїв України?
– Чому продовжуєте згадувати у літургіях московського патріарха?
Святогірська лавра не раз потрапляла під обстріли, і сьогодні можна помітити на ній сліди від уламків. Кілька монахів загинули внаслідок обстрілів. Такий діалог склався з одним із отців лаври:
– Лавра була окупована?
– Ні. Росіяни стояли за річкою. Сюди не переходили.
– А ваша церква перейшла в ПЦУ?
– Ні.
– Чому?
– Тому що ми канонічна церква, а вони ні. Вони розкольники.
– Вони прийняли томос. В чому полягає розкол?
– Якщо я відлучаю когось від причастя, то допустити його до причастя можу тільки я. Навіть патріарх не може цього зробити. Якщо когось анафемують, то анафему (відлучення від церкви та церковне прокляття, — ред.) може зняти тільки той, хто наклав. А Варфоломій накладав на Філарета анафему? Накладав, і лише він може забрати. І анафема не знята.
– І тільки тому не переходите?
– Вони не канонічні. У Нектарія Оптинського (служитель російської православної церкви, — ред.) спитали, чи врятуються католики. Він сказав: “Чи врятуються католики, я не знаю, але якщо я стану католиком, то загину”. Тому чи спасуться ті, що перейшли в ПЦУ, я не знаю. Якщо я туди перейду, я загину.
– А ви не переживаєте, що можете загинути від російської ракети?
– Я переживаю, щоб в пекло не потрапити.
– Але вас бомбить церква, до якої ви належите…
– …
– Я намагаюся вас зрозуміти.
– Вони не канонічні. Я не хочу туди йти. Все просто.
Далі священник запитує прихожан, що проходять повз, чи хочуть вони перейти у ПЦУ:
– То, може, мені батьків помінять? Завтра ще щось придумають, потім ще, — скаже один із них…
“Думаю, мир без перемоги українцям не потрібен. Жити під окупацією іншої держави, зокрема духовною, — найгірша справа. Не буде окупації, тоді будуть мир та благоденство і в державі, і в суспільстві”, — сказав владика Герман.
Журналістка: Ірина Блаженко
А щоб у твоєму житті було більше Глузду — підписуйся на нас у:
