Психологиня Валерія Худзіцька розповіла ГЛУЗDу про ознаки емоційного вигорання, його причини, наслідки та способи запобігти.
“Звичайну втому легко подолати. Можна переглянути фільм, прогулятися, почитати книжку — і стане легше. Коли є емоційне вигорання, такі дії не допоможуть. Декілька років тому синдром емоційного вигорання внесли в Міжнародну класифікацію захворювань”.
Ознаки емоційного вигорання:
- хронічна втома;
- відчуваєш беззмістовність та непотрібність своєї роботи;
- немає мотивації та бажання;
- труднощі з плануванням та встановленням мети;
- відчуваєш свою некомпетентність і непрофесійність;
- виконуєш роботу механічно, без почуттів;
- невпевненість у своїй діяльності;
- зниження якості роботи;
- нервовий тік від різких звуків, наприклад, коли щось упало, здригаєшся всім тілом;
- підвищена реакція на критику;
- відірваність від колективу;
- негативне сприйняття реальності;
- відчуття неспроможності справитися з роботою.
Причини емоційного вигорання
Психологиня каже, що одна з найчастіших причин цього стану — стресова діяльність. Медики, пожежники, поліцейські, психологи, вчителі мають більший ризик набути емоційне вигорання. Загалом професії класу “людина-людина”, а також материнство через емоційну включеність та ненормований графік можуть призвести до емоційного вигорання.
“Наприклад, людина виготовляє автомобілі, її робочий день від 8 до 17 години. Після виконання завдань вона може побачити результат своєї діяльності, доторкнутися до нього, відчути задоволення, прийти додому і відволіктися на сім’ю, прогулянку, серіали. А от медику, який довго боровся за життя пацієнта, а той помер, відволіктися не просто. Емоційна включеність і є причиною вигорання. Ще одна з причин — недостатня матеріальна винагорода”.
Коли вкладено працю, а результату не видно (репродуктивна праця — доглядання дитини, прибирання вдома), настає емоційне вигорання. Тоді й виникає знецінення роботи.
Як запобігти вигоранню?
“Якщо діяльність людини має високий ризик емоційного вигорання, то потрібно турботливіше ставитися до себе.
Одного разу, під час лекції, мене запитали, що робити, я відповіла: ставитися до себе так, як жінка під час третього триместру вагітності, тобто з особливою обережністю, з розумінням потреб, більше відпочивати, не жертвувати сном, робити те, що приносить задоволення: подарунки, гаряча ванна, смачна їжа, масаж”, — розповідає Валерія.
Нереалістичні завдання, нерозуміння своїх можливостей — це також причини емоційного вигорання.
“Щоб уберегтися від вигорання, потрібно планувати реалістично. Якщо людина виконає значно менше завдань, ніж запланувала, то може почуватися нікчемою, і навпаки: коли зробить більше, то почувається молодчинкою”.
Ресурсом на роботі є дружній колектив та приємна атмосфера. Важливими є спілкування з колегами на неформальні теми.
“Я рекомендую своїм клієнтам спробувати тиждень нічого не планувати, а в кінці кожного дня занотовувати, що вдалось зробити, зокрема й похід до лікаря, покупки, заповнення щоденника, хатні справи — щоб найдрібніші завдання стали видимими. У кінці тижня можна переглянути весь список і зрозуміти, скільки сил витрачено та який обсяг роботи виконано”, — ділиться психологиня.
Що робити, якщо вже є емоційне вигорання?
“Передусім потрібно оглянутися назад, зрозуміти, що пішло не так, де витрачаю забагато ресурсів, де роблю те, чого мене не просять, де жертвую сном, їжею, спілкуванням. Важливо взяти нормальну відпустку, щоб переключитися і виправити це. Тут уже не підійде просто подивитися ввечері серіал”.
Можна навіть узяти лікарняний, звернувшись до психіатра зі скаргами на емоційне вигорання.
“Але відпочинок має бути дійсно відпочинком, а не перемити вікна, зводити дітей на медогляд, забрати документи, посадити город. У відпустці потрібно подбати про себе”.
В емоційному вигоранні є точка неповернення. Якщо діяльність стала настільки нестерпною, що навіть коли щось змінюється на краще в роботі, ти не відчуваєш мотивації, вихід лише один — змінити діяльність або місце роботи.
“Якщо емоційне вигорання настало в материнстві чи волонтерстві, то теж потрібен відпочинок та розділення обов’язків. Декретна відпустка — зовсім не відпустка, догляд дитини цілодобовий, не припиняється ні вночі, ні у свята, ні під час хвороби. Тут важливо не забувати про себе, розподілити обов’язки та відпочити”, — розповідає Валерія Худзіцька.
Також психологиня каже, що патерни з дитячого досвіду можуть заважати відпочивати. Наприклад, коли батьки приходили з роботи і дитина не могла лежати, мала бути постійно чимось зайнята. У дорослому віці вона відчуватиме провину за те, що має вільний час. Це потрібно пропрацьовувати з психологом.
Журналістка: Юлія Варчук
Дизайн: Ірина Блаженко
А щоб у твоєму житті було більше Глузду — підписуйся на нас у:
