Я теж мама

Жінки, які пережили втрату дитину, у День матері особливо вразливі. А їхні близькі не завжди знають, як поводитися та що сказати. 

Чи потрібно вітати жінок, які втратили дитину, з Днем матері, розповіла засновниця громадської організації “Опіка Ангела” Наталія Сениця. Жінка також розказала про стан пари після пережитого та діяльність організації.

Ми не одні

Наталія і її чоловік Тарас знають із власного досвіду, наскільки важлива підтримка для сім’ї, яка втратила дитину під час вагітності, або чия дитина померла під час чи після пологів. Вони самі пережили смерть новонародженої дитини, тому вирішили допомагати тим, хто через це проходить.

“Усе почалося з простого блогу в грудні 2018 року. Я опублікувала статтю з рекомендаціями, як пережити свята батькам, які втратили вагітність або дитину”, —  пригадує Наталія.

Побачивши, що спільнота росте й розвивається, у серпні  2019 року ми із чоловіком офіційно зареєстрували громадську організацію “Опіка Ангелів”.

Для батьків, які пережили горе, Наталія Сениця організовує групи підтримки за принципом рівний рівному. Зустрічі відбуваються у Львові та Івано-Франківську. 

“Наша мета —  виводити людину з горя. І ніхто не може краще підтримати батьків, які втратили,  ніж такі самі батьки…


У групі може бути не більше ніж 12 людей, на зустрічі присутні чоловіки й  жінки. Усе відбувається в закритих спільнотах, де батьки в безпечному середовищі можуть поділитися своїми емоціями з іншими батьками. Це і є принцип рівний рівному ”.

Під час карантину зустрічі групи підтримки відбуваються онлайн. У такому форматі складніше зберігати приватність, часто вдома відволікають діти чи родичі, не завжди вдається усамітнитися. 

Наталія Сениця

Наталя розповідає, що до 2018 року неможливо було знайти інформацію про допомогу батькам в Україні. Тож їхня організація взялася за розробку інформаційних брошур для батьків і на цьому не зупинилася:

“Ми видали також посібник для медиків за світовими стандартами про те, як спілкуватись із сім’ями, які пережили перинатальну втрату. Хочемо, щоб медичні заклади здобували навчання й могли надавати кваліфікований супровід”.

Флешмоб #Ятежмама

До Дня матері “Опіка Ангела” приєдналася до флешмобу #Ятежмама.  Ініціаторка акції — Ірина Созанська, яка теж пережила втрату дитину. Такий флешмоб в Україні відбувається втретє.

“Робимо це до Дня матері, бо тоді жінки, які пережили втрату, особливо первістка, стають більш вразливими. Вони запитують себе:”То я мама чи ні?”. 


Жінки, діти, яких померли, — це мами з порожніми обіймами.  Заперечуючи їхнє материнство, ви кажете, що жінка не була вагітною,  не народжувала дитини”.

Мами, які хочуть узяти участь у флешмобі, діляться на своїй сторінці відчуттями та емоціями пережитого із хештегами: #ятежмама, #ятожемама, #stillamom. 

“Ми розуміємо, що наразі в нашому суспільстві не заведено говорити про втрати, тому публікуємо історії жінок анонімно. До кожного повідомлення робимо фотографію з іменем дитини та квітами”.

Історії батьків, які пережили втрату та хочуть, щоб про їхнє дитя згадали, публікують щодня від 1 до 17 травня в соціальних мережах ГО “Опіка Ангела”. 

Наталія Сениця каже, що, розповівши свою історію, матері Ангелів можуть вивільнити накопичені емоції, бо часто жінки не мають із ким поговорити про втрату дитини. 

Прочитати спогади жінок та висловити свою підтримку ти можеш у Фейсбуці та Інстаграмі.

Як вітати жінок, які втратили дитину, з Днем матері

Флешмобом організатори хочуть сказати всім матерям, які втратили дітей, що вони теж мами й мають право отримати в цей день привітання, квіти або просто увагу від близьких, і як би це не було боляче, але трішки загоює рану на серці. 

“Для жінки, яка втратила дитину і ніколи не отримувала вітань, може бути дивно це чути. Але якщо у вас близькі стосунки із цією людиною і ви знаєте, що вітання сприймуть правильно, —   надішліть листівку або повідомлення: “Сьогодні думаю і про вашу сім’ю також”, —  радить Наталія Сениця.

Якщо вагаєтеся, чи варто привітати з Днем матері, запитайте перед святом жінку, як вона почувається, які емоції в неї викликає цей день.

“Знаю жінок, для яких привітання — це визнання їхнього материнства, та буває, що вони просять близьких цього разу їх не вітали.
Є жінки, які ображаються, коли їх не вітають із Днем матері, адже в них теж є дитина, але вона померла”.

Наталія наголошує, що вітання має бути з повагою, а не жалістю, воно свідчить про ваше визнання її материнства. 

Що не можна говорити батькам, які втратили дитину

Родичі та друзі пари повинні розуміти, що жінка й чоловік поховали  свою дитину і горювати не перестануть. Фрази “не побивайся”, “перестань плакати”, “тобі треба рухатися далі”, “ти ще молода, народиш іншу дитину” завдають батькам ще більше болю. 

“Ми вважаємо втратою дитини викидень, завмерлу вагітність, мертвонародження або смерть дитини під час чи невдовзі після пологів”.

Важливо дослухатися до емоцій батьків, запитати про їхнє самопочуття.

“Буває, що близькі люди не кажуть навіть слів співчуття, так наче нічого не сталося.
Потрібно визнавати батьківство і пам’ятати, що в сім’ї померла рідна людина —  дитина. Це великий біль, який неможливо забути, стерти  або вдати, що нічого не сталося”.

У разі ранньої втрати не кажи: “Це ще навіть не було дитиною”. Підтримку можна висловити так: “Мені дуже шкода, я знаю, що ви чекали на цю дитину” або “Я бачу, що тобі важко”,  “Я поруч”. 

Розпитувати малознайому жінку про смерть дитини —  нетактовно. А близьку подругу чи родичку краще напряму запитати, чи хоче вона розповісти про свою втрату.

“Важливо, з якою метою ви цікавитеся і якою інтонацією це робите: хочете задовольнити свою цікавість чи дати близькій людині виговоритися? Це все має велике значення”.

Коли жінка не готова розповісти про своє горе, принаймні можна дати зрозуміти, що коли вона захоче поговорити, то на тебе варто розраховувати.

Чоловіки відчувають не слабші емоції

“Втрата дитини — величезне випробування для стосунків. Чоловік  переживає горе не легше, ніж жінка”.

У жінки є емоційна прив’язка до дитини: вона виношувала, народжувала.  Чоловік також чекав на появу дитини й він горює не менше, ще й бачить відчай дружини.

За словами Наталії, чоловіки в Україні зазвичай не отримують жодних слів співчуття та підтримки. Їм говорять щось на кшталт “ти чоловік і маєш підтримати дружину”. 

“Чоловіки часто замикаються в собі. Тікають у роботу. Жінка горює наодинці і їй здається, що коханий не розуміє її почуттів.


Потрібно говорити про свої емоції, про дитину. Але важливо давати один одному простір і дозволяти горювати по-своєму. Не кожна сім’я долає це випробування, а стосунки тих, які крізь це пройшли, стають міцнішими”.

Згодом усе налагоджується, каже Наталія Сениця. Здебільшого найважче в перший рік.

“Передусім потрібно визнати, що це боляче і я маю право на емоції.  Другий етап —  знайти людей, які також пережили втрату дитини, й долучитися до групи підтримки. Вони найкраще зрозуміють почуття сім’ї. Важливо, щоб поруч була людина, яка готова  вислухати.


Якщо негативний стан триває понад шість місяців і нічого не змінюється, потрібно звернутися до психолога.  Робити це треба парі, бо втрата дитини стосується обох”.

Журналістка: Таня Куліковська

Фото: архів ГО “Опіка Ангела”

Щоб краще чути серцебиття нашого медіа – підписуйся на наш Telegram-канал.