ГЛУЗД

Ільяс Мудрак народився в Києві, розвивався, як усі діти, та згодом батьки почали помічати хворобу. Після обстеження поставили діагноз  —  аутизм. 

Щоб допомогти синові та навчитися розуміти його, мати Ліліана почала вчитися на психолога. Родина відвідувала спеціалістів та робила все можливе, щоб Ільяс ріс щасливою дитиною.

Одного дня хлопчик побачив, як його старший брат малює фарбами і спробував сам. Батьки помітили, що картини Ільяса — не звичайні дитячі каракулі, а абстрактні малюнки, що передають його настрій, емоції та почуття, тож почали купляти юному художнику фарби та полотна. 

Так Ільяс говорить зі світом

Ільяс мало говорить, але читає англійською, знає алфавіт, вміє рахувати, найбільше говорить через свої картини.

“Дуже цікаво споглядати, як мій син виливає всю палітру своїх відчуттів на полотна. Ільяс має своє бачення. Його картини — абстракції, у яких кожен побачить щось своє та якісь обриси світу”, — розповідає мама юного митця. 

Після вторгнення росії сім’я мусила тікати до Польщі, де й продали перші картини Ільяса на благодійному аукціоні. Мати ділиться, що виставила декілька робіт сина в інтернеті — і люди почали відгукуватися. У подарунок присилали фарби, полотна, приладдя для малювання. Ільяс був щасливий їх отримувати.

“Мій син не так сильно радів новим іграшкам, як полотнам. Отримував справді якісні фарби, які йому подобалися. Привчився малювати саме на полотні, звичайний папір йому не подобається. А коли одного разу я купила дешеві фарби, то він протестував, адже вони і не такі яскраві, і не та текстура. Він знає, чого хоче, і малює тільки якісними матеріалами”, — ділиться Ліліана.

Це Україна, а це агресор”

Так сказав Ільяс, коли завершив одну картину. На ній темні плями стикаються із синьо-жовтими яскравими мазками.

Так художник відчуває війну.

“З початком вторгнення Ільяс розумів, що щось відбувається. Картини стали сумними, темними. Переважали червоні й чорні кольори. Також він малював синьо-жовтими барвами, передавав свій настрій, заспокоював себе щоденним хобі”.

З Польщі родина повернулася до Рогатина у вересні. Хоч Ільяс дуже боїться сирени, затуляє вуха і ховається, мама каже, що тут синові спокійніше й не так страшно, почувається комфортніше, адже поруч більше знайомих людей.

Мама розповідає, що Ільяс малює кожного дня, уже налічується сотня картин. 

“Чим більше полотно — тим більше в нього простору для творчості. А буває таке, що і п’ять полотен розмальовує за один день! З кожною картиною він розвиває вміння та своє бачення. Посміхається, зосереджено промальовує кожну деталь свого світу. Часом доповнює вже готову картину ще якимись деталями, інколи перемальовує, додає барви”, — каже мати Ільяса.

Перша виставка художника з аутизмом

“…так-так, звичайні діти так не малюють… у нього своє бачення, талант…”

“…я сам художник і бачу руку професіонала…”

“…дивися, а тут наче собака і якась дама… о, на цій я бачу янгола, а бачиш синьо-жовтий? Це Україна і янгол над нею! Він відчуває так!”…

“…Я куплю цю картину зараз, бо колись вона буде коштувати мільйони!”

Краєм вуха вихоплюю розмови відвідувачів виставки. 

І справді, у картинах Ільяса немає конкретики, тільки відчуття художника. Фарби переплітаються, вимальовуючи щось абстрактне. Кожну картину хочеться розглядати, роздумувати над нею і ловити якісь свої сенси.

“Кожна людина бачить щось своє, — підказує мені мати, — Ми відкрили цю виставку, щоб кожен зміг побачити ці емоції, яскравий незвичний погляд. Хочеться, щоб люди на мить відволіклись від буденності та нав’язливих думок, роздумуючи про світ Ільяса”.

Виставка є благодійною, мати влаштувала її, щоб продати картини Ільяса Мудрака і передати кошти для дітей війни та для дітей з аутизмом. 

 

“Нам важливо підтримувати інших. Усі кошти передамо у фонд “child.ua”, який допомагає таким дітям, як Ільяс”.

Як Ільяс став прикладом для мами

У сім’ї Мудраків багато художників, тож, імовірно, тому в хлопця талант до малювання. А ще він став прикладом для мами і стимулом самій почати малювати картини.

“Ось уже пів року я й сама малюю. У мене виходять пейзажі й натюрморти, малюю мастихіном, який мені так полюбився. А от абстракції не виходять, це ніша мого сина”, — ділиться мати Ільяса.

Син навчив маму щирості, любові до живопису, відкритості, а також не боятися бути тим, ким ти є.

“Я щаслива бути його мамою. Ільяс — це безмежна любов, якою хочеться ділитися з усім світом. Він особливий і його картини — мистецтво, яке так хочеться показати всім!”.

 

Журналістка та фотографка: Софія Дмитрів

А щоб у твоєму житті було більше Глузду — підписуйся на нас у:

телеграмі

вайбері

вацапі

фейсбуці

інстаграмі

твіттері

Наші партнери