Як школярі студентами ставали

Минув перший тиждень навчання. І якщо тієї неділі ми розпочинали все із школи, то сьогодні тут вас чекають відгуки студентів про їх перший тиждень нового життя. Дехто з наших героїв навіть змінив місто, тому має чим поділитися.

Отож, як школярі студентами ставали – читайте далі.

Віра, студентка Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу:

«В загальному, емоції тільки позитивні. В перший день було трішки страшно йти на пари, бо не знала системи навчання, ну і не тільки – все незнайоме, але весь цей страх зник ще після першої пари. Викладачі завжди привітні і раді, що ми вступили саме в цей ВИШ. 
Багато нових знайомств, цікавих людей в оточенні. Поки що, я зовсім не сумую за школою і йду в університет, як на свято. Єдине,  я поки не впевнена, що обрала правильну спеціальність, але сподіваюся, що з часом коли я більше дізнаюсь про неї, то сумнівів ніяких не буде».

Володимир, студент Коломийського політехнічного коледжу:

«Перший тиждень першого курсу пройшов так собі. Трішки позитиву, трішки негативу. З одногрупниками, я познайомився в процесі. На першому тижні, знав всього пару людей. Перший день пройшов чудово, викладачі здалися мені милими і хорошими, ніяких проблем. 
Другий день був схожим до першого, але ставлення викладачів до нас стало гіршим. 
Третього дня все стало набагато гірше, викладачі почали показувати, які вони є насправді, хапанув двійку просто за те, що не зробив домашнє завдання.  
У четвер та п’ятницю все було легко, без напрягів: прийшов, посидів у телефоні,  пішов додому. Взагальному, можу сказати, що політехнічний коледж простенький, там можна легко вчитися. Тиждень був хорошим, якби настрій не зіпсували деякі викладачі».

Наступний, з ким я вирішила поспілкуватися був  Володимир – хлопець, який вступив у Львівську Академію сухопутних військ України

Він спершу був готовий мені все розповісти:

«Військове життя на першому курсі – це дуже складно. Дідовщина…» Після цих слів, наша розмова обірвалася. Володимир сказав, що подумає і завтра все розповість. Далі він міг сказати тільки, що військове життя відрізняється від цивільного. Це треба відчути та зрозуміти.

Роксолана студентка Коломийського економіко-правового коледжу:

«Перший тиждень був класний. Не зважаючи на те, що всі мої одногрупники із сіл, вони зовсім не схожі на людей, які живуть там. На лінійці мені здалося, що це не моє і можливо, я помилилася. Після, я все ж таки зрозуміла, що не все так погано. Це моє. 
Доречі, у їдальні коледжу їжа набагато смачніша, ніж у школі. Головна відмінність від школи у тому,  що всі люди тут свідомі. Ніхто не бігає, не кричить, у їдальні на диво, ніхто не штовхається. Це справді крок у доросле життя».

Лука, студент Львівського Національного університету імені Івана Франка: 

«Я приїхав у Львів з великим переживаннями, на рахунок житла, одногрупників і викладачів. Першим тижнем у Львові, я надзвичайно задоволений. Живу у гуртожитку від торгівельно-економічного університету, так вийшло, бо мав там знайомих. 
Атмосфера гуртожитку мене повністю влаштовує, з колії вибивають  тільки постійні вечірки. Щодо самого універу, можу сказати тільки позитивні відгуки. На перший день, я прийшов, відстояв лінійку і, як всі інші пішов додому. На другий день було складно з організацією, оскільки її взагалі не було. З розкладом проблеми: ми відсиділи одну пару і пішли додому. Зараз все владналося.
 Одногрупниками я також задоволений, досить комунікабельні люди. Викладачі – адекватні.  Так, є строгі, але якщо не нариватися, то вони нормальні. Моя кураторка – строга та непередбачувана жінка, але за цей тиждень, я знайшов з нею спільну мову. Вона схожа на мене: з одного боку строга жінка, яка говорить серйозні речі, а тут через секунду вона сміється з банальних жартів, тому кураторкою, я також задоволений. 
Нарахунок дороги, все також добре, тому що одразу біля гуртожитку зупинка, і через 10 хвилин в університеті. За весь тиждень бувало складно, але в цілому, я задоволений».

Пригадується фраза “Навчальний рік – як вагітність. Триває дев’ять місяців, і нудити починає з другого тижня”. Залишається сподіватися, що студентське життя наших героїв і не тільки, буде цікавим, корисним та не приноситиме побічних ефектів.

Журналістка: Ірина Рибчук

Фото: архів співрозмовиників