18 вересня 2023 року Володимира Ткачука звільнили з посади директора Коломийського ліцею імені М. Грушевського після восьми років роботи. ГЛУЗD вирішив не лише ознайомитися з цією ситуацією, а й краще дізнатися історію ексдиректора та пізнати його як особистість.
Володимир Ткачук родом із села Княждвір, що на Коломийщині. Йому найкраще давалися уроки літератури, української мови, географії, та на першому місці завжди була історія.
“Бабуся по батьковій лінії завжди наголошувала — діти мають вчитися. Батьки у мене були прості люди. Вони не мали вищої освіти, але хотіли, щоби ми зі сестрою піднялися на сходинку вище. Проте ми ще мали вміти вести сільське господарство, а не тільки здобувати освіту”.
Сільське господарство і досі приносить задоволення Володимирові Михайловичу.
“Воно наближає до родинних коренів. Робота руками дає мені відпочинок від бурхливого життя, яке вирує у стінах ліцею. Також із дитинства мав прихильність до спорту, особливо любив футбол. Тепер стараюся за можливості відвідувати матчі”.
Володимир Ткачук каже, що у дитинстві полюбляв приходити до сільської бібліотеки. Перечитав там більшість книжок. Так захопився, що почав збирати вдома власну бібліотеку.
“До сьогоднішнього дня вважаю, що паперова книжка найкраще наштовхує на роздуми. Я особливо люблю читати історичні видання — це у мене залишилося ще зі шкільних років. Книжка, яка стала вагомою у моєму житті, — це Лі Куан Ю «Азійські тигри». Мені її подарували випускники ліцею ще до широкомасштабного вторгнення”.
За словами Володимира Ткачука, книжка про те, що країна другого чи третього світу може вирватись уперед і стати домінантною.
“Ми завжди були у тіні когось — Речі Посполитої, Австро-Угорщини, росії або Радянського Союзу. У частини українців це породило комплекс меншовартості. Достатньо лише збоку глянути на досягнення українців — і можна побачити, що ми неймовірно потужна нація, яка має результати, що вражають, у багатьох напрямках. За ці останні роки важкої війни усе більше молоді заявляє про себе як українців. У цей складний час ми як нація зробили прорив, об’єднавшись проти ворога”.
“Завершувалася епохи радянської імперії та починалася українська державність”
Учителем Володимир Михайлович вирішив стати, бо надихнули його ж учителі. Педагог для нього був взірцем людини, дороговказом.
Володимир Ткачук навчався у Прикарпатському національному університеті імені В. Стефаника на історичному факультеті.
“Я маю прагнення зацікавити дітей, донести до них корисну інформацію. Під час педагогічної практики вчителі казали: якщо ми не будемо навчати молоде покоління, що буде з Україною? Це було напередодні падіння СРСР.
Я навчався в університеті у період, коли завершувалася епоха радянської імперії та починалася українська державність. З одного боку, важкий час, а з іншого — ми, студенти історичного факультету, були свідками того, як відходила російська епоха”.
“Відроджена гімназія має дотримуватись своїх традицій”
Володимир Ткачук почав викладати у Коломийському ліцеї імені М. Грушевського майже одразу після закінчення університету і досі читає тут курс історії. Пізніше він став заступником директора, а 2015 року — директором цього навчального закладу. Ліцей відновив свою роботу у 1990 році, Володимир Михайлович став його четвертим директором.
“Історія ліцею дуже потужна, починаючи від першого директора відновленої гімназії Григорія Гуменюка. Я як директор мав розуміти та знати: те, що робили попередники, треба нести далі. Цінності, які є у ліцею, закладені ще у другій половині XIX століття. Відроджена гімназія (тепер ліцей, — ред.) має дотримуватись своїх традицій, прагнути досягнень та незалежно від обставин рухатися вперед”, — розповідає Володимир Ткачук.
За словами колишнього директора ліцею, педагоги навчають учнів, що потрібно дотримуватися демократичних засад суспільства.
“Завдяки своєму розуму учні можуть досягнути бажаного результату у житті. Після закінчення ліцею вони не повинні відступати від своїх цінностей. Життя складається по-різному, але якщо дотримуватись принципів доброти, чесності та толерантності — усе буде гаразд”.
Навчальний заклад має ім’я Михайла Грушевського, у день його народження, 29 вересня, відбувається традиційна посвята п’ятикласників у ліцеїсти.
“До нас на посвяту приїжджає випускник відродженого ліцею професор Іван Монолатій. Діти мають можливість почути людину, яка колись була на їхньому місці. Тепер він звертається до них і разом з учнями зачитує обітницю”.
“Останніми роками я працюю з учнями старших класів. Я не поводжуся так, ніби вищий за них і несу щось таке, чого вони можуть не знати. Моє завдання полягає у тому, щоби їх зацікавити. Учні мають розуміти, що ми на рівних і вони, за потреби, можуть звернутися до мене. До книжки, дисципліни можна повернутися, але якщо у дітей немає вихованого патріотизму і розуміння, що вони — українці та галичани, оце халепа. Хто тоді будуватиме державу?”
“Повернути його неможливо”
Володимир Ткачук каже: його найбільше бажання — щоб закінчилась війна. У ліцеї є учні, які приїхали до Коломиї з окупованих територій та місць, де тривають бойові дії.
“На перший погляд, вони такі ж діти, як інші, але якщо поспілкуватися з ними ближче, то відчуваєш біль, тривогу та бажання повернутися додому. Я хочу, щоб ця жахлива, проклята війна якомога швидше завершилась нашою перемогою. Мій рідний племінник пішов добровольцем на війну і загинув. Він був мені дуже близьким, і я розумію, що повернути його неможливо. Ми, усі українці, відчуваємо війну незалежно від того, де перебуваємо — на сході, півдні, півночі або заході”.
За словами вчителя, у нас неймовірне молоде покоління. Він часто чує, що старші люди люблять наголошувати, начебто теперішня молодь не така, як була в їхній час.
“Я з цим не погоджуюсь. Щодня я бачу покоління дітей, які на очах наших педагогів стають дорослими. Якщо дати можливість молоді розвиватися, вони будуть творити нову Україну”.
Чому Володимира Ткачука звільнили з посади директора
Раз на рік педагоги на день працівника освіти отримують грошову винагороду. Коломийський ліцей імені М. Грушевського став фінансово самостійним закладом і директор мав можливість видавати накази про преміювання педагогів.
“У 2021 році я видав наказ про преміювання усіх педагогічних працівників, без винятку, включно зі своєю дружиною (тепер колишньою, — ред.), яка є вчителькою правознавства. Як з’ясувалося згодом, я мав повідомити управління освіти про це, щоб вони дали дозвіл на преміювання дружини.
Премія становила 25% від посадового окладу, це орієнтовно 400 гривень. Цього літа я зазнав за це адміністративного покарання — виплатив штраф у розмірі 3400 грн плюс судові витрати”, — каже Володимир Ткачук.
У серпні управління освіти знову провело службове розслідування щодо цього випадку. Воно закінчилось тим, що педагога рекомендували звільнити — за корупційні схеми. Із 18 вересня Володимира Ткачука таки позбавлено посади директора Коломийського ліцею імені М. Грушевського.
“Я все-таки хочу, щоб суд поставив крапку у цій справі. Нехай він з’ясує, чи правомірно те, що мене звільнили. Я не хочу, щоб ця ситуація вплинула на навчальний процес, який триває у цих стінах”, — розповідає Володимир Ткачук.
Тепер виконує обов’язки директора колишній заступник Володимира Ткачука — Роман Кушицький. Він ділиться своїми враженнями від ухваленого рішення:
“За всієї поваги, як бачимо, на жаль, накази, які видають, є абсурдними. Звільнення такої людини — не заслужене. Володимир Михайлович за всі ці роки жодного разу не підвищив голосу, але ми всі його чули, бо поважаємо. Ми ніколи не відчували, що в нього вдома, можливо, бути якісь клопоти. Володимир Михайлович завжди був відданий своїй роботі, і я не перебільшую.
Для мене велика честь бути виконувачем обов’язків директора ліцею, але я не хотів би здобути цю посаду за таких умов. Упевнений, що скоро директором знову стане Володимир Михайлович”.
За словами Романа Кушицького, колишній директор ліцею усе літо працював — набирав у класи дітей, приймав батьків, контролював ремонтні роботи.
Учителька фізичної культури Мар’яна Бойчук каже, що надіється на повернення директора ліцею.
“Володимир Михайлович — поважна людина, яка насамперед гарно ставиться до дітей. Для мене ця ситуація стала великим розчаруванням. Якщо у людей є підстави для звільнення, це треба було вирішити влітку, а не під час навчального процесу. Я не бачу підстав для звільнення директора. Мені було комфортно з ним працювати”.
Журналістка: Юлія Варчук
Фото: Юлії Варчук
А щоб у твоєму житті було більше Глузду — підписуйся на нас у:
