Лєна киянка, їй 36. Вона сервіс-дизайнерка — допомагає українському бізнесу бути більш орієнтованим на споживача і надавати саме ті продукти та послуги, які йому потрібні. В Україні ця професія нова, наразі є лише 200 сервіс-дизайнерів. Лєна також активно волонтерить для різних підрозділів. Цього тижня їде в бік Бахмута, щоб завезти необхідне та полікувати бійців.
“23 лютого я поховала бабусю, 24-го прокинулася о 6 ранку, щоб вигуляти собаку. Пішла одягатися, мій тодішній хлопець потягнувся до телефону і каже, що почалася війна. О 6:40 з ним, сином, собакою та хамелеоном ми виїхали від під’їзду, наступна зупинка була в Чернівцях. Чотири дні ночували в різних місцях. Моя собака цього не витримала — померла, їй було 10 років. Урешті ми осіли в Коломиї, де прожили пів року. У вересні я повернулася до Києва. Вибрали Коломию, бо синова подружка із садка звідси. Зідзвонилися з її батьками, вони знайшли нам квартиру, і ми залишилися в Коломиї, щоб син мав хоч якийсь зв’язок із життям до вторгнення”, — розповідає Лєна.
“Я дуже маленька волонтерка”
Волонтерську діяльність Лєна почала, коли її хлопець Павло пішов добровольцем.
“Через два тижні я приїхала до нього і побачила його відморожені вуха. На все життя запам’ятаю їх. Мені шкода хлопців, які покладуть своє здоров’я, не кажу вже про життя. Вони ж усі герої, нікому не жаліються. Я об’їжджала в Коломиї всі центри, щоб знайти необхідне, дуже багато возила допомоги спочатку роті Паші, а тоді іншим”.
“Я дуже маленька волонтерка, допомагаю всім потрошки. Передала щось одним хлопцям, а вони — мій контакт іншим, так у мене назбиралося знайомих з різних підрозділів та напрямків. Хлопці пишуть, що їм потрібно, а я стараюся знайти.
Мені друзі надсилали гроші, бо я витратила все. Перші аптечки дістала з Туреччини: я багато подорожувала і доволі непогана людина, тому інші відгукуються. Якось покурила з командиром частини, і він каже, що його другові потрібен тепловізійний дрон, а він коштує космічно”.
Лєна знайшла матеріал у “Форбс” про благодійні фонди України, написала в 42 і так отримала дрони.
“Спочатку приколи, потім те, що болить”
“Один військовий надіслав мені відео з дуже красивим краєвидом і дав свій резервний контакт. Наступного дня він загинув. У їхній штаб влучили артилерією. Я жодного разу в житті його не бачила, але досі ставлю свічки. Тоді перестала волонтерити на 3 місяці”, — ділиться Лєна.
“Хлопці не розповідають усього своїм близьким, а зі мною, як волонтеркою, діляться історіями. Спочатку приколи, потім те, що болить. Найбільше мене вражає, коли вони надсилають амуніцію, яка їм не підійшла, бо хочуть дати іншим військовим”.
“…в мене урвався терпець”
Лєна також сертифікована парамедикиня, тож вирішила тепер відправитися в бік Бахмута, щоб допомогти бійцям.
“Військові не слідкують за своїм здоров’ям, і в мене урвався терпець. Я з подругою взяла відпустку на кілька тижнів, їдемо в бік Бахмута лікувати хлопців. Крім медикаментів веземо їжу, одяг, амуніцію. У мене десять столітрових коробок всякого різного для бійців. Потрібно було транспорт, яким зможу все перевозити. Бус пригнали з Литви, не за всі гроші світу, і він уже в Києві на техобслуговуванні. Мені його приженуть до Дніпра, куди я вже передала посилки, там завантажимося й поїдемо далі”, — розповідає Лєна.
У суботу потрібно заплатити за транспорт 210 тисяч гривень, у Лєни на банці є близько 50.
Долучитися до збору коштів можна за реквізитами:
посилання на банку;
PayPal: elena.potienko@gmail.com;
номер банки: 5375411205403343.
“Ми два тижні будемо курсувати там, де нам дозволять. Потім повернемося до Дніпра, залишимо транспорт парамедикам або на парковці, доки не назбираємо ще допомоги”.
Журналістка: Юлія Варчук
Фото: архів героїні
А щоб у твоєму житті було більше Глузду — підписуйся на нас у:
