ГЛУЗД

У невеличкій майстерні, завішаній годинниками, у центрі Коломиї працює четверо майстрів-годинникарів. У дві зміни вони лагодять та реставрують годинники, щоб ті знову працювати. Колись на місці майстерні був приймальний пункт від цеху, що містився в будинку побуту. Там працювало близько 20 майстрів, а тут здійснювали дрібний терміновий ремонт. Після розпаду Радянського Союзу приміщення приватизували та заснували мале підприємство “Кварц”. Від Союзу залишилися правила прийому та гарантійні терміни. 

Сьогодні в майстерні працює батько Михайло із сином Володимиром. Попри те, що це переддень Старого Нового року, до майстерні за годину зайшло близько 20 людей. Усі вони потребували одного — часу…

Майже сімейна справа

Михайло працює в майстерні вже 45 років. Він на пенсії, проте продовжує займатися улюбленою справою. Спершу працював водієм у побуткомбінаті, а годинникова майстерня була в тому самому приміщенні. Чоловік приходив до майстрів дивитися, як ті працюють, і задумувався над цією справою, бо перспектив як водій не мав. Почав працювати як учень, якийсь час вчився на електроніці в Чернівцях. 

Син Михайла Володимир працює в майстерні близько 20 років. Працювати за професією було не вигідно, тому послухав батька й долучився до справи з годинниками. Він захоплено розповідає про механізми, маятники, їх відмінність у різних моделях, показуючи дрібні деталі в годиннику.

“Трохи батько заставляв, звичайно. Я жодного разу не пожалів, бо мені справді подобається моя професія. Багато сил та сліз вкладено в те, щоб досягти рівня батька”, — ділиться молодший майстер.

“Вже не гірше від батька працює”, — хвалить Михайло, поки Володимир здійснює терміновий ремонт годинника, який йому принесли на кілька хвилин раніше.

“Всім не вгодиш…”

Багато годинників зняли з виробництва, тому з деталями буває складно. Часто привозять з-за кордону ремонтувати, бо там менше цим займаються і це коштує дорожче. Михайло розповідає, що раніше майстер ніколи не задумувався про деталі, займався тільки роботою. Інструменти та деталі давала йому держава, тепер постачанням вони займаються самостійно. Усе знаходять в інтернеті.

З мінусів Михайло назвав лише один. Розповідає, що є клієнти, з якими дуже складно, і після них важче налаштуватися на роботу. Бувають ситуації, коли годинник непридатний для ремонту і клієнт це розуміє, а буває, у процесі з’ясовуємо, що його не врятувати, тоді інколи люди мають претензії, бо “він же працював”.

“…але всім не вгодиш”, — підсумовує майстер.

Міняти професію майстер Михайло не хотів, хоча й мав пропозиції. Його більше приваблювала спокійна робота, як то кажуть — для душі. Він говорить про свою роботу як про хобі і вважає, що це найліпше, коли улюблене заняття стає ремеслом усього життя.

“Володя, а ти не думав поміняти професію?”, — допомагає інтерв’ювати старший майстер.

Якийсь час Володимир працював та проживав за кордоном, проте таки повернувся до улюбленої справи.

“Спеціально поїхав порівняти, але, як бачите, я тут…”.

Хто тепер носить годинники?

“Дивись, я, як завжди, з якоюсь ідеєю, — звертається до Володимира клієнт. — Корпус я цей знайшов. Механізм якийсь швейцарський маю, але, може, в тебе щось є? Хотілось би його оживити. У нього всередині ще історія цікава. Годинник здавали в Іспанії до ломбарду, на ньому є відбиток ломбардний, ще довоєнний”.

Як розповів Михайло, це постійний клієнт, він колекціонує годинники і приходить із цікавими ідеями. З незвичних своїх робіт майстер Володимир показує синього годинника, який іде назад. 

За спостереженням майстрів, люди почали рідше носити  годинники, тому  й роботи стало менше.

“Найчастіше приносять на заміну батарейки чи ременя. Буває, що від батьків залишаються старі наручні чи настінні годинники і діти хочуть зберегти пам’ять та відновити їх”, — розповідає майстер Михайло. 

Переважно сюди заходили старші люди, тому запитую, хто частіше ремонтує. Кажуть, що здебільшого молодь носить годинник як аксесуар, бо за часом звикли слідкувати у смартфоні.

“Деколи кажуть, що годинник їм для краси і не обов’язково, щоб той працював”, — каже Володимир, не відриваючись від роботи. 

Про забобони 

До майстерні приходять з різними запитами. Клієнти розповідають, що їм важливо, щоб дома годинник не стояв, що мусить обов’язково працювати, щоб не сталося чогось лихого.

У повір’я син з батьком не вірять, бо мають життєве заперечення забобонам.

— Жінці от своїй дарував годинника…

— І ще досі живе з нею, — додає син, і обоє посміхаються.

“Чомусь забувають про належне обслуговування”

У майстерні щопівгодини лунають звуки низької тональності. Це підлоговий годинник, що зараз у ремонті. Такі годинники потребують обслуговувати раз на 3–4 роки: вісь зношується, потрібно полірувати, реставрувати…

“З ним треба трохи повозитися. Робота цікава, та трохи важка”, — каже Володимир.

Найлегше, за словами Володимира, міняти батарейки в китайських годинниках. Такі механізми він називає одноразовими, бо здебільшого вони служать недовго і належних деталей для них немає. І показує коробку з такими розібраними годинниками.

“Але є герметичний годинник, його важче відкрити. Можна зробити це ножем, але закрити вже не вдасться. Для цього є спеціальний прес”, — пояснює його батько.

Багато хто не знає таких тонкощів і міняє батарейки дома, а якщо годинник не починає працювати, звертаються до майстрів. Михайло зауважує, що зараз люди менше цінують годинники, бо ті стали доступнішими.

“Чомусь забувають про належне обслуговування і не шанують. Купаються, займаються спортом у них. Годинники так не бояться удару, як вологи”.

Майстер каже, що хороший годинник можна знайти і серед механічних, і серед кварцових, і електронних. Проте радить знімати їх перед заняттям спортом, а якщо вони не водонепроникні, то й перед водними процедурами. Рекомендує не пробувати ремонтувати самостійно та обирати герметичні механізми. 

Наостанок, майже перед нашим прощанням, дізналися, що годинникарі трохи маги. З годинника вони можуть прочитати, хто та коли його ремонтував, проте їхні таємниці ми збережемо, як і збережемо мить твого здивування, коли тобі майстер називатиме останню дату ремонту.

Журналістка: Ірина Блаженко
Фото: Назар Яжинський

А щоб у твоєму житті було більше Глузду — підписуйся на нас у телеграмі чи вайбері.