На моря не за всі гроші. Частина друга

Кіпр  — це мікс старовинних архітектурних ансамблів та неймовірно красивої природи: тут усюди скелі, узбережжя, затоки та печери. А міста досі нагадують грецькі поліси. 

Смак Кіпру  — це оливки (вони тут різні та є в кожному магазині), фета, що зовсім не нагадує ту, яку продають в Україні, цитрусові (алеї апельсинів та лимонів ростуть попри самісіньку дорогу і кожен може їх зірвати), зграї котів на вулицях, а ще традиційна страва мусака — запіканка, яку подають із різними складниками, нам принесли з м’ясом, картоплею й соусом бешамель.

На острові я відвідала 5 міст: Ларнаку, Нікосію, Лімасол, Пафос та Ая-Напу. Окрім того, ще два дні я витратила на пішохідні екскурсії узбережжям та купання в морі. 

За цей час мені вдалося порибалити зі старими кіпріотами, побачити захід сонця з моста любові, зварити й випити багато лимонаду з місцевих цитрусових, загубитися на острові вночі далеко від міста і мало не побувати в античному театрі Куріону. Я поділюся з вами пригодами та помилками, і, можливо, це надихне вас на подорож.

Ларнака

Тут розташований аеропорт, куди прилітають туристи, місто невеличке. 

Щоб дістатися до інших міст, вам потрібно маршруткою проїхати до зупинки Old hospital, а звідти вже їдуть Green buses практично у всі частини острова. Кіпріоти добре знають англійську, часом і російську, тому вам підкажуть. Словом, вижити можна.

Маршрутки по місту коштують 1,5 євро з одного, в інші міста — від 1,5 до 5 євро, залежно куди ви їдете. Якщо в столицю Кіпру, Нікосію, тоді 5 євро, Лімасол і Пафос — 4 євро, Ая-Напа і Паралімні — 1,5 євро.

У Ларнаці варто подивитися солоне озеро, воно так і називається Larnaka Salt Lake. Там водяться величезні рожеві птахи — фламінго. Але, правду кажучи, вони не настільки рожеві, як на фото з інтернету.

Солоне озеро розташоване за два кілометри від аеропорту, тому туди можна добратися пішки, а потім маршруткою поїхати в місто.У першому з них ми побачили багато котів на вулицях, тому запитали місцевих, що це означає. Виявилося: на острові колись було багато гризунів. Щоб позбутися їх, влада завезла котів, яких тепер тут дуже багато і яких кіпріоти обожнюють: годують їх, будують житло для них. 

Лімасол

У самісінькому центрі міста дуже красива набережна. Там багато рибалок, і в них можна попросити вудочку, щоб і собі спробувати, або ж просто купити свіжої риби. Ловлять тут ціпуру — одну з найбільш елітних видів. Коштує вона від 7 до 10 євро за кілограм. Щоб покуштувати таку рибу в ресторані, доведеться викласти від 15 до 20 євро. 

Готувати її дуже просто: приправляєте морською сіллю, перцем і смажите на грилі або ставите у глибоку тарілку, доливаєте води, накриваєте іншою тарілкою і ставите в мікрохвильову на 5-10 хвилин.

У Лімасолі варто побачити старе місто  — у ньому неймовірна атмосфера й дуже грецька архітектура. Тут різного кольору двері, вони якось дивно поєднуються з кольором будинків та деревами, що ростуть неподалік. Двері тут виглядають, як окремий вид мистецтва.

Якщо ви любитель історії, то варто поїхати в стародавній амфітеатр Куріону, що приблизно за 30 кілометрів, поряд із морем. 

Потрапити туди мені не вдалося: автобус їхав понад годину, а о 17:00 надворі вже стемніло. Згодом виявилося, що амфітеатр уже зачинений, а останній автобус поїхав 10 хвилин тому.

Я пробувала зупиняти автомобілі. Тільки через пів години після того, як ніхто не відреагував, зрозуміла, що це тут не працює.
Трохи пройшовши пішки, знайшла таверну, там поляк дуже по-сусідськи допоміг викликати таксі до Лімасола.

Я навіть встигла на останній автобус до Пафоса.

Пафос

На відміну від назви, місто тут зовсім не пафосне, як і його жителі.

Мене найбільше вразила ситуація, що зі мною трапилася. Я зайшла в найближчу піцерію, щоб запитати, як знайти вулицю Anexartisias, де містилася орендована квартира. Продавець, замість того, щоб пояснити, попросив декілька хвилин почекати. Трохи згодом сказав іти за чоловіком, який розвозить замовлення. Той відчинив двері машини і сказав сідати, мовляв, підвезе.

По дорозі пояснив, що він і так везе в той бік замовлення,  вирішив заодно нам допомогти. 

Це було приємно, склалося позитивне враження про місцевих жителів: люди тут мені здалися дуже щасливими. Ці мої емоції підсилили кіпріоти, які здавали квартиру,  — Панайотіс та його мама Марія. 

Жінка зустріла нас і допомогла освоїтися, потім прийшов син, який розповів, що варто відвідати та як туди потрапити.

Отож однозначно варто піти в Археологічний парк Пафоса, місто невеличке і якщо йти від самого центру пішки, то це займе приблизно 40 хвилин. 

Окрім того, тут є порт, де стоять кораблі та яхти, на яких можна покататися. Коштувати це може 20-30 євро з одного. Там є залишки старого замку і будинок Діоніса зі стародавніх міфів. Можна покупатися в Середземному морі на пляжі Coral Bay. 

Ая-Напа

Це місто дуже курортне. Усе тут засвідчує, що мешканці живуть тільки заради туристів, яскравим прикладом є те, що взимку, коли їх майже немає, кіпріоти виїжджають із міста, тому загальна картина трохи нагадує постапокаліптичну. 

Дуже видно російський вплив, адже їхніх туристів найбільше: повсюди вивіски російською, меню в кафе англійською та російською, а в перших числах січня тут виступали “Іванушки International”, про що свідчить безліч афіш. 

Місто виглядає красивішим у період від жовтня до квітня, бо ж вулиці не переповнені людьми, ніде немає черг, у кафе можна знайти вільні місця, менше російської.

Відвідати тут однозначно варто Міст Любові — скеля, що нависає над бірюзово-синім морем. Тут часто проводять символічне укладання шлюбів. Вірять, що тоді вони довговічні. Особливо красиво тут, коли заходить сонце.

Nissi Beach — скелястий пляж, хвилі тут досягають двох метрів. Особливо красивий вигляд під час шторму, але підходити надто близько не варто, бо небезпечно.

Дуже цікаво було б узяти рюкзак і пройтися маршрутом Ая-Напа- Фамагуста (Вароша), на якому красиві узбережжя та чисті пляжі. Фамагуста — місто, що перебуває в турецькій окупації. Тут є квартал Вароша — порожній і закинутий. Якщо бажаєте гострих відчуттів  — їх тут можна знайти. 

Варто врахувати, що у Фамагусті проходить умовний кордон, тому із собою потрібно мати закордонний паспорт.

Нікосія

Столиця Кіпру — Нікосія, або, як кажуть кіпріоти, Лефкосія, турецькою — Лефкоша.
Як ви приїдете автобусом на головну автостанцію, то нічого підозрілого не помітите: тут сучасні будівлі, сквери, фонтани, у самому центрі величезна територія, обтягнута будівельною стрічкою  — буде ще один хмарочос.
Проте трохи далі, на Ledra street, — лінія розмежування. 1974 року турки окупували територію Кіпру й оголосили захоплену частину Турецькою Республікою Північного Кіпру. Досі її не визнала жодна організація чи уряд у світі, окрім Туреччини, звісно. 

Місто Нікосія поділене навпіл: з одного боку магазини, кафешки та людський гамір, з іншого — бідність, порожні магазини, закинуті будівлі і двері, що поросли мохом, бо ж прості жителі давно виїхали. Мечеті порожні навіть у вихідні. З людей — тільки військові з автоматами.  

На окуповану територію туристів впускають, проте тільки для того, щоб переконати: у нас все добре. І справді складається таке враження, бо біля самого кордону вулиця Ледрас майоріє магазинами з дешевим китайським товаром і кафетеріями, що пропонують турецьку каву і східну їжу. Проте трохи далі дадуть зрозуміти, що вам тут не раді  — зазвичай це роблять люди з автоматами.

Фотографувати, до речі, теж не дозволено, але мені вдалося дещо впіймати.
Відвідати вулицю Ледрас таки варто — можна багато зрозуміти про територію ЛДНР, однак від побаченого ви будете довго відходити. Переконати свій мозок, що люди так живуть понад 20 років, складно. Сучасність та інновації з домішками війни і страху  — це про Нікосію.

Ще трохи порад

Якщо ви вирішили відпочити на Кіпрі:

бронювати квартиру лише в одному місті  — помилка!

 Якщо ви хочете повністю відкрити для себе країну, відвідати багато міст, варто забронювати собі частину відпустки в одному кінці острова, решту — в іншому. Річ у тому, що територія острова надто велика. Вам не вистачить часу, щоб відвідати певні міста за день, а розраховувати його важливо, якщо ви не хочете залишитися в місті, де не маєте нічлігу. 

брати авто в оренду треба!

Це дуже зручно — ви не будете залежати від маршруту та графіку автобусів. І ще це економно — від 25 євро за добу.

їсти в кафешках не варто! 

Ціни тут завищені, а адміністрація не надто привітна, особливо якщо ви зробили замовлення менше ніж на 10 євро. Тоді вас спокійно можуть попросити піти, пояснюючи це тим, що вони хочуть звільнити місце для багатших відвідувачів. Так, прямим текстом. Офіціанти не доносять замовлених страв, проте додають їх у рахунок, а вкінці кажуть, що не розуміють англійської і зараз викличуть поліцію, якщо ви повністю не оплатите рахунку.

харчуватися в магазинах можна!

Ціни тут нижчі, ніж українські: кілограм грибів, наприклад, коштує 3 євро, значно дешевші помідори, огірки, ананаси, грейпфрути, банани.

Апельсини, лимони, світі, гранати   — узагалі безкоштовні. Їх можна зривати просто з дерев на вулиці.

Манго, броколі, цвітна капуста, оливки по 1 євро. М’ясо, печінка й риба по 3-4 євро за кілограм.

замість дорогих і вже звичних магнітів на холодильник цікавіше купляти листівки. Вони дешеві, та й отримати власноруч підписану листівку таки приємніше.

Журналістка та фотографка: Ростислава Мартинюк

Отримувати сповіщення з новими матеріалами можна в нашому Telegram-каналі. Підписуйтеся і будьте в темі)