Як я плавала в океані женихів і що з того вийшло

У житті майже кожної жінки настає момент, коли вона заходить на сайт знайомств. Особливо, коли тобі трохи за 25, а це четверть століття, і твоя бабця на кожному святі питає: “Ну, коли?”, а хресна вже приготувала собі вбрання на твоє весілля, і єдине, що ти можеш їй запропонувати,  — це вигуляти свою вишиванку в когось на дні народженні. Те, що тебе мало цікавить заміжжя як таке і народжувати “діточок, як на небі зірочок” ти ще не готова, їм не поясниш. Щось про кар’єру, розвиток, навчання, волонтерську діяльність, громадський активізм теж немає сенсу говорити… Нема чоловіка і дітей — щось із тобою не так.

Зізнаюся: я здалася й пішла завантажувати програмку, що дасть мені доступ до всіх потенційних женихів міста. Та й цікаво було, що з того вийде.

Інсталяція відбулась успішно, додала фото, написала про інтереси. Те, що я журналістка, не стала приховувати — нехай би люди знали правду.

Першого дня (точніше вечора) усе було цікаво і незрозуміло. Мене лайкали щохвилини, потенційні женихи писали, що красива, але одразу погоджуватися зустрітися мені не хотілося, і те, що я їм подобаюсь, ще не означає, що вони мені симпатичні. 

Програмка видалася складною для розуміння: я не знала, як знайти той чи інший діалог, а наступного дня взагалі зникли всі повідомлення. Ну, але ж ми не здаємося.

Почалася моя подорож “світом женихів”.

Luka

Так, було написано англійською. Ми почали переписуватись, спочатку здався дуже інтелігентним молодим чоловіком. Творча людина, художник, вибрав собі псевдонім Лука, хоча за паспортом Володимир. “Відчуваю себе Лукою”, — так написав.

Ті кілька днів, коли ми спілкувалися, були чудовими: він виявився розумним, із хорошим почуттям гумору, мав бороду й постійну роботу. Навіть пообіцяв мені, що напише мій портрет. Ну от що ще треба?

Але потім трапилось так, що я затрималася в центрі міста з друзями: за смачними розмовами обліпиховий чай здавався ще смачнішим, так і незчулася, як годинник показав 01:00. Мені було комфортно, чого не скажеш про Луку, бо він постійно мені надзвонював і питав, коли я буду вдома. Їй-богу, як ревнивий чоловік, який залишився з дітьми, поки мамочка пішла в клуб із подругами. Але ми знайомі декілька днів, у нас немає жодних стосунків, зобов’язань, відповідно, теж. 

Оскільки стосунки із чоловіком для мене — про свободу і розвиток, а не про обмеження й конфлікти, то я вирішила серйозно з ним поговорити.

Але він не зрозумів ані слова з моєї “серйозної розмови”, ба більше, почав дратуватися, чого це я буду йому вказувати, як поводитися із жінкою. Там ще багато було про те, ЩО жінка має робити (сидіти вдома, не затримуватися з друзями, варити борщ), але ні слова про розвиток чи улюблену справу.

Тому з Лукою ми попрощалися.

Висновок: деколи на сайті знайомств трапляються аб’юзери. Вмійте вчасно їх розпізнати та не потрапити на вудочку.

Євфім, Сергій та Андрій

Ці троє чоловіків здалися мені схожими у своїй поведінці. 

Тут усе дуже коротко і навіть не печально.

Євфім — старовинне слов’янське ім’я. З національністю теж цікавинка: він болгарин, який уже четвертий рік живе в Україні. Викладає англійську і працює перекладачем.

З Євфімом у нас усе було яскраво, але коротко. Переписувались на сайті, обмінялися номерами телефонів, продовжили спілкування у вайбері, проте несподівано хлопець зник. Просто не відповів на моє повідомлення і більше не заходив у чат.

Що з ним сталося, я не знаю досі, але мене воно чомусь і не цікавить.

Сергій  — айтішник, 4 роки живе у Львові, переїхав сюди з Одеси, бо хотів бути ближче до гір, а робота не прив’язувала до певної локації.

З ним ми навіть одного разу сходили в його улюблений веганський заклад, після якого я залишилася голодна, але це зовсім інша історія, обмінялися посиланнями в соцмережах, ще якийсь час спілкувалися телефоном, але потім він теж зник. Просто ні з того ні з сього.

Андрій у листуванні був надто щедрий та щирий, принаймні мені так здалося. Обіцяв гори звернути та на море повезти, але так само швидко здувся — зник і більше не повертався. Дуже шкода, бо я майже вибрала собі купальник.

Висновок: часом на сайтах знайомств трапляються любителі поговорити, наобіцяти і зникнути.

Slava

Слава працює шеф-кухарем уже 12 років, обожнює готувати й не вміє кататися велосипедом  — це те, що я дізналася за перший день знайомства.

Наше спілкування було дуже легким і теплим. Виявилося, що він також часом волонтерить та любить читати. Теж із бородою, а як інакше  — у мене тут фейс-контроль.

Після кількох днів спілкування Слава запросив мене на каток у центрі міста. Ми домовилися, але він не прийшов. 

З’явився пізніше, з тяжкою бідою розповів історію, що поки йшов, зустрів колишню, вони посварилися, і він повернувся додому, бо не було настрою.

Сумнівна історія, погодьтеся.

Але чомусь мені хотілося йому вірити, вирішила не карати надто жорстоко й пожаліла.

Потім зі Славою ми волонтерили  — приготували дві великі каструлі борщового набору солдатам на передову, які він потім віз із другом на Схід. 

Десь через два тижні Слава подзвонив і дуже схвильованим голосом почав розповідати, що його документи на проживання в Чехії готові, і він через пів року переїжджає, ну, і мене кличе із собою. 

Розмова в нас була десь така:

— Ну, але ти розумієш, що тут мої друзі, батьки, тут у мене улюблена справа, а там я не маю, де жити, і не знаю, чим займатися.
— Не переймайся, жити будеш зі мною.
— Але я ж тебе майже не знаю… і взагалі, чим я там буду займатися?
— Ну, я працюватиму на кухні, а ти можеш посуд мити… Але, ну цей…, маю сказати мені для документів треба одружитися з тобою…
— Я думаю, що, мабуть, відмовлюся…
— Але чому? Квартиру я буду оплачувати, гроші матимеш, а там і дітей народимо…

Шок, який мене охопив, не передати словами. Я йому потрібна тільки для документів? Я маю все залишити і їхати мити посуд?

Для себе вирішила, що це не моє, хоча зі Славою ми ще трохи спілкувалися як друзі. Потім він сказав, що йому потрібен час, щоб подумати та знайти собі когось для документів. Я погодилась і відпустила. Лети, пташко, мені твоя золота чеська клітка чужа.

Висновок: деколи треба розставити пріоритети і дати собі відверту відповідь, чи варто продовжувати те, що розпочали. Можливо, на цьому етапі хтось би й погодився, і це теж нормально, але для себе я вибрала інший варіант.

Олександр

Цей чоловік одразу захопив своїм інтелектом і начитаністю. Тату-майстер, який любить Булгакова  — таке поєднання неймовірно приваблювало.

Попри зайнятість, завжди знаходив час, щоб запитати, як справи, а відтак і зателефонувати.

Одного дня Олександр подзвонив, щоб запитати, чи не хочу я з ним погуляти. Зустрітися пропонував о 2 ночі за містом. На питання, чого такий час вибрав, сказав, що хоче познайомити мене з друзями. Після того, як я сказала, що це не пояснює ситуації взагалі, сказав, що він у Бога не вірить, але в Сатану  — так. І взагалі він вважає себе сином Сатани й Ліліт, а на землю він прийшов, щоб робити “брудну роботу” і знаходити душі для свого батька.

Після цієї промови мені стало якось моторошно, і я відразу у своїй голові уявила ситуацію.

— Бабо, діду, знайомтесь, це Олександр, він працює тату-майстром, а у вільний від роботи час навертає людей у сатаністи. 

Баба непритомніє, а дідо біжить по священника, щоб покропити мене свяченою водицею…

Та й зустрічатися із цим “сином… хм… Сатани” якось не хотілося, хтозна-що вони там на тих сатанинських зборах роблять, а раптом хочуть з’їсти мене, таку солодку булочку?

Подякувала за запрошення, відмовилася від нього, поклала трубку, і про всяк випадок перехрестилася, хоч і агностка.

Висновок: обирайте, з ким вам гуляти, бо всяке буває.

Алєжка

Алєжка був колишнім військовим, тільки повернувся зі Сходу і ще шукав себе в суспільстві. Мені підходило, бо військові  — це про захист. А мені по-жіночому хотілося, щоб хтось захищав.

З Алєжкою в нас усе “йшло” легко і надто швидко. Він умів розсмішити, і це було доречним у будь-якій ситуації.

Після кількох тижнів гуляння-вечеряння-побачення ми з Алєжкою зріднилися і в нас навіть було щось схоже на зустрічання. 

31 грудня він запитав, де я планую зустрічати Новий рік, я відповіла, що з подругою, але ми не плануємо чогось грандіозного, просто повечеряємо і вип’ємо шампанського. Чоловік відповів, що йому таке підходить, адже хоче провести це свято зі мною.

Вечеря в нас вийшла дуже сімейна — спокійна, але із жартами, після цього Алєжка залишився на ніч. Усе дуже красиво, якби не одне “але”…

Наступного дня горе-кавалер подзвонив, щоб (увага!) попросити номер подруги, бо вона йому дуже сподобалася, хоче запропонувати зустрічатися. 

Я ще разів п’ять перепитала, чи це не один із його чергових приколів, але, схоже, чоловік зовсім не жартував, ба більше, така поведінка здавалася йому цілком адекватною.

З Алєжкою ми попрощалися, хоча він ще довго надзвонював мені, а потім, десь знайшовши номер подруги, і їй. Ще з місяць розповідав їй, яка я погана і не гідна його.

Висновок: висновку нема. Деколи на сайтах відверті мудаки, і ліпше хай це виявиться одразу, ніж має зайти надто далеко.

Петя і Джо

Із цими двома чоловіками ніяких бурхливих історій чи ситуацій не було, але якраз вони виявилися найбільш адекватними з усіх, із ким вдалося поспілкуватися.

Ба більше, ми стали справжніми друзями, інколи ділимося порадами, розмовляємо про все і ні про що.

З Петром у нас багато спільного: він жив у місті, де я колись жила, любить Степана Гігу і терпіти не може тих людей, яких і я. Перфектно.

Джо, або Джозеф, не українець, трохи старший, мудріший і значно спокійніший за попередніх кандидатів. Проте його цінності повністю збігалися з моїми. 

Висновок: часом на сайтах знайомств можна знайти собі друзів.

Після історії з Алєжкою  більше ні з ким зустрічатися мені не хотілося, тому я вирішила видалитися із сайту і знайомитися із чоловіками в реальному житті.

Жениха я собі, звісно, не знайшла, але це навіть добре, бо єдина моя проблема зараз — пояснити бабусі, що поки з весіллям і дітьми відбій.

Чи повернуся я на сайт знайомств колись, не знаю, бо попри спробу аб’юзу, безслідне зникнення чоловіків, дивні пропозиції реальних мудаків, там таки зрідка трапляються хороші люди.

Журналістка: Ростислава Мартинюк

Дизайнер: Любомир Кукіль

Отримувати сповіщення з новими матеріалами можна в нашому Telegram-каналі. Підписуйтеся і будьте в темі)