Хто має платити за хороші, але неприбуткові справи? Кейс Клубу соціального інвестора

Сьогодні поговоримо про гроші: хто має платити за хороші справи? Наприклад, ви керуєте громадською організацією, що працює з молоддю, маєте простір, де щодня збираються молоді люди: дискутують, діляться ідеями та досвідом. Є команда, яка організовує події, розробляє соціальні проєкти. Є волонтери, яких ви за потреби залучаєте, щоб підсилити команду. На все це потрібні гроші: оренда приміщення, комунальні послуги, зарплата команди, комфортні умови роботи волонтерів.

І тут у вас, як у керівника, є кілька можливих варіантів вирішення цього питання:

1. Гранти від українських та міжнародних організацій.
2. Соціальне підприємництво.
3. Державне фінансування.
4. І нарешті — інвестиції від громади міста чи регіону, для якого ви працюєте.

Молодіжний центр Волині (далі МЦ  — ред.) — це хаб у Луцьку, де організовують освітні події для молоді. Тут і нетворкінг з активними мешканцями регіону, і настільні ігри, й англомовні клуби. А ще безліч тренінгів із лідерства та софтскілів (неспеціалізовані навички, що сприяють у роботі: гнучкість, комунікабельність, вміння працювати в команді…  — ред.) Мистецький центр допомагає молодим людям прокачати знання, навички та цінності, які сприятимуть їм у майбутньому.

Існує хаб уже близько 5 років, отримуючи надходження з кількох джерел. Це, зокрема, кошти міжнародних донорів на окремі проєкти, співпраця з Луцькою міською радою та підтримка локального бізнесу. Крім того, майже рік тому було створено Клуб соціального інвестора, який заохочує громаду регіону та країни вкладати гроші в діяльність МЦ. 

Клуб соціального інвестора фактично є платформою для донаторів МЦ, щось на зразок Патреону (Patreon), але на локальному рівні. Такий спосіб фінансування некомерційних проєктів та ініціатив є відносно новим для України. Як це працює у Луцьку, Глуzду розповіла виконавча директорка Молодіжного центру Волині Уляна Кашепа.

 —  Як виникла ідея Клубу соціального інвестора?

 —   Наш клуб існує від 22 лютого 2019. Невдовзі нам виповниться рік. Ще коли Молодіжний центр тільки починав працювати, наш засновник Захар Ткачук доводив, що проєкти, які приносять користь місту й області, має фінансувати громада. На час створення Клубу соціального інвестора Центр працював уже 4 роки і з кожним роком ми розвивалися. Усе очевиднішою ставала потреба зменшувати відсоток коштів, які ми отримуємо у вигляді грантів, і поступово формувати середовище свідомих волинян, які регулярно вкладатимуть у нашу діяльність. Ще до створення клубу такі люди були. Вони вкладали немалі гроші, щоб ми існували, щоб були осередком активної молоді, яка є рушієм змін у громаді. Наша команда повірила, що таких людей більше, почала шукати їх та об’єднувати в Клуб соціального інвестора.

 —  Хто ваші інвестори? У яких галузях вони працюють?

— Ми бачимо свого інвестора як людину, яка любить Луцьк та Україну, усвідомлює власну відповідальність за розвиток спільноти, тож вкладає в неї. Це і підприємці, і громадські діячі, і волонтери, які один раз долучились до нашої події й зрозуміли, що ми робимо щось круте, що така ініціатива, як наша, має існувати. Нам донатять і успішні бізнесмени, і студенти. Кожен залежно від своїх можливостей. 

У нас є золоті, срібні та бронзові інвестори. Щоб стати золотим, треба інвестувати щомісяця не менше ніж 1000 гривень, щоб стати срібним — від 200 грн, щоб стати бронзовим — від 50 грн.

—  Що потрібно, щоб стати одним з інвесторів?

—  Щоб інвестувати в нас, потрібно заповнити гугл-форму. У ній вказати деяку контактну інформацію, трохи розповісти про себе та написати ім’я члена Клубу, який міг би вас порекомендувати. Останнє обов’язково. Було таке, що ми відмовляли потенційним інвесторам, тому що ніхто з дійсних інвесторів не міг їх порекомендувати або ж тому, що люди підписувались незрозумілими псевдонімами. Для нас дуже важлива прозорість та публічність. Наразі з кожним інвестором Клубу команда Молодіжного центру знайома особисто.

— На що витрачаєте кошти членів клубу?

— Оренда приміщення, комунальні послуги, заробітна плата людям, які працюють у Молодіжному центрі на постійній основі. На все це потрібні немалі суми. Ми дуже цінуємо наших інвесторів і щомісячно їм звітуємо. Вони постійно бачать, що у нас відбувається.

— Чи  можуть інвестори впливати на діяльність Молодіжного центру?

— Усі відвідувачі наших подій, зокрема й інвестори, можуть впливати на роботу Центру. Нам важливо отримувати зворотний зв’язок від членів громади: чи бачать вони в наших діях позитивний вплив на місто, регіон, країну. Ми прислухаємось до їхніх порад, водночас вони не можуть нав’язати нам те чи інше рішення. Постійно спілкуємося з ними наживо й онлайн. Ми відкриті для всіх — залученість людей у діяльність Центру залежить передусім від їхнього бажання.

— Чому варто інвестувати в Молодіжний центр?

— Вкладаючи в Молодіжний центр, можна бачити реальні зміни у свідомості молоді. Згадую Аню Шклярук: вона була випускницею проєкту “Місія L”, який ми робили разом із Департаментом сім’ї, молоді та спорту Луцької міської ради. Коли я вперше почула її історію, то розчулилась. Аня розповідала, як “Місія” допомогла їй розірвати трикутник “школа-кафе-дім” і запустила її “активістський двигун”. Вона не тільки почала волонтерити, а й стала прикладом для однокласників. Дівчинка почала брати участь у всеукраїнських освітніх подіях, розширила коло знайомств, почала робити соціальні проєкти. “Місія L” змінила її ставлення до життя, змусила задуматись, для чого вона живе і яку користь приносить громаді. І це лише один приклад. Таких історій понад сотню. Молодь, якій ми допомагаємо, і та, яка сама тягнеться до нас, намагаючись зробити щось корисне не тільки для себе, а й для свого міста, — саме вона допоможе нам змінити Україну.

— Чи можуть інші організації повторити ваш досвід?

— Так, звичайно! Наш кейс не унікальний. Є організації, які залучають кошти таким самим способом. Зараз згадую проєкт “Будуємо Україну разом”. У них є ініціатива “БУР-друзі”, дуже схожа на нашу. Люди, яких БУР гуртує навколо себе, роблять щомісячні внески.

— Що потрібно, щоб запустити такий клуб, як у вас?

— Передусім велика база контактів і готовність іти до людей. Звісно, можна багато піаритись онлайн, але якщо з людьми не спілкуватись особисто, вони не інвестують. Жива комунікація, особисті зустрічі — це працює найліпше. Адже люди допомагають не організації — люди допомагають людям. 

“Інвестувати в соціальні ініціативи потрібно для того, щоб бути прикладом для наступного покоління. Так людина демонструє реальний вплив: не просто ставить лайк у фейсбуці, а своїми діями покращує, посилює, розвиває”. 

Журналістка: Ксенія Янко

Фото: Юрій Євтушко

Отримувати сповіщення з новими матеріалами можна в нашому Telegram-каналі. Підписуйтеся і будьте в темі)