Він звичайний дванадцятирічний хлопчик, який із зацікавленням вивчає світ, читає книжки та займається улюбленою справою. Аж поки в його житті не з’являються кривдники-діти та байдужі дорослі…
Розповідаємо, як в одному з навчальних закладів Івано-Франківська не тільки ігнорували наявність булінгу, а й намагалися звинуватити постраждалу дитину. Чому в дітей виникає така агресивна поведінка, як у таких випадках діяти дорослим та чому ігнорувати булінг небезпечно — про все це в лонгріді ГЛУЗDу.
“Він грав на скрипці, щоб зібрати гроші нашим добровольцям. Поки його не зацькували”
Згідно зі статистикою, в українських школах у 2023 році зафіксовано майже 100 справ щодо булінгу. Нещодавно в Івано-Франківську знову трапився інцидент — учні почали булити свого однокласника.
29 лютого українська дитяча письменниця й волонтерка Любов Бурак із псевдонімом Дзвінка Торохтушко на своїй сторінці розповіла про історію цькувань франківського шестикласника Єремії Крайника. За словами письменниці, він — учень 6-Б класу ліцею №4 в Івано-Франківську, талановитий хлопець, який у свій вільний час грав на скрипці в місті, щоб зібрати гроші військовим. Батько Єремії Крайника уже два роки служить в лавах ЗСУ. Ображати хлопчика однокласники почали через те, що він змалку багато хворіє, через слабке здоров’я змушений часто пропускати уроки в школі, відрізняється від однокласників своїм характером, а його хобі — гра на скрипці.
У 2020 році про нього та його маму розповідали в програмі “Люди із Прикарпаття: історії, що надихають — “хлопчик-поспішайка” Єремія Крайник”. Він любить музику, англійську, йому подобається математика, пише власні книжки та історії.Спочатку однокласники ображали хлопця у чаті вайбера: писали образливі слова про його хворобу (не вірили, що хлопчик пропускає уроки через слабке здоров’я). “У нього сніжок кинули — і він вже плаче”, “мама Яремії пішла його назад в дітдом здавати”, “але ти, недоумок, йди на скрипці грай”. А ще в чаті діти підбурювали хлопчика до негативних емоцій і десяток разів писали одне слово — “плач”.
“Коли ні класна керівничка, ні директорка того ліцею ніяк не зреагували на звернення мами хлопчика про булінг у вайбері, діточки вирішили, що все чудово, мудрі дорослі цілком одобрюють їхні вчинки. Не реагують — значить МОЖНА! І конфлікт продовжився безпосередньо в класі. Образи, приниження, штурхани — весь набір. А далі активні малолітні злочинці вирішили виштовхати Єремію з класу. Під шум, свист, улюлюкання одних учнів та мовчання інших. І робили вони це безпосередньо перед уроком християнської етики. На який уже продзвенів дзвінок і вчителька п. Галина Листопадова підходила до кабінету. Так! Вчителька все це трохи поспостерігала, а потім зробила зауваження. Прекрасне зауваження в дусі справедливості, християнського милосердя, любові до ближнього та на вершині етики.
— Діти, це не ваш клас! Не ламайте двері! Ні, я не вигадую. Саме так і було — діти мені підтвердили”, — акцентує письменниця.
Людмила Бурак розповідає, що після булінгу у школі Єремія Крайник сказав удома: “Мамо, я не хочу жити…”
“Ця історія мене не просто вразила — добила. Жорстокістю та відчуттям безкарності дітей, цинізмом педагогів, зверхністю одних батьків і самоприниженням інших та готовністю віддати своїх дітей на цькування та знущання заради… Не знаю, заради чого. Я мала би написати про Єремію два тижні тому. Але не написала. Порадила мамі Оксані адвоката — найкращого, якого знаю. Думала, що цього досить. Оксану та Єремію я знаю давно, хлопчик зростав практично в мене на очах. Золота дитина у всьому. Ще б здоров’я козацького — і більшого щастя для мами не було б. На жаль, Єремія здоров’ям похвалитися не може. Але може іншим: чесністю, щирістю, здібностями, талантом. Він геніальний скрипаль. Це він грав на скрипці, щоб зібрати гроші нашим добровольцям. Поки не зацькували”, — написала Бурак.
За словами письменниці, директорка школи замість того, щоб розібратися в ситуації та протидіяти булінгу — погрожувала мамі хлопчика.
“Директорка ліцею Гаврилюк Ірина Романівна, реагуючи на звернення мами Єремії Крайника про булінг, запрошує до кабінету завуча, класного керівника Мар’яну Курілець та інспектора ювенальної юстиції Володимира Залозецького. І годину розпікає маму про те, що Єремія часто пропускає уроки, та погрожує позбавленням батьківських прав. А щодо цькування дитини, то це, з погляду директорки, — хвора фантазія хлопчика, не було такого, адже в них не просто так собі “школа на районі”, а ліцей, в якому працюють суперпедагоги і навчаються супердіти супереліти. Далі — більше. Хоча це вже прийоми класичної совкової самооборони — адміністрація ліцею залякує інших батьків, чиї діти також зазнають булінгу, а мами булерів створюють спільну самовиправдальну легенду й починають телефонувати і погрожувати Оксані Крайник. Мовляв, ми — люди непрості, ми можемо все”, — розповіла Бурак.
Дирекція та класний керівник школи, в якій навчається хлопчик, до початку розслідування комісії щодо цькування їхнього учня в школі відмовлялися визнавати факт булінгу. Директорка Ірина Гаврилюк була переконана, що це тільки конфлікт між дітьми, а не булінг.
“Матір учня прийшла одразу зі скаргою про булінг. Звичайно, комісія, яка розслідує факти булінгу в школі, є. Відповідно до наказу, вона постійно працює. Наша комісія з’ясувала, що був конфлікт. Дитина за сімейними обставинами, за станом здоров’я має дуже багато пропущених занять. Учень — слабо соціалізований. Тобто є такі проблеми. На мій погляд, тут булінгу не може бути. Ця ситуація, думаю, буде розв’язана позитивно, тому що це ще малі діти, це є шостий клас”, — говорить Ірина Гаврилюк.
Класна керівниця Мар’яна Курілець також 1 березня зазначила, що жорстоких дій щодо її учня в школі не було.
“Єдиний конфлікт, який міг статися, це навіть не конфлікт, якесь таке між дітьми спілкування. Це відбувалося у мережі Viber. У школі дитини ніхто не чіпав. До нього ніхто не підходить. Він у школу ходить рідко. В понеділок (19 лютого — ред.) мама мені зателефонувала, розповіла, що діти його біля огорожі обзивають, цькують, принижують і довели дитину до такої істерики, що він головою у металевий паркан стукає”, — каже Мар’яна Курілець.
“На жаль чи на щастя, не все так просто…”
На початку березня в Івано-Франківську мати шестикласника Єремії Крайника подала заяву в поліцію про булінг однокласників щодо її сина. Із проханням захистити її дитину від жорстокого ставлення.
Після такої ситуації 4-й ліцей Івано-Франківська почали перевіряти на наявність булінгу, зокрема проводити анонімне опитування школярів. Директорка департаменту освіти та науки міської ради Вікторія Дротянко зазначила, що до такої перевірки залучено психологів, педагогів, батьків та дирекцію школи, а також залучили працівників ювенальної превенції та поліцейських. Четвертого березня, після проведення психологічної діагностики та анкетування дітей, наявність булінгу в ліцеї № 4 підтверджено. За словами Вікторії Дротянко, наступний крок — подання справи до суду.
На сторінці ліцею 2 березня дирекція школи прикріпила допис зі слоганом: “STOP — булінг”, де зазначила, що їхній навчальний заклад ніколи не стояв осторонь булінгу і що ситуація не є до кінця однозначною. На шкільній сторінці обмежили можливість коментувати будь-які дописи. І навіть після того, як наявність булінгу доведено, дирекція школи не додає жодних пояснень.
“Будьмо обʼєктивні: булінг — це проблема, яка, на жаль, трапляється в більшості дитячих колективів. Колектив Ліцею №4 ніколи не стояв осторонь цькувань. Навпаки, нами проводилася низка тематичних виховних годин та бесід, а директорка завжди ставилася з розумінням до батьків та дітей. І про ніяку еліту мова не йде: в школі навчаються діти з абсолютно різних сімей. У непрості для нашої країни часи необхідно зберігати людяність. У кожній ситуації є декілька сторін, але, звісно ж, легше витворити модель однозначної жертви й однозначного зла. Проте, на жаль чи на щастя, не все так просто”, — зазначено на сторінці.
“Зазвичай булінг вчиняють діти, які самі нещасливі”
Психологиня та арттерапевтка Уляна Семенюк пояснює, що булінг — це не проблема сьогодення, вона була завжди. Просто колись на це по-різнову реагували.
“Зазвичай вчиняють булінг діти, які самі нещасливі. Це діти, яких ображають батьки, старші брати або сестри. У таких дітей дуже багато агресії, злості, вони хочуть отримати помсту і шукають слабшого від себе не тільки фізично, а й емоційно.
Жертвами булінгу можуть стати діти зі спокійним типом характеру, яких виховували, що потрібно виходити із будь-якого конфлікту без сварок та бійок. Це також можуть бути діти із заниженою самооцінкою, які не мають впевненості в собі”, — акцентує психологиня.
Уляна пояснює, що деякі люди можуть стати булерами, щоб отримати увагу чи відчуття влади над іншими. Цькувати також можуть через соціальні фактори: наприклад, учень може стати жертвою через соціальну нерівність, різницю у статусі, зовнішній вигляд чи релігію.
Щоб розпізнати наявність булінгу в школі, навіть не потрібно проводити діагностики, переконана Уляна Семенюк.
“Це я кажу із власного досвіду. Коли я працювала в центрі професійного розвитку педагогів, також проводила в школах Коломиї анкетування серед дітей. І мене запросили в одну школу перевірити наявність булінгу. Як тільки я зайшла до класу, мені одразу стало зрозуміло, хто є жертвами булінгу. Це діти, які сидять самі, на останніх партах, вони намагаються сховатися під кепку, шапку, капішон. Вони хочуть втекти від реальності, їм некомфортно в школі. І вчителі, думаю, також це теж зауважують”, — пояснює психологиня.
“Вони думають, як їм пережити наступний день”
На думку Уляни Семенюк, причина булінгу — відсутність достатньої кількості просвітницької роботи у школах.
“Насправді вчителі не знають, що робити в таких ситуаціях. Трапляються випадки, коли вчителі і самі цькують таких учнів, адже школярі починають погано вчитися, на них дуже негативно впливає агресія зі сторони однолітків. Такі діти можуть взагалі відмовлятися ходити до школи, втрачають при цьому мотивацію до навчання, відчувають постійний тиск, тривогу. І саме цей емоційний стан не дає можливості повноцінно вчитися. Адже, коли нам цікаво та комфортно в середовищі, ми максимально черпаємо інформацію. Коли є задоволення — є результат. А діти, які потерпають від булінгу, не можуть вчитися, вони думають, як їм пережити наступний день. На жаль, у моєму досвіді є чимало історій булінгу: від початкової школи і навіть до інституту, але найчастіше це трапляється, коли є перехід із початкової школи до середньої, коли відбуваються і гормональні зміни”, — зазначає Уляна.
Психологиня пояснює, що жертви булінгу часто бояться зізнатися своїм рідним, що їх кривдять, натомість замикаються в собі і стають агресивними щодо родини. Це так званий бунт із їхнього боку.
“Батькам важливо звертати увагу на емоційний настрій дитини: з яким настроєм вона йде до школи, чи немає постійних скарг, що її щось болить, або якщо часто хворіє. Адже часто трапляється так, що внаслідок булінгу активується психосоматика. Дуже важливо, щоб діти мали довіру до батьків і могли ділитися усіма переживаннями.
Коли я працюю з родинами, рекомендую батькам запитувати не тільки, що вони з’їли на обід чи які у них оцінки, а й про їхній емоційний стан. Це варто почати з першого класу, щоб дитина вчилася ділитися емоціями та довіряти рідним. Для цього є різні вправи із запитаннями на зразок “Хто або що тебе порадувало чи засмутило сьогодні?” Тоді легше нічого не пропустити”, — пояснює Уляна Семенюк.
Уляна Семенюк також рекомендує батькам ще з початкової школи віддавати дітей на спортивні заняття.
“Це можуть бути курси самозахисту, бокс чи карате. По-перше, це додасть дитині впевненості в собі. По-друге, це можливість виплеснути із себе негативні емоції під час занять. По-третє, дитина зможе себе захистити під час булінгу”, — пояснює психологиня.
Ігнорувати булінг — означає поширювати його
Психологиня пояснює, що для протидії булінгу в навчальних закладах потрібна підтримка шкільної адміністрації:
“Якщо дитина зазнала булінгу, батьки обов’язково повинні звернутися до класного керівника, а вже класний керівник має закликати на розмову шкільного психолога. Навіть якщо таке цькування учня не тривало довго, в будь-якому разі, дитина травмована і потребує, щоб психолог порозмовляв із нею та допоміг попрацювати над самооцінкою. Якщо школа не вживає відповідних заходів для запобігання булінгу та реагування на нього, це може сприяти поширенню таких випадків. Щоб боротися з цією проблемою, важливо сприяти позитивній шкільній атмосфері, дуже важливо виховувати емпатію та повагу до інших і реагувати на випадки булінгу відповідними заходами”.
Уляна пояснює, що булінг може виявлятися на різних рівнях — фізичне, емоційне, соціальне та кібернасильство.
Реакція на випадок булінгу у шкільному середовищі дуже важлива, і кожна сторона — дитина, батьки та вчителі — може зробити свій внесок у вирішення проблеми. Ось деякі поради для кожної групи від психологині Уляни Семенюк:
Дитина:
- Якщо дитина відчуває цькування у своєму навчальному закладі — потрібно телефонувати на національну гарячу лінію для дітей та молоді 0 800 500 225 (з мобільного або стаціонарного телефону) або 116 111 (з мобільного). Звернувшись на цю лінію, діти та молодь можуть анонімно отримати підтримку і поради щодо проблем в особистих стосунках, булінгу, непорозумінь з батьками, насильства чи жорсткого поводження. Окрім того, дорослі можуть проконсультуватися з психологами, юристами та соціальними працівниками щодо випадків порушення прав дитини. Станом на тепер лінія допомоги працює у будні з 12:00 до 20:00.
Батьки:
- Стежте за змінами у поведінці своєї дитини. Якщо ви помічаєте ознаки стресу, тривоги або погіршення настрою, дізнайтесь про причину.
- Підтримуйте дитину, покажіть, що ви вірите їй і готові допомогти вирішити проблему.
- Зверніться до шкільної адміністрації або класного керівника, щоб повідомити про випадок булінгу, та попросіть про допомогу.
- Батькам важливо навчити дитину виявляти емоції та говорити про негативні ситуації з дошкільного віку. Вчіть її звертатися до вас або інших дорослих по допомогу, якщо вона почувається невпевненою або смішною.
- Підтримайте дитину, навчіть вирішувати конфлікти. Можливо, це буде розмова з учителем чи психологом
Вчителі:
- Створіть відкрите середовище, де діти можуть вільно спілкуватися про свої проблеми. Зверніть увагу на зміни в поведінці чи в успішності учнів.
- Реагуйте на сигнали булінгу вчасно і ефективно. Проведіть детальне розслідування та вживайте відповідних заходів: поговоріть із батьками учнів, які цькують свого однокласника, запросіть на розмову із батьками шкільного психолога.
- Організуйте тренінги, виховні години для згуртування учнів.
- Дуже важливою є спільна робота для запобігання булінгу та гарантування безпеки всіх учасників шкільного середовища.
Хочете протидіяти булінгу — збирайте докази
Юристка ГО “Трикутник”, що діє у Коломиї, Інна Колесник пояснює: щоб протидіяти булінгу у правому порядку — необхідно мати докази.
“Важливо розуміти, що булінг — це цькування, дії або бездіяльність, вчинені кривдником щодо учасників освітнього процесу. Звісно, під час розслідування буде вияснено, хто саме є кривдником в тій чи іншій ситуації. Потерпілими учасниками освітнього процесу є діти, однак трапляються випадки, коли зазнають булінгу і вчителі. Щоб кривдники зазнали відповідальності, необхідно, щоб була людина, яка зафіксує булінг проти дитини. Це можуть бути вчителі, шкільний психолог, батьки та навіть стороння особа, яка не є учасником освітнього процесу, але стала свідком булінгу. Тобто будь-хто може написати заяву та звернутися до поліції. Найголовніше — збирати всі матеріали, які підтвердять, що дитину кривдили: фотографії, відео, скріни переписок із погрозами та образами, зауваження у щоденниках, свідчення очевидців події”, — пояснює юристка.
Інна Колесник акцентує, що вже після того, як подадуть справу до поліції, роль гратиме сила порушення.
“Були це ознаки насильства фізичного чи морального. Якщо були, то до чого призвели: якщо були тілесні ушкодження, то буде вже окрема стаття і таку справу розглядатимуть ще додатково. Важливо розуміти, що форми насильства бувають різними: це і моральне, і психологічне, економічне, сексуальне тощо. І наслідки можуть бути різними: наприклад, завдана тільки моральна шкода або знецінено честь та гідність людини. У такому випадку під час розслідування поліція може призначити додаткове покарання для кривдника або не призначати. І тут уже залежить, чого буде вимагати потерпілий: публічного вибачення, звільнення або відсторонення від роботи дирекції школи чи класного керівника, відшкодування майна (якщо, наприклад, знищили речі). Коли ж, наприклад, потерпілий вимагає вибачення, то це цивільно-правова відповідальність, дисциплінарна — це догана для вчителя або для дирекції школи”.
Інна Колесник каже, що вперше в Україні юридично визнали булінг у законодавстві та передбачили відповідальність не тільки за вчинення, а й за приховування випадків булінгу, в 2018 році.
“Закон передбачає два види покарання: штраф від 850 до 3400 гривень та громадські роботи від 20 до 60 годин. Винуватці несуть адміністративну відповідальність, починаючи з 16 років. До цього моменту за вчинки дітей відповідають їхні батьки. У разі цькування малолітніми або неповнолітніми особами віком від 14 до 16 років відповідальність будуть нести їх батьки або особи, які їх замінюють. До них застосовуватимуть покарання у вигляді штрафу від 50 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 850 до 1700 гривень) або громадські роботи на строк від 20 до 40 годин. У випадку вчинення таких дій групою осіб або якщо такі дії повторюються впродовж року після накладення адміністративного стягнення — у вигляді штрафу від 100 до 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 1700 до 3400 гривень) або громадські роботи від 40 до 60 годин” — пояснює юристка.
Журналістка: Мар’яна Гнот
Дизайн: Юля Мостова
Джерело фото: сток “Pexels”
