16 березня, у день другої річниці загибелі мирних маріупольців, у стінах міського драмтеатру, перед яким був напис “ДЄТІ” і куди росіяни скинули авіабомбу, інші росіяни влаштовують на центральній вулиці Нью-Йорка святкування Масляниці. Вони пригощали іноземців млинцями та чаєм із самовару, водили хороводи, співаючи російських народних пісень. На це не могли заплющити очі українські активісти з незалежної організації Svitanok.nyc. Вони влаштувати гучний протест із перформансом про російські вбивства та розігнали хороводи росіян, які святкували Масляницю.
Російські ЗМІ уже розмістили новини про те, що українських активістів начебто витіснила американська поліція: “Праздник попытались испортить проукраинские активисты с флагами, но их оттеснила полиция”, що є дезінформацією, оскільки мітинг Svitanok.nyc попередньо був узгоджений, активісти скандували на затвердженому місці. Детально про вчорашні події розповіла журналістка ГЛУЗDу Уляна Сторощук, яка також є активною учасницею, фотографинею і комунікаційницею Svitanok.nyc. Далі про все, що відбувалося вчора між українцями та росіянами на центральній вулиці Нью-Йорка.
“Це свято млинців та російської пропаганди скоро завершилося…“
Учасники громадської організації Svitanok.nyc до російського шабашу готувалися завчасно, тому ми приїхали на Тайм-Сквер заздалегідь. Прийшовши туди, ми побачили, що росіяни стояли колом: ведмідь, самовари з бубликами, кокошники, одразу виднілися ворожі риси обличчя. Бо українець впізнає ворожість з-поміж сотні інших національностей. Я з іншими волонтерами увірвалася у це коло і не тямила себе від люті. Svitanok.nyc не витісняла поліція, а задля нашої безпеки вони попросили пройти на місце, яке було зазначено у дозволі для проведення протесту. Його наша організація отримала напередодні. Росіяни співали, ми стояли навпроти і скандували: “росія — країна-терорист”, “росія вбиває”.
Стоячи навпроти росіян, ми робили різні жахливо вражаючі перформанси: людожерка, мʼячі — правда-брехня, якими жонглювала наша креативна директорка, організаторка перформансів і перформенка Ганка Смірнова. Дівчина в образі кривавої росії в кокошнику на голові, яка символізувала росію-людожерку, топталася на тканині, з написом “ДІТИ”. Також вона наче поїдала чоловіка, який символізував українського військовополоненого; він стояв із зав’язаними руками і балаклавою на голові.
Росіяни у цей час продовжували водити хороводи, співати пісні, роздавали перехожим млинці. Але американці, які від початку вторгнення підтримують Україну, — долучалися до нас, підтверджували свою підтримку словами і обіймами, бо вони бачили, що російська пропаганда діє навіть у серці Америки, на Тайм-Сквер.
Це свято млинців та російської пропаганди скоро завершилося…
Мені здалося, що ми своїми гаслами наче виштовхуємо їх звідси, щоб вони розуміли: коли ти маєш справу з українцями — маєш справу з правдою і твоя пропаганда не влізає у жодні двері. Ми зірвали їхній захід. Нас було більше сотні, їх — менше як тридцять. Протест ми завершили гімном України і після того ми ще довго скандували, допоки вистачило сил.
Бачучи російський образ смерті, організатори Масляниці просто сміялися. Побачивши ведмедя, жінок і дівчат, одягнутих у російське лахміття, я бачила тільки одну картину: Одеса, яка зазнала численного ракетного удару кілька днів тому, Авдіївка, Кривий Ріг, Запоріжжя…
Їхні кокошники, самовари з бубликами, ведмеді і млинці нагадували одне: росія продовжує вбивати, та тільки на іншій стороні — культурній, за кордоном.
Ти дивишся їм в очі і розумієш, що їхні рідні просто зараз вбивають твоїх земляків, але ти не можеш у центрі мирної Америки завдати їм того болю, який їхні люди завдають нам. І це таке важке і болюче усвідомлення. Усе, що ти зараз можеш, — донести іноземній спільноті, хто вони насправді, які наслідки їхньої пропаганди і що нашому народу потрібна зброя, просто щоб вижити.
“Я бачила, як вони сміялися з нас, але мені здалося, це було як судоми перед смертю”
Ми є голосом України тут, за кордоном. Усвідомлюючи це, ми скандували.
Якщо ми не будемо виходити тут, то для чого взагалі тоді українці за кордоном, особливо у цей час? Кожен має усвідомлювати: якщо ти не в Україні, то маєш робити щось, окрім як донатити.
Мітинги впливають, але я боюся, що коли люди зрозуміють це — може бути запізно.
Нам хочеться бачити більше людей, нові обличчя для підтримки України.
Команда креативного департаменту, яку очолює Ганка Смірнова, неодноразово знімала рілз на вулицях Нью-Йорка, щоб привернути увагу іноземців до злочинів та безкарності росії. Ганка була в образі кровавої росії, яка вбиває:
“Стоячи там окривавленою, жахаючи і символізуючи смерть, яку вони несуть, я не побачила жодного зерна свідомості в очах російських істот навпроти”.
“Брак освіти і відсутність серця. Нічого нового. Їм було смішно. Але не нашим іноземним глядачам, які підтримували, аплодували, плакали, скандували спільно і дуже гучно : “росія —країна-терорист!”. Цю істину цивілізований світ усвідомлює дуже чітко, і ми це побачили, тому сьогодні поширювати свій вірус російській пропаганді тут, у Нью-Йорку, буде вже не так легко.
Щоразу, вдягаючи її на себе, мені болить. Болить наносити триколор пекла на своє обличчя, одягати кокошник смерті на свою голову і костюм людожерки ХХІ століття на своє тіло. Я одночасно зраджую себе, але рятую своїх, тому і продовжую”, — ділиться Ганка.
Активістка Ольга Коваленко каже: “Я бачила, як вони сміялися з нас, але мені здалося, що це було як судоми перед смертю. По-перше, їх не було багато. По-друге, було видно, як їм некомфортно танцювалося на фоні наших плакатів і вигуків. Вони згорнулися та пішли. Це наша маленька, але така важлива перемога!
Усі перехожі дивилися на нас. Я приїхала раніше і стала просто поряд з їхнім ведмедем з плакатом “russia kills” на фоні фото мого рідного Дніпра, де ракета розділила дев’ятиповерховий будинок на дві частини, вбивши 46 людей. Я побачила переляк у їхніх обличчях, якось вже не так радісно вони їдять свої “бліни””.
“Ми мусимо робити їм некомфортно рівно стільки, скільки вони будуть продовжувати нас вбивати і красти нашу культурну спадщину. Немає розділення між тими, хто вбиває, і тими, хто влаштовує свято “російської культури”. Вони всі мають нести покарання за розв’язання найбільшої війни у ХХІ столітті, за вбивства мирного населення, за всі ті звірства, які щодня, щогодини, щохвилини чинять. Кожен росіянин має усвідомити, що українська кров і горе кожної родини — на їхніх руках. Ми мусимо просувати цей наратив, як і той, що росія в сучасній її формі не має права існувати, що вона розвалиться. Бо світ досі вірить в якихось російських лібералів, але правда в тому, що вони всі — імперці. Вони ставлять себе вище всіх інших. І продовжують присвоювати чуже на правах “господаря”. Приклад з кінофестивалем у Франції — черговий тому доказ. Це ж не путін вже, це ж ті самі “ліберальні” росіяни крадуть наші “Тіні забутих предків”…
Один незнайомий американець обійняв мене ззаду, просто побачивши, що я тримаю український прапор. Я обернулася, і він мені сказав:
“Ми з Вами, Україно, Нью-Йорк з Вами”
— активістка Ольга Коваленко.
“Наше ком’юніті дало рішучу і креативну інформаційну відсіч російській пропаганді, нагадавши, про що насправді російська культура: про вкрадене, брехню, ракети, руйнування і найцінніше — забрані людські життя.
Наша місія — розповідати правду, боротися за демократію і допомагати своїй країні та захисникам і захисницям стільки часу, скільки вона цього потребуватиме. Ми тут не мовчимо. Ми швидко діємо і голосно реагуємо. А з російською пропагандою боротимемось й надалі. Ми не відступимо, бо ми не такі. Допоки не зійде світанок без сирен і бомбардувань у нашій країні, доти ми боротимемось”, — підсумовують активісти Svitanok.nyc.
Фото: Уляна Сторощук
А щоб у твоєму житті було більше Глузду — підписуйся на нас у:
