36-річний Фелікс Расько служив із 18 років. «Не піти на строкову службу я не міг: ще з дитинства вчили, що чоловік має йти в армію. Зі строкової служби перейшов на контракт, де відслужив три роки», — говорить він.
Пізніше, коли здавалося, що знає про військову справу все, Фелікс сім років працював провідником в Укрзалізниці на маршруті «Київ — Ужгород». Після початку повномасштабного вторгнення мобілізувався — розумів, що має необхідні знання та навички, а тому буде корисним на війні.
Упродовж восьми місяців він перебував «на нулі», де двічі отримував поранення і серйозні опіки шкіри рук. Із цим він звернувся у програму безплатної реабілітації «Неопалимі», де лікується досі.
Розповідаємо про шлях і реабілітацію захисника.
«Руки я гасив сам, голову гасили побратими»
На початку повномасштабного вторгнення Фелікс Расько поїхав у Вінницю до рідних, де одразу пішов до ТЦК. За місяць, коли зрозумів, що тепер він потрібніший на сході, приєднався до 111-ї бригади Сил територіальної оборони України у Луганській області. Упродовж семи місяців боєць воював у найгарячіших точках, серед яких Сєверодонецьк, Лисичанськ, Рубіжне, Ямполівка.
«Мене повністю змінила війна. Я почав інакше дивитися на речі й точно знаю, що, як і всі, маю що згадати про ці події», — розповідає Расько.
Фелікс працював у розвідці 8-го полку спеціального призначення ССО. Каже, що виконував різну роботу — на фронті не перебирають завданнями, оскільки головне — зберегти життя наших захисників і витіснити ворога.
Його перше поранення у Верхньокам’янському — осколкове від танка — було, за його словами, несерйозним, тому чоловік залишався на службі. У жовтні 2022 року в будинок, у селі Ямполівка Донецької області, де тоді перебував чоловік із побратимами, запустили дві ракети, які й зруйнували три поверхи.
«Ми спали у підвальному приміщенні. Я прокинувся від сильного удару. Через руйнування, яке спричинив вибух, ми з побратимами опинилися у пастці: всюди був лише дим і бетонні плити. Я спершу відчув, як загорівся спальник. Руки сильно горіли — їх гасив сам, голову гасили хлопці», — розповідає Фелікс Расько.
Згадавши, що одна зі стін — це замурований прохід, почали пробивати її. Диму було занадто багато, а повітря не вистачало. Лише в останню мить, коли здавалося, що дихати більше немає чим, вони змогли вибратися.
Невдовзі медики заїхали до них у саме пекло, евакуювавши з будинку та надавши допомогу. Серед хлопців було троє загиблих і семеро поранених.
Лікування у «Неопалимих»
Руки у Фелікса постраждали найбільше. Рани були глибокі та заважали рухливості. Його дружина дізналася про програму безплатної реабілітації, заповнила заявку та надіслала фото поранень чоловіка. Приблизно за місяць Фелікс почав лікування.
Чоловік проходив процедури зі шліфування лазерним апаратом, а також сеанси мізотерапії, що допомагає шкірі загоюватися правильно.
Зараз його руки мають такий вигляд:
Важливість зборів
Кількість процедур лікування варіюється залежно від тяжкості ушкоджень. Для досягнення результатів потрібно від 3-х до 12 процедур. При цьому вартість однієї процедури (без урахування медикаментів) становить майже $1000.
«Неопалимі», які надають комплексне і безоплатне лікування деформаційної травми, опіків і рубців постраждалим через війну, запустили збір — 2 млн грн на лікування пацієнтів і реабілітацію звільнених із полону військових і цивільних, яких утримували у росії понад два роки.
Медики приватних клінік України, які об’єднались у благодійний проєкт, уже вилікували 200 пацієнтів. Проте лікування потребує значно більше людей. CEO проєкту Максим Туркевич зазначив, що на це потрібні ресурси. Команда прагне допомогти більшій кількості пацієнтів, планує розширюватися, залучати більше клінік, спеціалістів і партнерів.
Сам Фелікс акцентує, що середній вік військових у бригадах — 55 років. Це люди, які зазвичай не користуються інтернетом, не мають інстаграму, тож часто не знають про подібні ініціативи. Про них потрібно розповідати більше. У цьому можуть допомогти медіа, бізнеси та партнерства.
А акумулювати кошти на дороге лікування допомагають збори. Одним із їхніх форматів став благодійний вечір, який проєкт нещодавно організував у партнерстві з Координаційним штабом із питань поводження з військовополоненими та безпосередньо ГУР МО. Захід обʼєднав українських бізнесменів, щоб залучити їх у підтримку проєкту. На події вдалося зібрати понад 220 000 грн. Збір триває.
Хлопці, які хочуть повертатися на фронт, часто можуть нехтувати своїм лікуванням. Реабілітація — це важливо.
«Війна триває і військові проходять жахи війни. Я сподіваюся, що таке лікування триватиме і його зможуть отримувати якомога більше людей», — підсумовує Фелікс. Він додає, що людям потрібно знімати «рожеві окуляри»: «На фротні нелегко. Усі, хто стикався з росією, мене зрозуміють. Ми можемо програти, а ідеалізоване бачення війни (нам показують далеко не все, що відбувається) лише збільшить цю імовірність», — розповідає ветеран.
Долучитися до підтримки проєкту та врятувати життя потрібно вже зараз. Донат можна зробити за лінком.
Після лікування і реабілітації Фелікс повернувся до Укрзалізниці, але через травму рук не може працювати провідником, як раніше. Наразі він інженер сервіс-центру і проходить стажування на підвищення кваліфікації — на інженера вагонної групи.
Текст: Вероніка Нановська
Фото: архів Фелікса
