У вересні 2022 року з Краматорська в Івано-Франківськ переїхав державний Центр комплексної реабілітації “Донбас”, змінивши не тільки локацію, а й назву — на Центр комплексної реабілітації “Донбас-Прикарпаття”. Заклад працює з військовими та людьми з інвалідністю. За час існування центру це їхня друга евакуація під час російсько-української війни.
Про роботу з військовими, людьми з інвалідністю, облаштування на новому місці та виклики працівникам ГЛУЗDу в інтерв’ю розповідала завідувачка відділення психолого-педагогічної реабілітації Олена Савченко.
Вектори роботи центру
У 2007 році Донецька обласна організація ВО Союз осіб з інвалідністю України пропонувала Міністерству соціальної політики своє бачення майбутнього центру. Приміщення знайшли у Краматорську.
Реабілітаційних центрів від Міністерства соціальної політики в Україні було всього вісім: чотири дитячих та чотири для дорослих. Більшість центрів не працює, бо хтось в окупації, а хтось бореться із наслідками дій Росії. Працюють центри лише у Львові та Вінниці.
У центрі комплексної реабілітації “Донбас-Прикарпаття” надають психологічну, соціальну, фізкультурно-спортивну та фізичну реабілітацію. Раніше була ще професійна реабілітація, та в Івано-Франківську поки що немає змоги продовжувати.
“Професійна реабілітація — це коли люди можуть отримати курсову підготовку за робітничими професіями та відповідний документ державного зразка. Зараз із цим не працюємо із двох причин: маленьке приміщення, де нема можливості розташовувати класи та немає надавачів послуг, які мають ліцензію”, — розповідає завідувачка відділення психолого-педагогічної реабілітації Олена Савченко.
Раніше у центрі навчали водіння. Для цього уклали договір про співпрацю із автотранспортним підприємством, яке мало ліцензію на навчання людей із інвалідністю. За словами Олени Савченко, серед реабілітаційних центрів Міністерства соціальної політики таку ж можливість надавали тільки у Львові.
Результат військових
Військовим реабілітація потрібна одразу після шпиталю і її можуть проходити після висновку військово-лікарської комісії.
“Але у висновку не завжди пишуть ту фразу, яка потрібна. Пишуть під МОЗівські параметри, а не соціальні заклади, а у МОЗівських закладах не вистачає місця, бо військових більше, ніж можуть охопити. Виходить так, що люди, яким потрібна реабілітація, є, але надати її ми не можемо через законодавчі перепони. Зараз з усіх наших пацієнтів військових лише 10%”, — пояснює Олена Савченко.
Фахівець із фізичної реабілітації Дмитро Зубенко переїхав із Краматорська. Працює із всіма віковими категоріями, а загалом реабілітацією займається із 2015 року.
“Тут маємо менше можливостей, менше приміщення. Але що поробиш? Треба адаптуватися, бо головне, щоб людина була здорова”, — каже Дмитро.
Із своїми пацієнтами він підтримує зв’язок. Ділиться, що для нього це по-особливому важливо.
“Був у мене військовослужбовець, який воює із 2014 року. Недавно у нього було важке поранення: осколок у легенях, рука не функціонувала. Для мене спочатку було важко, але за якийсь час знайшли контакт і підтримуємо спілкування далі. Мене цей випадок дуже захоплює, бо як тільки у нього почала згинатися рука, він одразу захотів на фронт”, — каже Дмитро.
Із 2014-го фахівець із фізичної реабілітації мав досвід роботи із військовими. Термін реабілітації в середньому місяць. Розповідає, що труднощів не виникає, єдина відмінність у роботі з військовими та цивільними з інвалідністю — наявність у захисників ПТСР.
“Для мене головне — результат. Цінний навіть найменший прогрес, коли людина приходить від точки А до Б”.
Друга евакуація за час російсько-української війни
Евакуйовуватися доводилося також і в період окупації Краматорська у 2014-му. Тоді релокувалися на кілька місяців в Сергіївку Одеської області. Місцева влада організувала потяг і допомогла виїхати. Коли окупація закінчилася, повернулися у Краматорськ.
Після 2015-го у центрі вимушені переселенці із Макіївки, Горлівки, Донецька могли не лише проходити реабілітацію, а й проживати у прилеглому гуртожитку, де містилося 75 спальних місць. В Івано-Франківську таких кімнат облаштують тільки 4, по 2 ліжка у кожній.
Відновити роботу у 2014-му було легше, бо тривала окупація недовго. “Та влада, яка була тоді, не до Бога, не до людей. Вона самі не знали, що робити”, — каже Олена Савченко. Руйнацій заклад тоді не зазнав.
“Центр в нас був новенький. Частина має суттєві пошкодження. У нас тільки вибило вікна. Але ж будівля руйнується: вона не опалювалася, йдуть тріщини, сирість”, — каже Олена Савченко.
Центр почали евакуйовувати на початку квітня 2022 року. Спочатку трьома вантажівками вивезли все обладнання із Краматорська у Дніпро, звідки шукали, куди їхати далі. Знали одразу, що рухатимуться на захід. Опинилися в Стрию, проте безкоштовно приміщення не запропонував ніхто, окрім Івано-Франківської ОДА.
Найбільше обмеження, з яким зіткнулися у новому місті, — невелике приміщення. Деяке обладнання не розпаковували, бо ніде поставити. У Краматорську реабілітаційний центр займав майже 7 тис. кв. м, тут — 805 кв. м.
“Нам безкоштовно надали склад в Тисмениці. Розвантажилися там, далі частково перевозили в теперішнє приміщення. Обладнання ми по 4-5 разів складали і розвантажували. У процесі цього щось пошкодилося, розгойдалося або й застаріло. Потреба в обладнанні є завжди”, — пояснює завідувачка відділення психолого-педагогічної реабілітації Олена Савченко.
3 вересня 2022 року працівники центру зайшли у приміщення 1957 року, яке раніше було пульмонологічним центром. Будівля потребувала оновлення. Хоч Центр комплексної реабілітації “Донбас-Прикарпаття” підпорядковується Міністерству соціальної політики, та виділити коштів на облаштування в новому місті немає змоги, тому можливості провести ремонтні роботи та облаштування центру в Івано-Франківську шукали у міжнародних донорів та українських благодійників. Також на Прикарпаття евакуювалися не усі, тому серед медичного персоналу є місцеві фахівці.
За рахунок міжнародної організації “Save the children” відремонтували перший поверх, де займаються переважно із дітьми. Працюють як з неповнолітніми з інвалідністю, так із тими, хто не потребує реабілітації.
Працівники мріють повернутися до рідного Краматорська, а ще хочуть, щоб філія центру продовжувала працювати в Івано-Франківську.
Журналістка: Ірина Блаженко
Фотографка: архів працівників центру
А щоб у твоєму житті було більше Глузду — підписуйся на нас у:
