ГЛУЗД

Психотерапевт Edgar зі Львова допоможе зрозуміти емоції, які ми відчуваємо під час війни, та розповість, як зменшити негативні наслідки на психіку. 

Що відбувається з психікою людей під час війни?

Коли стається щось жахливе й неочікуване, спочатку настає шок. Ти дієш автоматично за програмою виживання. Розум намагається перебирати варіанти майбутнього, щоб якось підготуватися до нього, але планування обмежене кількома годинами.

Потім повертаються базові емоції, і шок можуть замінити різні стани, наприклад, відчай, жах, заперечення. Більшість українців відчули сильну ейфорію від того, що ми вистояли перші години та дні, і кинулися до бою.  Це показує силу психічного ресурсу. Але ейфорія не може триматися постійно — це шкідливо для психіки. Тому, будь ласка, дуже добре запам’ятайте цю картинку і просто знайте про цей цикл настрою. Коливання настрою — це НОРМАЛЬНО.

Як війна впливає на кожного з нас

Провина

Найстрашніше в цьому — не знати, що з тобою коїться, і думати, що ці почуття відтепер будуть завжди. Звісно, не завжди. Дуже довго боятися чи тривожитись не вигідно організму, тому він знайде, як упоратись із цим.

Війна триває не лише на лінії фронту, і це не гучні слова. Війна вже всередині кожного: на лінії фронту вона фізична, поза ним — психологічна, і це не другорядне питання. 

Настрої людей так само важливі, як техніка

Психологічна війна — це атака на ідентичність кожного, на базові питання “Хто я?”, “Яка моя функція?”, “Яке моє місце у всьому, що коїться?”, “Що я маю робити?”. У військових із цим проблем переважно немає, там усе чітко, а в цивільних ідентичність під сильним ударом.

На фронті страшно, там немає місця провині, а в тилу вона деморалізує. І те, і те почуття нормальне в певних межах. Якщо воно поглинає людину, психіка не справляється. Від страху боєць заклякає на місці. Якщо в тилу переповнює провина, людина перестає нормально працювати.

Важливо не дозволяти провині заморожувати себе в бездіяльності. Так, не всі зараз у лавах героїчного ЗСУ, але ми та ЗСУ — це єдине тіло. Не дозволяй переконувати себе, що якісь дії тут неважливі, інакше почнеться знецінення себе.

24 лютого ми відчули, що ми одне тіло. І це правда. Ми маємо вплив одне на одного: посмішка в Рівному, гарний настрій у Львові і якісно виконана робота в Тернополі передасться через сотні рук і врятує життя солдату в Харкові. 

Це і є єдність духом.

Зараз немає неважливої роботи, немає неважливих людей. Кожен може докластися по крихті — і ми переможемо. 

  • Допомагати одне одному онлайн, поширювати інформацію — теж дуже важливо.
  • Тримати зв’язок, м’яко переконувати, підбадьорювати, жартувати — потрібна справа.
  • Берегти себе — неймовірно важливо.
  • Варити каву клієнтам кав’ярні, дякувати, малювати меми —  важливо.

Найкращий засіб від атаки на ідентичність — це чітко знати свої сильні сторони й визначити свій сектор оборони, як у стрілка в ЗСУ — до 40 градусів — чи у кулеметника — до 120. 

Не намагатися тягнути все. Визначитися, що робити, і робити це добре.

Уявіть, що ЗСУ — це білі кров’яні тільця, що вбивають хворобу, коли тіло хворіє. Без усіх інших клітин вони не зможуть так добре справлятися, як зараз. Кожен є важливою клітиною в тілі. Кожен має функцію. Кожен має її чітко знати й виконувати. 

Якщо сили фізичні та психічні почнуть всякати, прокинуться перші негативні емоції відчаю і страху. Це нормально, треба дозволити їм бути, але не вірити на 100 % і продовжувати тримати свій сектор оборони.

Очікування

Коли виникають розчарування та відчай? Коли є очікування, що війна зупиниться скоро. 

Як уникнути розчарування? Рецепт простий: нехай краще перемога стане для нас шоком і несподіванкою, ніж очікування скорого закінчення доведуть до відчаю. Звикніть. Це тепер усе, що в нас є.

Як зменшити негативні наслідки?

Подолавши провину і надмірні очікування, можна починати жити.

У фільмі “Вигнанець” Том Генкс ходив до клубу щочетверга. Знав: якщо не буде рутини й традицій, не буде ритму життя, то реально збожеволіти. 

Тому як ніколи вас прошу: заведіть рутину і традиції.

Традиції в роботі, як у фільмі “Good Morning, Vietnam”, у спілкуванні, ранкові традиції (так, дивитися новини теж традиція). Виділити собі три-чотири перерви на перегляд новин замість усього дня. 

ЗСУ справляться без нашого перегляду новин, а без нашої роботи — їм буде важче

Тим, хто в укриттях міст, що в облозі: ваше завдання — вижити. Україні потрібні українці.

Сенс

Без сенсу ми не можемо жити. Сенс цієї війни ми знаємо чітко, ворог не знає, тому і програє. Бо сенс не може бути неправдивим. 

Настане день, і це буде день нашої перемоги, назавжди закарбований у календарі.

Журналістка: Світлана Ковальська
Дизайн: Ірина Блаженко

А щоб у твоєму житті було більше Глузду — підписуйся на нас у:
🔸телеграмі 
🔸 вайбері
🔸 вацапі
🔸 фейсбуці
🔸 інстаграмі
🔸 твіттері

Наші партнери