Усе зазвичай починається з образливих слів, цькування, плавно переходить у штовхання, а інколи завершується жорстоким фізичним насиллям, а в деяких випадках (рідше) навіть сексуальним.
Нещодавно ми опитували читачів у соцмережах, чи зазнавали вони або їхні близькі булінгу, на що більшість аудиторії відповіла ствердно.
На важливість цієї проблеми не завжди звертали увагу не тільки батьки, а й вчителі.
Наші читачі погодилися анонімно розповісти свої історії, їхні імена змінено.
“Коли в класі мене почали цькувати — зникло бажання ходити до школи, придумувала різні причини, а потім все розповіла мамі. Бо коли з тебе насміхається весь клас, то не хочеться туди ходити.
Мама реагувала по-різному. Спочатку вона була впевнена, що я себе накручую, потім казала, що поговорить з учителькою й однокласниками (але я не хотіла, щоб мене ще й ябідою називали), а згодом припустила, чи не здається мені, що всі довкола погані і чомусь мене ображають, одна я біла та пухнаста”, — розповідає Тетяна.
Згодом, коли тролінг не припинявся, Тетяну перевели в іншу школу, але окремі фрази вона пам’ятає досі.
А от у Павла до насмішок долучилася й учителька.
Він був новеньким та ще й заїкався. І коли викладачка попросила назвати всіх ім’я та прізвище, своє Павло вимовив не з першого разу, бо трохи розхвилювався.
У ту мить сміялися всі — вчителька разом із класом. Відтоді його прозвали заїкою та насміхалися з нього.
Павло думає, що така поведінка однолітків — вікова, але йому закарбувався в пам’яті момент, коли до загальних насмішок долучилася і вчителька.
З’ясувати поняття та відповісти на довжелезний список запитань, які ми назбирали, нам допомогла психологиня Уляна Семенюк
Що ж таке булінг?
Це агресивна поведінка однієї дитини або групи дітей до іншої дитини. Від сварки він відрізняється тим, що це систематичний психологічний чи фізичний вплив агресора на жертву.
Учителі також зазнають булінгу, а інколи навпаки — долучаються до загальних цькувань.
Фізичний булінг: штовхання, підніжки, бійки, стусани, нанесення тілесних ушкоджень.
Словесний: глузування, висміювання, залякування, плітки. Також є кібербулінг — це приниження в соціальних мережах.
У булінгу завжди є три сторони:
– той, хто чинить його
– жертва
– спостерігачі
Булінг негативно впливає на фізичне та психічне здоров’я всіх трьох сторін.
Хто є хто в цій “Мафії”?
Жертви — невпевнені в собі діти із заниженою самооцінкою. Можуть бути діти з вадами чи ті, які зовнішньо відрізняються від інших, мають проблеми з мовленням.
Кривдники — діти, які хочуть закрити якусь свою потребу. Дитина може відчувати внутрішню порожнечу через брак уваги батьків, неправильне виховання, насилля вдома. Для неї булінг — це спосіб зігнати свої негативні емоції або ж самовиразитися.
Спостерігачі мають страх опинитися на місці жертви. Тому вони не намагаються протистояти кривднику, захищати жертву і займають нейтральну позицію, та в будь-який момент можуть перейти з позиції спостерігача в позицію жертви або ж навпаки — агресора. Вони легко піддаються чужому впливу.
Наслідки булінгу в дорослому віці
Якщо дитина впродовж шкільних років була в ролі жертви — у дорослому житті їй також буде складно.
Дуже часто такі люди згодом звертаються до психологів, у них занижена самооцінка, вони не відчувають своєї цінності. Інколи стають жертвами насилля і в сім’ї, яку створили, але продовжують так жити, думаючи, що більшого не варті.
У кривдників в підлітковому віці агресивна поведінка посилюється. У дорослому житті, в іншому середовищі, коли немає змоги когось цькувати, вони шукають інші способи вилити свою агресію. Дехто потрапляє в місця позбавлення волі.
Доросле життя спостерігачів супроводжує почуття провини.
Чому про це заговорили тільки тепер?
Раніше мало хто зважав на емоційний стан дітей та й людей загалом, тому це питання набуло розголосу і стало гостроактуальним лише нещодавно. Тепер люди почали більше цікавитися психологією, розуміти, наскільки важливо відстоювати свої кордони та кордони своїх дітей.
Як батькам зрозуміти, що дитина стала жертвою булінгу?
Дитина:
- завжди в поганому настрої
- не посміхається
- має поганий апетит
- відмовляється йти до школи
- проявляє агресію або ж, навпаки, замкнута, тривожна, імпульсивна чи все вкупі.
- на запитання, як справи, систематично каже “все добре” без бажання відповідати на будь-які додаткові запитання.
Дитині може бути соромно розповідати про цькування батькам (особливо в підлітковому віці). Тому, помітивши будь-які зміни в поведінці дитини, варто звертатися до спеціаліста.
Якщо ви чуєте, що дитина занадто критично себе оцінює, невдоволена собою, це тривожний дзвіночок, що означає: необхідна ваша посилена увага. Самооцінка людини формується від дитинства, тому батьки, які порівнюють свою дитину з іншими чи критикують, роблять велику помилку. Як наслідок, у дитини з’являються думки, що в неї нічого не вийде, з нею щось не так і т. д. І щойно почує будь-яке приниження від інших – замикається в собі й залишається наодинці зі своєю проблемою.
Також свідчити про булінг може демонстративна поведінка дитини, наприклад, суїцидальна (коли дитина не має наміру чинити суїцид, але робить усе для того, щоб її спробу побачили батьки). Це крик про допомогу.
Якщо ви чуєте від дитини фразу “я не хочу жити” чи “для чого я народився / народилася, без мене всім було б краще”, обов’язково зверніться до психолога. Такі думки можуть бути через травми. Якщо проблеми не вирішити, то це може призвести до важких наслідків.
Як поводитись батькам, щоб не нашкодити дитині
Батькам потрібно навчити дітей відстоювати себе ще в дошкільному віці за допомогою спеціальних методик, вправ, розмов, терапевтичних казок.
Передусім необхідно з’ясувати всі обставини й повідомити про це вчителя. Далі поговорити з батьками кривдника, це буває складно, бо рідко батьки визнають провину своєї дитини або навіть тішаться її досягненнями, плутаючи таку поведінку з лідерством, і не бачать потреби втручатися. У такому разі потрібно звертатися до адміністрації школи.
Можна перевести дитину в інший навчальний заклад. Але важливо надати цій ситуації розголосу. Тоді протидія і боротьба з булінгом буде ефективнішою. Діти повинні бачити підтримку з боку дорослих.
Засновниці мистецького об’єднання FRANCO-театр Ірині Ярмоленко через булінг довелося перевести доньку до іншої школи. Жінка каже, що змогла швидко відреагувати тільки тому, що між нею і донькою довірливі стосунки й та вчасно про все розповіла матері.
“Якось Каріна мені каже: “Мамо, можна я не піду до школи?”. Бачу, що щось сталося, ми поговорили, і вона мені розповіла, що дівчата з класу завели її в туалет і почали штовхати колінами, сміятися з неї, обзивати. Усе це відбувалося посеред уроку.
Коли я поговорила з мамою дитини, яка брала участь у цьому, то вона мені відповіла: “Чого ви лізете? Залиште мою дитину”. І аргумент, що її дитина ображає мою дитину, не спрацював. Ця жінка сказала, що втручатися не буде.
Однокласники обзивали Каріну нецензурними словами, домальовували щось на фотографіях і надсилали їй.
Це тривало недовго, бо щойно я зрозуміла, що діалогу з батьками не вийде, перевела її в інший заклад.
Минуло два роки, Каріна повернулася в ту саму школу і той самий клас. Тепер усе налагодилося. За цей час вона дуже змінилася, у класі зараз зовсім інше ставлення до неї. Думаю, тоді суттєво на все це вплинув і вік”.
Хоч булінг над донькою Ірини тривав недовго, це змусило її задуматися над гостротою та важливістю теми, як наслідок жінка написала п’єсу “ЛУЗЕР”, де показала всіх учасників булінгу, їхню мотивацію, манеру поведінки та наслідки.
У роботі над матеріалом їй допомогли учасники й учасниці Школи Сценічних Мистецтв, які зіграли в цій виставі. Вони доповнили образ і навіть фрази героїв через свій досвід, бо частина з них теж зазнавала булінгу.
Виставу ще можна переглянути 29 та 30 січня на сцені МЦ “Світовид”, що за адресою: м. Коломия, бульвар Лесі Українки, 32а.
Вона буде особливо корисна педагогам, батькам та, звісно ж, школярам.
Журналістка: Оленка Гелетюк
Фото із вистави FRANCO-театру “ЛУЗЕР”: Оксана Санагурська
Отримувати сповіщення з новими матеріалами можна в нашому Telegram-каналі. Підписуйтеся і будьте в темі)
