Аби стати ближчим до драматичного мистецтва та організувати навколо нього спільноту, франківці створили ініціативну “Театральні волоцюги”. І вони вже не лише разом ходять у театр, а й реалізовують із ним проєкти.
Особиста потреба, яка переросла у театральну спільноту
На початку 2018 року франківець Дмитро Бесенюк почав ходити в театр. На той час він мав відчуття, що мало знається на культурі і не зрозуміє театру, тому боявся туди йти. Та все ж вирішив перебороти цю думку і почав переглядати вистави сам, а інколи з друзями.
“В якийсь момент я дуже сильно захопився, і, мабуть, зараз це те, що називається арт-терапією, а тоді це було просто кайфове проведення часу. Але не було з ким ходити на вистави, тому з’явилась ідея створити якесь коло однодумців, з якими можна розділити емоції від відвідування театру”, — ділиться Дмитро.
Так він зібрав товариство однодумців, які спілкувалися у месенджері і планували спільні перегляди вистав. Ідея Дмитра відвідувати разом театр зрезонувала й закрила потребу багатьох людей у компанії для вистав. У такому форматі спільнота проіснувала близько року й налічувала кілька десятків людей.
“Це був формат, який потребував лідера, що вів би його. Самоорганізація тоді не дуже працювала, тому цей чат перетворився на якісь рекомендації і продаж квитків на вистави, коли люди не могли на них піти. Напевно, карантин максимально добив цю ініціативу”, — каже Дмитро.
На той час масштабувати діяльність спільноти Дмитро не збирався, та кілька разів намагався її відновити. Вирішальною була спроба вже у 2023-му, коли він сконтактував із начальником відділу реклами та зв’язків з громадськістю Франківського драмтеатру Євгеном Хімейчуком.
Руйнувати стереотипи та ставати ближчими до мистецтва
Дмитро Бесенюк зрозумів, що той формат, який був до карантину, не працює, і цього року він вирішив кардинально його змінити.
“Хотілось, щоб театральні волоцюги були не просто чатом, а чимось більшим. Давати можливість доторкатися до театру, щоб люди мали змогу отримувати щось більше, ніж просто вистави, якимось чином залучати їх до театрального мистецтва”, — каже Дмитро.
Концептом оновленої спільноти він поділився із Євгеном, якому сподобалася ідея, оскільки раніше він чув про “Театральних волоцюг”, а ще театр мав запит на створення спільноти.
“На одному із командних brainstorm-ів ми говорили, що класно було би мати менеджера спільноти, який буде відповідальним за залучення людей. Це була думка, і ми не обговорювали якихось конкретних кроків. За якийсь час з’явився Діма, і тут такий метч стався. Деякі ініціативи ми придумали спільно, щось пропонували волоцюги — і ми відгукнулися. Ми стараємося дати спільноті щось ексклюзивне, щоб підтримати її і щоб вона існувала, бо це репутація і амбасадори, які взаємодіють з театром і потім несуть це у маси”, — ділиться Євген Хімейчук.
Зі створеною командою розробили брендинг і обговорили майбутні активності. Першу подію для спільноти провели на завершення театрального сезону, влітку 2023-го. Це була екскурсія театром, і відтоді їх проводять щомісяця. Така послуга від театру є платною, а для учасників спільноти вона безкоштовна.
“На екскурсію був великий запит від людей. Ми отримали 76 відповідей, у той час як ліміт у нас був на 20 учасників. І ми розуміємо, що цей запит буде тільки рости. Ми проводимо такі заходи не тому, що хочемо і нам треба щось проводити, а тому, що цього хочуть люди. Форму реєстрації на таку екскурсію ми закриваємо менш як за годину. Люди хочуть краще пізнати театр, зрозуміти, як працюють актори, доторкнутися до дійства і собі спробувати.
Наприклад, коли приходиш на будь-яку подію і там є черга, то ти завжди такий: “Ну чому черга? Ну чому я там стою?”. Тому ми даємо їм можливість сканувати та зустрічати людей, аби зрозуміти ці процеси і зрештою стати обличчям театру”, — каже Дмитро Бесенюк.
Заходи, що планують “Театральні волоцюги”, мають на меті відкрити закулісся, тому учасники спільноти можуть на якийсь час спробувати себе в ролі працівників театру. Серед доступних ролей наразі є білетер, гример та смм-ник.
“Театру це важливо, бо це про відкритість і близькість до глядача. Зараз завдяки волоцюгам театр привідкривається, це більше ніж просто прийти на виставу і піти додому по завершенню. Ми хочемо відійти від того, що театр — це закрита територія і те, що відбувається за кулісами, нікого не стосується”, — каже Євген.
За словами працівника театру, цей проєкт має позитивний відгук не лише серед учасників спільноти, а й серед представників театру, яким допомагають волонтери.
“Ми плануємо зробити презентацію волоцюг для працівників театру і сподіваємося, що це спростить комунікацію. Але я можу сказати, що працівники тішаться, що до них приходять волонтери, бо коли ми вперше взяли людей на роль білетерів, то мене питали, чи на наступну велику виставу хтось прийде. Треба розуміти, що це корисно нам ще й тому, що це пришвидшує таймінг і значно спрощує роботу”, — каже Євген.
Чому волоцюги?
Натхненням для назви став фільм “Шляхетні волоцюги”, де герої були в елегантному одязі, але водночас він не репрезентував їх. У логотипі ініціативи цей сенс також передається (капелюх є елементом того стилю, — ред.).
“Для мене в той період театр був однією з можливостей ходити кудись в прикольному одязі: вбрати краватку, сорочку, жилетку і виглядати елегантним паном, але водночас бути чуваком, який ходить взимку у шортах і принтованих футболках. Таким елегантним паном є і я, а поза театром умовним волоцюгою”, — каже Дмитро.
Ще більше привідкрити двері театру
Новий проєкт “Мистецька аудієнція”, який розпочався 12 листопада, поєднує елементи екскурсії та інтерв’ю, розкриваючи і театр, і актора. Окрім цього проєкту, команда “Театральних волоцюг” цього театрального сезону після вистави хоче організувати обговорення та відкриті репетиції, майстер-клас з акторської майстерності для частини спільноти.
“Формат інтерв’ю, коли сидять дві людини, мені особисто проївся. Тому ми відвідаємо різні локації театру, де модератор на кожній з них буде ставити тематичні запитання”, — ділиться Дмитро.
Ініціатор “Театральних волоцюг” Дмитро Бесенюк та Євген Хімейчук також діляться, що в майбутньому хочуть створити перше театральне найт-шоу (нічне шоу, — ред.) та влаштовувати перегляд коротких метрів за участі акторів театру.
“У нас дуже багато ідей для майбутніх проєктів, які ми хотіли б реалізовувати. Це насправді не так просто зробити, бо театральні волоцюги не є основним видом нашої діяльності. У кожного з команди є своя робота, і те, що ми робимо в “Театральних волоцюгах”, — не прибуткова історія, бо навіть наші платні івенти покривають винятково організацію.
Коли я бачу, як люди позитивно відгукуються про те, що ми робимо, то відчуваю себе суперкайфово. Розумієш, що це свого роду соціальний вклад. Недостатньо просто працювати на роботі, заробляти гроші і їх витрачати. Хочеться вкладати в суспільство, а це дає внутрішню енергію і бажання робити ще”, — резюмує Дмитро.
“Я просто дуже щасливий, що така спільнота є. У мене, як працівника Франківського драмтеатру, є така щира гордість за те, що в нашому місті з’явилася така спільнота. Напевно, перша в Україні такого типу. Про інші я не чув ще”, — каже Євген.
Наразі у спільноті “Театральних волоцюг” понад 200 учасників. Долучитися може кожен охочий безкоштовно, зареєструвавшись за формою.
Журналістка: Ірина Блаженко
А щоб у твоєму житті було більше Глузду — підписуйся на нас у:
