STAY: названі онуки поспішають рятувати від самотності

Понад рік в Івано-Франківську існує проєкт для самотніх стареньких із геріатричного пансіонату. Небайдужі “поріднились” із понад сімдесятьма бабусями та дідусями, які вважали, що вони вже нікому не потрібні, а ще 29 чекають на своїх онуків. 

Хто такі названі онуки, у чому їхня мотивація та звідки назва STAY, розповіла засновниця та координаторка Ілона Мурзова.

Перший візит у геріатричний

Одного разу, гортаючи стрічку, Ілона натрапила на допис про Київський геріатричний пансіонат. На фото столичний заклад виглядав погано, тому Ілона подумала, що у Франківську все ще гірше. Це змусило її та друзів туди навідатись. Проте побачили, що біди немає. Та попри це, компанія Ілони запитала директорку пансіонату, чим вони можуть допомогти.

“Їм не вистачає життя. Нашим підопічним найбільше бракує спілкування та емоцій”, — відповіла директорка. 

Тоді семеро людей об’єднались, створили платформу соціальних інновацій “Трансформація” та поставили собі за мету — рятувати від самотності стареньких. 

Спільно з “Кіноробами” команда створила соціальну рекламу. Це був перший крок із залучення людей до проєкту. За ідеєю ролика, чоловік поважного віку Степанич, який проживає в пансіонаті, веде відеовлог, де показує будні літніх людей у будинку. 

Організатори сподівались, що цим роликом привернуть увагу до самотності людей у пансіонаті та залучать більше волонтерів. Оскільки бажаного результату вони не досягли, то почали працювати над іншими стратегіями.

Щоб розповісти людям про ініціативу, волонтери організовували фотовиставки, героями яких були мешканці пансіонату, а вже потім почали збирати історії для альбому на фейсбуці.

Рестарт

Ілона вірить у карму любові й упевнена, що завдяки допомозі цим стареньким дівчата-волонтерки, які були з нею в команді, почали створювати власні сім’ї. Згодом у них з’явились інші клопоти й вони  віддалились від проєкту. 

STAY народився тоді, коли я вже думала: кінець. У команді нас залишилось двоє, і я не знала, чим ще можу бути корисною. 

Та в моїй голові крутилось: СТарість, СТепанич… Ці слова наче говорили: “STAY”.

Координаторка проєкту Ілона Мурзова

Тоді в Ілони виникла ідея створити мобільний додаток, де можна було б ознайомитись з історією дідуся чи бабусі.  Згодом із цим проєктом подались на грант, але його не отримали. Додатка не створили, а мешканців геріатричного пансіонату вирішили знайомити з потенційними онуками через фейсбук.

Це був своєрідний рестарт, і вже 1 жовтня 2018 року народився проєкт STAY.

Знайти бабусю / дідуся у фейсбуці…

До геріатричного пансіонату на деякі свята час до часу навідувалися волонтери з концертами, але тісної дружби між відвідувачами та жителями не було.

Метою проєкту STAY стало знайти цим бабусям / дідусям когось, хто зможе не тільки відвідувати їх, а й спілкуватися.

Ілона наголошує, що комунікація для цих людей дуже важлива. Інколи вони самі запитують, чи не виявив хтось бажання їх відати. Мовляв, уже давно чекають, але ніхто не приходить. 

Організаторка особливо наголошує волонтерам про ставлення до мешканців пансіонату:

“Ми намагаємося пояснити, що це не собака, яку можна приручити. Для цих людей важливий зв’язок, і його легко встановити. Бувають різні нюанси, ми їх завжди обговорюємо. Ніхто не зобов’язаний відвідувати стареньких на мус”.

Названий онук може знайти собі бабусю чи дідуся, прочитавши історію та залишивши коментар про те, що готовий знайомитись. 

Бувають старенькі, як колючки. Ставляться до волонтерів із підозрою, але згодом, коли бачать справжню прихильність, починають довіряти.

Не існує суворих правил та вимог щодо відвідин, але якщо людина бере на себе таку відповідальність, то має бути готова приходити раз на тиждень хоч на годину. 

…бо можна не встигнути

Одного разу трапився випадок: поки онучка йшла знайомитись із бабусею, та померла. Тому організаторка акцентує на тому, що потрібно поспішати.

Ілона не планувала ставати онукою, тільки координаторкою, та Наталія Ковень (бабуся — ред.) викликала в неї особливу приязнь ще під час знайомства. 

“Моя названа бабуся померла за день до того, як я черговий раз мала її провідати. Потрібно розуміти, що це установа, де завершується життя, тому цінний кожен день. Ми можемо довго думати, чи варто брати когось під опіку, повертаючись до цієї думки знову і знову. Питання лиш, чи встигнемо…”.

Вона завжди проводжала мене з гордістю…

У Наталії Ковень Ілона брала інтерв’ю для історії на фейсбуці. Тоді  й помітила схожість зі своєю бабусею. 

“Виявилось, що в неї за декілька днів мав бути день народження, та ще й 90 років. Треба вітати! Так ми й поріднились”.

Спочатку в спілкуванні були труднощі. Ілона відчувала бабусину недовіру, але згодом з’явився комфорт, а відвідини стали щотижневою традицією. 

“Старенькі мають якесь особливе тепло. І хоч це чужа людина, ти щиро дозволяєш їй тебе любити. Вона ще така хитрюга була (посміхається – ред.). Я думаю, у них там є якась конкуренція. Вони постійно хваляться одні одним: “А мій… А моя…”. Коли вона мене проводжала, то виходила з такою гордістю, так би мовити: “Дивіться. А в мене – начальниця”. Це виглядало так по-дитячому й особливо мило”.

Тепер мета команди — поширити проєкт в інших містах. На 2020-й організатори запланували охопити 10 геріатричних пансіонатів, проєкт уже працює в тестовому режимі в Більшівцях. 

Ініціаторка готова допомагати людям, які готові долучитися до проєкту у своїх містах.

Журналістка: Ірина Блаженко

Фото: архів проєкту STAY

Щоб бути з Глуzдом — підписуйся на наш Телеграм-канал