Юлія Ярмоленко — експертка із сексуальної просвіти. По всій Україні вона проводить лекції для дітей та підлітків щодо менструації, росту волосся, зміни голосу, розповідає, як захистити себе, і вчить казати “Ні!”. Юлія — авторка книжок “Малечі про інтимні речі” та “Без маячні про перші місячні” (для дівчат від 9 до 14 років).
«Перші питання “Звідки беруться діти?” виникають у 4–6 років. Статеве виховання батьки мають почати ще до того, Щоб не опустити моменту, коли про це важливо говорити, потрібно ініціювати цю тему самостійно. Я завжди кажу батькам: ви ж не чекаєте від дитини питання, як правильно перейти дорогу, а самі починаєте вчити її правил безпеки. Навчати правил спідньої білизни та правил інтимної гігієни можна від 2–3 років».
Юлія наголошує, що дитина має знати правильні назви статевих органів.
«Не заборонено говорити в побуті піся, пісюн, але діти мають знати правильні назви інтимних зон — пеніс і вульва. Це не моя придумка. Колись у Канаді доросла жінка розповіла історію, яка з нею трапилася в дитинстві. Коли їй було 5 років, мама називала її статеві органи кукі, тобто печиво. Дівчинку ґвалтував батько. Вона прийшла до виховательки в дитячому садку і сказала, що тато їсть її печиво, на що вихователька відповіла: “Чемні дівчатка мають ділиться”. Насильство тривало ще кілька років. Коли вона виросла, сказала дві важливі речі: “У мене не було інших слів, щоб пояснити, що зі мною відбувається” та “Я не знала, чи це нормально. Може, усі тати роблять таке зі своїми доньками”».
“Лікарі можуть оглядати дитину лише в присутності батьків”
Діти мають знати, які дотики є безпечними, а які ні, тому розроблено правило спідньої білизни, яке пояснює дітям, що у всіх є інтимні зони, яких ніхто не має права торкатися, розглядати їх, фотографувати чи знімати. Навіть батьки і лікарі не можуть торкатися інтимних зон. Якщо є така потреба, вони мають пояснити для чого.
“Також вчимо з малечку, що лікарі можуть оглядати дитину лише в присутності батьків, і це має відбуватися лише в медичному закладі, щоб не було такого, що дитина грається на подвір’ї, підходить хтось і каже, що він лікар і має її оглянути.
У Харкові була історія, коли маленький хлопчик приходив до батьків і казав, що гралися краником. Батьки не звернули на це увагу, а потім виявилося, що краником він називав пеніс, а доросла людина тривалий час займалася розбещенням дитини”, — розповідає Юлія.
“90 % дорослих не готові до впровадження секс-освіти в школі”
Щоб ввести в школі предмет із сексуальої освіти, потрібно скласти програму, апробувати її, сертифікувати і навчити тих, хто має його викладати.
“Тільки я виходжу зі своєї бульбашки, то розумію, що 90 % дорослих не готові до впровадження секс-освіти в школі. Вони думають, що дітей навчатимуть займатися сексом, але це не так: під час лекцій ми з підлітками говоримо про вік згоди, що робити, коли доросла людина маніпулює і наполягає на сексі, чому важливо давати згоду на секс словами, про те, що кожен може сказати “ні” в будь-який момент.
Менші чують про дорослішання: що таке полюція, чому волосся на тілі — це нормально, також про стосунки, наприклад, що таке любов, як зрозуміти, чи ти закоханий / закохана; як розірвати стосунки; правила першого побачення (воно не може відбуватися в когось удома, лише в людному місці); що є недопустимим у стосунках (маніпуляція, аб’юз); як відрізнити здорові стосунки від нездорових. Секспросвіта — це про безпеку, здоров’я, розуміння і в останню чергу про секс”, — розповідає Юлія Ярмоленко.
“…в пригоді стануть книжки”
Якщо батьки не почали говорити про секс в дитинстві, то підлітки вже не захочуть говорити про це з ними. Юлія впродовж року проводила лекції в Харкові для 8 класу та зробила анкетування до занять і після. Вона спитала, що їм допомогло б почати розмову про секс з батьками. Вони відповіли: “Якби батьки самі говорили про це з нами в дитинстві, то було б легше говорити з ними на ці теми і зараз”.
«Коли діти запитували: “Що таке секс?”, “Звідки беруться діти?”, батьки відповідали: “Виростеш дізнаєшся” або “Рано тобі ще”.
Якщо батьки не встигли поговорити про секс у дитинстві чи не можуть підібрати слів, то в пригоді стануть книжки. Можна запропонувати почитати разом або самостійно. Українською на ці теми є чимало літератури».
Що краще почитати?
Юлія Ярмоленко рекомендує:
- “Так і ні. Почуття”. Пауліна Ауд (від 3 до 6 років);
- “Малечі про інтимні речі”. Юлія Ярмоленко (від 4 до 10 років);
- “Не в капусті й не лелека”. Анна Герцог (від 5 до 9 років);
- “Я і він. Про хлопчаче без секретів”. Юлія Смаль (для хлопців від 6 років);
- “Як я дорослішаю”. Аніта Найк, Філ Вілкінсон (для дівчат і хлопців від 7 до 12 років);
- “Пишайся своїм тілом”. Соня Рене Тейлор (для дівчат від 8 років);
- “Віточка-квіточка та її дівочі справи”. Юлія Смаль (для дівчат від 9 до 13 років);
- “Путівник світом дорослішання”. Барбара Петрущак (для дівчат від 9 років);
- “Путівник світом дорослішання”. Барбара Петрущак (для хлопців від 9 років);
- “Про тебе справжню”. Марава Ібрагім (для дівчат від 10 років);
- “Поговоримо про згоду!”. Юмі Стайнз (від 12 років);
- “Я дорослішаю. Книга для хлопців”. Алекс Фріт, Фелісіті Брукс (від 11 до 16 років);
- “Повага. Хлопцям про кохання, секс і згоду”. Чавес Перес (від 14 років);
- “Про секс. То як, поговоримо?”. Ханна Віттон (від 15 років).
Журналістка: Юлія Варчук
Фото: архів героїні
А щоб у твоєму житті було більше Глузду — підписуйся на нас у:
