ГЛУЗД

2016-го Марія Козакевич розпочала справу, що змінила Івано-Франківськ.

Місто втрачало свою автентичність… На історичних будівлях почало з’являтися багато непотрібних конструкцій: вивісок, реклам тощо. 2016-го франківські архітектори підрахували, що 15 % старовинних дверей втрачено, бо під модернізацією столітніх будинків у місті мають на увазі заміну дверей / вікон на пластикові. 

Зародження ініціативи

Одного разу, гуляючи, Марія зауважила, що багато дверей архітектурних пам’яток зникає: вони руйнуються від часу — їх замінюють сучасними елементами чи просто викидають на смітник.

#ФранківськЯкийТребаБерегти — уже не просто хештег, що прижився під фото з дверима, а громадська ініціатива, яку заснувала Марія Козакевич з однодумцями. Місія команди — відновити архітектурну спадщину та привернути увагу до реальної проблеми міста.

За 4 роки невеликій групі ентузіастів вдалося врятувати понад 30 дверей, відновити кілька вітражів, старовинних ліпнин, різьблень. У місті реставрацією дверей до них ніхто не займався. Ініціативу, яка вдихала життя в старі речі, люди сприйняли скептично, підтримки від влади не було. Та це не завадило…

Усе розпочалося із флешмобу. Фотографували впізнаваних франківців біля старих дверей та організовували конкурс: містяни мали вгадати, де містяться ці двері. Уже тоді прийшло розуміння, що потрібно робити якісь практичні кроки. 

Марія познайомилася з ковалями, столярами, майстрами, які працюють з вітражами та ліпниною. Їм не потрібно було пояснювати, для чого це: вони або самі проявляли ініціативу, або ж їх знаходили за рекомендаціями знайомих.

“Двері стали точкою дотику з минулим. Для реставраторів — це не тільки  робота, а й змога поспілкуватися з майстрами через століття”,  —  ділиться Марія.

Непочатий початок

Перші двері, за які вони хотіли взятися, були на Курбаса, 5. Та на початку не мали тих навичок, що сьогодні, тому довелося відкласти їх на інший час. Марія каже, що це було хорошим рішенням, оскільки знадобилися не тільки реставраційні роботи, а й відновлювальні. Струхлявілі частинки довелося міняти.

Кожна деталь важлива, тому активісти з архівів, старих креслень, світлин дізнаються, як двері виглядали до багатошарового покриття фарбою. Якщо це неможливо, то дозволяють собі трохи пофантазувати.

Ініціаторка розповідає, що ті двері, які замінили на пластикові, мешканці деяких будинків зберігали в підвалах чи на горищах. На її думку, це свідчить про певний виховний аспект.

“Напевно, щоб викинути, не піднялась рука, і двері чемно дочекалися свого часу”,  — усміхаючись зауважує Марія.

Руйнуємо стереотипи про дерев’яні двері!

Франківка розповідає про випадок, що трапився на Міцкевича, у будинку профспілок. Там за тенденцією замінили дубові двері з вставками із червоного дерева на пластикові. Рідні двері будівлі зберігали в підвалі кілька років. 

“Ми часто чули, що пластикові двері / вікна ліпше зберігають тепло, ніж дерев’яні, й що старі погано служать. 


Дверям, як і будь-якій речі, потрібен догляд. Сторож нам розповів, що завжди мерз біля старих дверей, а коли повернули відреставровані, то нарешті зміг зняти куртку”.

За короткий час двері стали відновленим символом міста. Почали з’являтися брендовані речі: листівки, сувеніри, шкарпетки з відреставрованими пам’ятками. А для дітей створили настільну гру. Кошти з продажу сувенірів використовують на реставрацію. Завдяки мерчу про ініціативу почули в інших містах й вже почали переймати практику. У Чернігові, Бережанах, Одесі створюють схожі ініціативи. Франківські активісти діляться досвідом та навіть беруть на реставрацію двері з усієї країни. Тепер працюють над дверима Черкаської дитячої музичної школи, а нещодавно встановили відреставровані двері в Івано-Франківській ратуші, де були пластикові.

Активісти планують невдовзі взятися за двері з природничо-математичного ліцею, на реставрацію яких отримали грант від громадського ресторану Urban Space 100.

Робота над дверима в середньому триває 2-3 місяці. Спершу знімають шари фарби й оцінюють стан, потім приступають до реставрації.

Упізнати роботу #ФранківськЯкийТребаБерегти можна за невеликим логотипом, який кріплять на відкосах чи в кутику дверей.  

2018 року в Івано-Франківську знайшли залишки Станиславівської фортеці — Тисменицьку браму. Саме її зображено на логотипі організації.

Як фортеця захищала місто, так ініціатива тепер оберігає його.

Залучення коштів та комунікація з місцевими мешканцями

Команда працює на волонтерських засадах. Гроші для реставрації залучають через гранти та благодійні внески підприємців. Також мають сторінку на Patreon (інтернет-платформа для фінансової підтримки  —  ред.). Місцеві мешканці, розуміючи важливість такої роботи, також збирають кошти. Багато хто тішиться, що з’явилися люди, які взялися за цю справу, і приязно зустрічає майстрів у під’їздах. Одного разу за нові старі двері спеціально спекли сирник і пригостили їх. Тепер містяни комунікують з активістами у фейсбуці та навіть пропонують можливі варіанти для майбутніх реставрацій.

Фотографуючи сині двері на Труша, ми зустріли жінку. 

Вона відчиняє відреставровані двері та помічає камеру, що цілиться просто на неї, й одразу питає, чи нам вони подобаються. Каже, що тут чи не щодня кілька людей робить світлини.

“Тут поряд ще одні є (йдеться про сусідній вхід у під’їзд — ред.). Але ці сині по-особливому приваблюють людей. Радію, коли бачу, що їх фотографують. Знаєте, тоді виникає відчуття, що моє місто нічим не гірше від європейських”,  —  ділиться жінка.

А ще тут, на Труша, з ініціативи активістів встановили портрет-мозаїку з  історією засновниці українського феміністичного руху Наталії Кобринської. Художниця Марта Пітчук намалювала кольоровий портрет Наталії зі старого чорно-білого фото, а майстер Олег Дунаєвський виклав його в мозаїку.

Для популяризації бережного ставлення до міста організовують різні виставки, екскурсії. Цього року просто неба влаштували виставку з нагоди 85-річчя Івано-Франківської ратуші.

Про невдачі та вигорання

Марія зізнається, що в неї виникали думки залишити цю справу. Неодноразово команда зверталася до місцевої влади, щоб об’єднати зусилля, однак допомоги не було.

Тільки на 10-ті двері міський бюджет виділив кошти, а 21-ші двері відремонтували з “Бюджету участі міста Івано-Франківська” (конкурс на фінансування від міста — ред.). Ще 130 тисяч міська влада боргує перед організацією.

2018 року, коли Марія розкритикувала ремонт приміщення РАЦСУ, міський голова запропонував їй та її чоловікові помінятися з керівником департаменту архітектури й попрацювати якийсь час у структурі. Активістка навіть написала заяву, але, за словами міського голови, він пропонував призначення через патронатну службу, а та відмовилася.

Реставрація дверей будинку колишнього офіцерського клубу Палацу Потоцьких супроводжувалася численними непорозуміннями між ініціаторами і працівниками палацу. Директор КП «Простір Інноваційних Креацій “Палац”» Володимир Гайдар забрав їх просто з майстерні, пояснивши, що багато частинок “пішли” на смітник і більш як 90 % виробу знищено.  

Марія пояснює, що елементи дверей ніхто не викидав і їх мали вставити назад. Вона зверталася до керівництва палацу з проханням дати змогу завершити роботи, проте двері планують реставрувати в рамках іншого проєкту.

У кожній історії успіху є неприємні моменти. На це Марія уваги не звертає. Каже, що ці образи забудуться, а робота стоятиме кілька десятиліть.

Про плани вона розповідає небагато. Каже, що складно прогнозувати в теперішній час. Проте дуже хоче, щоб ця ініціатива розвивалася, й наголошує, що команда готова передати досвід іншим містам.

Приклад #ФранківськЯкийТребаБерегти свідчить про те, що бажання змін об’єднує людей, а з акції в мережі починаються унікальні ініціативи. 

Поради від Марії, як створити схожу ініціативу у своєму місті: 

  1. Зібрати команду однодумців-фанатів. 
  2. Багато розповідати громаді про історію, спадщину, архітектуру, їх роль та важливість для розвитку міст, пояснювати, чому потрібно  відповідально ставитись до автентичності. 
  3. Організовувати флешмоби, акції, виставки, події, які б популяризували тему. Усі слова мають бути підкріплені конкретними діями щодо збереження. Важливо знайти столярів, ковалів, майстрів з вітражів та ліпнини із золотими руками та гарячими серцями. Вірю, такі є в кожному місті, а франківські активісти готові передавати здобуті знання та ділитись досвідом з тими, хто небайдужий до своєї спадщини.

Щире бажання штовхатиме рухатись уперед, не здаватись, долати всі перешкоди. Марія каже: коли горять очі, то заряджаєш й інших навколо, а це рушійна сила.

Журналістка та фотографка: Ірина Блаженко

А щоб у твоєму житті було більше Глузду —підписуйся на наш телеграм-канал.

Наші партнери