ГЛУЗД

Я Ната. І це моє рідне місто Київ. Я тут народилась і живу все своє життя.

П’ятий день воно таке, яким не було ніколи. Порожнє. Вихолощене. Вичавлене. З нього поїхали люди, які створювали його самобутність. Мої улюблені місця —  Поділ, Печерськ. Такі величезні, такі залишені. Ні, це ще не місто-привід, ще ні. Хтось ходить, кілька машин. Блокпости. Великі черги до всього, що працює. Ми теж сьогодні купили те, що можна передати військовим чи волонтерам.

Я йшла містом пішки близько двох годин, їхала навідати бабусю (шлях забирає втричі більше часу, ніж завжди). Мені так захотілося кави! Просто кави з простим молоком. Так багато затишних кавових місць останніми роками з’явилося в Києві. Думала: раптом, хтось відкрив сьогодні свою кав’ярню, то я візьму каву із собою та, як завжди, піду собі далі. Заглядала в будинки, але ні. Сьогодні  —  не як завжди. Сьогодні — як сьогодні. І це ще моє щастя, що я так довго йшла чудовими цілими вулицями, і що світить сонце, і що таке чисте блакитне небо, і лише раз пролунала сирена. 

Дивлюся навколо і думаю: хай живе це місто, хай будуть живими люди та повернуться додому. Як раніше, вже не буде, буде по-іншому. І ми обов’язково зробимо одне одному по горнятку кави на своїй рідній, цілій, коханій землі.

Фотографка: Наталія Вайнілович

А щоб у твоєму житті було більше Глузду — підписуйся на нас у:
🔸телеграмі 
🔸 вайбері
🔸 вацапі
🔸 фейсбуці
🔸 інстаграмі
🔸 твіттері

Наші партнери