ГЛУЗД

Уляна Семенюк  —  психологиня, з якою часто контактує наша редакція як з експерткою. Жінка має чималий досвід, їй доводилося працювати з людьми в різних обставинах та допомагати їм у пошуках рішень. У цьому матеріалі знайомимо тебе з Уляною та її історією, а незабаром ти зможеш читати дописи її колонки.

Шлях психологині

Я навчалася в Івано-Франківському медінституті. Потім два роки працювала медсестрою в жіночій консультації. Туди приходили жінки з різними історіями. Лікарка Леся Дмитрівна Мацюк, з якою я працювала і яка бачила, як я співпереживаю, наштовхнула мене на думку стати психологинею.

Я завершила навчання за спеціальністю психологія і на п’ять років поїхала за кордон, а коли повернулася, почала шукати роботу за новим фахом. Мій перший досвід роботи був у Товмацькій школі. Тоді я більше витрачала на дорогу, ніж заробляла, але мені подобалося працювати з дітьми. Згодом пішла в декретну відпустку, а опісля два роки працювала психологинею в дитячому садку. У нас з дітьми взаємна любов, я завжди вміла знаходити спільну мову з ними, дуже ціную дитячу довіру.

Для мене важливим є емоційний спокій на роботі, тоді в мене його не було, і якось, переглядаючи вакансії, я натрапила на інформацію, що благодійний фонд “Карітас Коломия” шукає психолога. Відколи я почала працювати там, у проєкті “Центр підтримки сім’ї”, моє життя кардинально змінилося. Це дуже великий досвід роботи із сім’ями, зокрема внутрішньо переміщених осіб та учасників АТО. Я мала практичний досвід спілкування з дітьми, а тут довелося проходити різні навчання для роботи з дорослими та сім’ями загалом. Я проводила групові та індивідуальні заняття. 

Коли проєкт завершився, то вирішила розпочати приватну практику. Знала, що це велика відповідальність, були переживання, бо в Карітасі я проводила безкоштовні консультації. У приватному кабінеті консультації платні, тому я переживала, чи будуть клієнти, чи варто починати, але підтримка чоловіка та велике бажання перемогли. Щоб відкрити свій кабінет, я багато навчалася, крім численних психологічних курсів, закінчила школу підприємницької діяльності. Перший рік я працювала без відпусток.

Має бути розуміння, для чого людині робота з психологом

Серед моїх клієнтів тепер найбільше підлітків та їхніх батьків, також я працюю із сім’ями, які на межі розлучення, з людьми, які мають різні травми, які зазнали зради, невпевненими в собі.

Я — сертифікована арттерапевтка, завершила перший рівень гештальт-терапії, психологиня-консультантка, спеціалізується на роботі з метафоричними картами. Найбільше мені подобається  працювати в напрямі арттерапії, де є багато різновидів: піскова терапія, казкотерапія та ін. Це найбільш ніжний напрям терапії, який допомагає швидко вирішити проблему.

Якщо до мене звертаються люди із запитами, з якими я не працюю, то скеровую їх до іншого спеціаліста, який цим займається.

Я найбільше люблю працювати із запитом про самооцінку, провела на цю тему безліч марафонів. Зазвичай такі клієнти чітко розуміють, якого результату вони хочуть досягти, і ми разом починаємо шлях роботи над проблемою. Важливо розуміти, що все залежить від людини і її готовності працювати над собою, бо цього за неї не зробить психолог. Має бути розуміння, для чого робота з психологом, якого результату людина хоче досягнути. Я завжди говорю про це під час першої зустрічі.

Інколи люди звертаються із симптомами (наприклад, панічною атакою) і, не маючи розуміння, що призвело до цього стану, хочуть розв’язати проблему за одну зустріч. Не всі усвідомлюють, що за такий час це просто нереально. Є випадки, коли може допомогти одна зустріч, однак це буває рідко. За цей час можна ознайомитися із ситуацією, зрозуміти, чи комфортно нам працювати, встановити довіру, укласти договір про конфіденційність та погодити кількість зустрічей.

Щоб працювати з клієнтами, психолог проходить власну терапію

Інколи люди сподіваються, що я дам певний рецепт чи пораду. Психолог не дає порад, бо це те, що вчинила б у тій чи іншій ситуації людина, яка радить. Робота психолога полягає в тому, щоб підвести до відповіді, яка вже є в підсвідомості людини, щоб вона сама могла знайти інструменти вирішення ситуації. Бо всі ми вміємо та можемо це зробити, просто з допомогою психолога чи психотерапевта зробити це значно швидше. 

Є ще стереотип про те, що психолог лікує медичними препаратами. Виписати ліки — означає швидко та без напрягу отримати результат. У певних, критичних випадках, медикаментозне втручання потрібне, однак за призначенням лікаря.

Часто люди йдуть спочатку до різних знахарів, а коли це не допомагає,  звертаються до психолога. Так тільки витрачають час і ще більше заганяють себе в глухий кут.

Усі ми люди, і  в психологів теж є певні травми  —  сімейні, особисті, підліткові, дитячі та інші. Щоб працювати з клієнтами, психологам та психотерапевтам потрібно пройти 60 годин (а це приблизно 2 роки) власної терапії, щоб опрацювати свої травми і не перекладати їх на клієнтів. 

Для друзів та родичів я не можу бути психологом, бо через емпатію спеціаліст діє на емоційному рівні, а тоді робота неефективна.

Як зрозуміти, що мені потрібно до психолога? 

До психолога варто звертатися, коли з’являються сильні переживання, з якими важко самостійно впоратися: тривога чи безсоння через якийсь важливий життєвий вибір. Коли відчуваєте, що щось у житті йде не так, і хочете це змінити. Іноді люди звертаються, щоб знайти відповіді на питання щодо дітей, їхньої неуспішності в навчанні, конфліктів з однолітками чи булінгу, невпевненості, надмірної тривожності. 

Якщо діти самі просять у батьків про психологічну допомогу — це хороший знак, бо вони визнають, що не можуть справитися самостійно. Гірше, коли батьки насильно намагаються привести дитину. Тоді в неї виникає опір, і вона не сприймає ні батьків, ні мене. Це може навіть деструктивно вплинути на робочий процес. Тому важливо, щоб батьки нормально пояснили важливість роботи з психологом, а не просто за допомогою шантажу чи погроз приводили  дитину до мого кабінету.

У підлітковий період відбуваються гормональні зміни, і діти самі не розуміють, що з ними відбувається. У них з’являються авторитетні друзі, знижується самооцінка, і на фоні цього з’являються пошуки кола, де їх зрозуміють. Так підлітки й потрапляють у сумнівні компанії (особливо в соцмережах),  тому важливо, щоб батьки звертали увагу на емоційний стан дитини. Уся робота з клієнтами є конфіденційною, це стосується і підлітків, батькам я маю право сказати лише те, на що дають згоду діти, і те, що загрожує їхньому здоров’ю або життю.

Кожна п’ята консультація з дітьми молодшого віку відбувається з батьками. Також я проводжу групові заняття з підлітками, де ми працюємо з емоціями,  так вони можуть краще розуміти себе і впливати на свої різні стани. За час моєї роботи є хороші результати та багато вдячних батьків.

Результати є різні: хтось змінює роботу, хтось починає власну справу. Після нашої роботи комунікація не закінчується: я підтримую дружні стосунки з клієнтами, стежу за ними в соцмережах.

Одна з моїх клієнток мала задавнену проблему з панічними атаками, вона нікуди не виходила, сиділа вдома і водночас боялася залишатися сама. Коли її чоловік їхав по роботі, приходила сусідка. Вона мала страх смерті, у неї виникало запаморочення, а окрім цього була низька самооцінка та проблеми зі свекрухою і ще букет інших проблем. Я пам’ятаю її налякані очі, коли ми вперше зустрілися. Вона боялася йти вулицею, приїжджала на консультацію та поверталася додому на таксі, з великою сумкою ліків та антидепресантів, які їй прописали лікарі у Франції й тут. 

Ми провели дві зустрічі, вона поїхала за кордон, і ми продовжили працювати онлайн. Через пів року вона вийшла на роботу, почала розуміти, у якому просторі та з ким перебуває, і так плавно позбулися цього стану. Вона досі мені дякує за нашу роботу. 

Люди, з якими я працювала ще в Карітасі, рекомендують своїм знайомим звернутися до мене. Це дуже цінно. Є клієнти, які зізнаються, що хотіли б порекомендувати знайомим чи рідним звернутися до мене, але соромляться зізнатися, що вони не справлялися самостійно з проблемами.

Відгуки людей, у яких після нашої роботи змінилося життя, мотивують. Приємно займатися улюбленою справою, допомагати іншим та усвідомлювати, що я причетна до позитивних  змін у  житті людей.

Журналістка: Оленка Гелетюк

Фотограф: Назар Яжинський

А щоб у твоєму житті було більше Глузду —підписуйся на наш телеграм-канал.

Наші партнери