Чуєш, морпіху, Христос воскрес! Смерть не змогла Його здолати, бо Він залишився вірним до кінця! А вірність — то любов, що не минає. Хто ж може здолати саму Любов? Навіть смерті не під силу.
Чуєш, морпіху, Христос воскрес! Його гріб — порожній, Його серце б’ється! Він смертю своєю переміг саму смерть — твою і мою. У ньому і твоя звитяга у кожній твоїй боротьбі.
Найзапекліші бої воїна — у нетрях власного серця. Найвища перемога — над самим собою. Обрій безмежний, шлях безкраїй, попереду — життя. І за нього варто боротися. Сьогодні, тут, негайно! Як варто боротися за свою свободу та гідність. За гідність вільного і нескореного, вірного і нездоланного! Гідність воїна! І боротьба твоя, морпіху, не марна, і сльози твої, і піт твій, і кров — не даремні! Бо Христос воскрес, а значить — перемога твоя неминуча. Про це сьогодні всесвіт голосно гримить блакиттю небесною, ланом широким і хвилею морською: Христос воістину воскрес! І кожна ніч обов’язково мине, й настане світанок, темряву розсіє перший промінь нового дня, і світ стане кращим. Тільки ти будь вірним, будь справжнім! Будь мужнім! Будь відданим! Будь силою свого народу! Будь мудрим вільним воїном! Будь захисником честі твоїх пращурів і майбуття твоїх нащадків! Не зупиняйся. Чуєш, морпіху, не зупиняйся! Остаточне воскресіння ще попереду. Життя не толерує тих, хто зупиняється. Дорога — твоя, і шлях воїна — це твій шлях! Стань нестримним рухом, йди до перемоги. Ти не один, твій Побратим воскрес сьогодні на світанку, щоб бути завжди поруч, щоби плече Його опорою тобі було, а Його воскресіння — воскресінням для кожного, хто залишився вірним до кінця.
Чуєш, Морпіху? Христос воскрес!
Воістину воскрес!
16. 04. 2017
* * *
ХРИСТОС ВОСКРЕС!
ВОІСТИНУ ВОСКРЕС!
Справжня любов сильніша навіть за смерть: за смуток розпачу, за темряву зневіри, за втому й страх, за нездоланний біль втрати, за банальність і брутальність, за жорстоку неосяжність у печальній пустелі самотностей.
Справжня любов дарує надію, освітлює шлях, укріплює віру, окрилює творчою небайдужістю, виривається із найглибших пасток і котлів, малює нові світанки й творить нові обрії, не замикається в собі, а обіймає цілий світ, шукає не лише себе, а кожного.
Любов, навіть якщо й умирає на мить, то лише для того, аби дарувати життя на віки!
Коли любов справжня…
01.05. 2016
Автор: Військовий капелан Андрій Зелінський, уривок із книги “Моя мандрівка у Країну морпіхів. Із щоденника капелана”
А щоб у твоєму житті було більше Глузду — підписуйся на нас у:
🔸телеграмі
🔸 вайбері
🔸 вацапі
🔸 фейсбуці
🔸 інстаграмі
🔸 твіттері
