ГЛУЗД

Анна Іванічева — засновниця центру для молоді з ментальною інвалідністю “Майстерня Мрії” у Львові. Заклад діє від 2015 року. Студенти здобувають тут побутові навички, займаються творчістю та відвідують екскурсії. За освітою Анна інженерка комп’ютерних систем і мереж, якийсь час займалася розробкою сайтів та анімаційних банерів. 

“Я розуміла, що не дуже хочу працювати в ІТ, але не знала, чим хочу займатись. Друзі розповіли, що в сусідньому будинку є організація, яка допомагає людям з ментальними порушеннями, і там можна поволонтерити. Раніше не мала зацікавленості до цього, але коли прийшла в ту організацію, мене щось зачепило. До кінця не можу зрозуміти, що саме, але іноді думаю, що мені важливо, щоб усі люди мали доступ до реалізації своїх прав. Для мене дуже важлива рівність і справедливість, можливо, тому я залишилась і захотіла врятувати світ хоча б однієї людини.

Маємо, наскільки можемо, робити життя людей з ментальними порушеннями кращим та комфортнішим. Ми завжди говоримо про те, що вони передусім люди. Кожен з наших студентів / студенток — особистість, яка може реалізуватись, тільки треба створити для неї зручний і комфортний простір”, — ділиться Анна.

“Ми робимо те, у що дуже віримо”

Особливість центру в тому, що люди без спеціалізованої освіти створили організацію для людей з ментальними порушеннями, де працюють фахівці, які знають, як поводитися з людьми, які мають інвалідність. 

“Ми робимо те, у що дуже віримо.  Це майстерня, про яку ми всі мріяли: батьки — що в них буде місце, куди зможуть ходити їхні діти, ми — бо буде центр, який надаватиме якісні послуги, молодь — бо матиме місце, де її будуть приймати такою, яка вона є”. 

“Майстерня Мрії” має чотири напрями роботи:

  • з молодими людьми з аутизмом, синдромом Дауна чи порушеннями когнітивного розвитку;
  • із сім’ями — групи підтримки та взаємодопомоги з психотерапевтами;
  • просвітницька — різні події, щоб зробити цю тему більш видимою і менш табуйованою;
  • підтримане проживання — будинки, у яких мешкають люди з ментальними порушеннями.

“Ми бачимо, як вони змінюються”

Нещодавно громадська організація відкрила свій перший будиночок, на черзі другий, куди поселять людей, які раніше проживали в інтернатах. Для них створюють новий спосіб та умови життя. Вони зможуть проживати в будинку стільки, скільки потребуватимуть. 

У проєкті підтриманого проживання буде 15 осіб, наразі заселилось четверо. У будинку є асистенти, які постійно там мешкають, та ті, хто приходить час до часу. Їхня основна місія — допомагати молоді в побуті. 

“Люди, які жили в інтернатах не мають навіть звичайних побутових навичок. Вони жили в дуже закритому середовищі, де стирається будь-яка індивідуальність, і раптом потрапляють у новий світ. Їм потрібно приготувати собі сніданок, подбати про чистий одяг, поїхати на майстерню, де є якась зайнятість, опісля приготувати вечерю. Це дуже відрізняється від того, що вони мали раніше. В інтернаті щодня сиділи в чотирьох стінах, у кращому випадку дивилися телевізор, іноді виходили гуляти. Мали так мало уваги, їм не казали, що вони важливі, що щось можуть. За ці півтора місяця, відколи живуть у нас перші резиденти, ми бачимо, як вони змінюються”, — розповідає Анна.

“…помічати красу кожного дня”

Один зі студентів “Майстерні Мрії”, якому близько 30 років, уперше у своєму житті проїхався трамваєм. 

“У нього було скільки емоцій та вражень. Наші студенти вчать нас помічати красу кожного дня. Я постійно їжджу трамваєм, і для мене це засіб пересування, а для когось — перша поїздка в житті.  

У мене завжди картина перед очима: йшли на прогулянку зі студентами і в одного з них розв’язалися шнурівки, інший без будь-якого прохання просто посеред тротуару стає на коліна і починає зав’язувати їх, бо знає, що той хлопець сам цього зробити не може. Це про супервелику доброту, коли ти не очікуєш нічого взамін. Кожного дня в нашій організації багато таких моментів, основне не затвердіти, вміти помічати їх і якось для себе складати в скриньку серця, а коли важко, діставати”. 

Анна розповідає, що основна проблема, з якою стикаються люди з ментальними порушеннями, — це бар’єри в головах інших людей. 

“За часів Радянського союзу людей з інвалідністю не було видно. Вони перебували в спеціалізованих закладах,розташованих у далеких селах. Тепер, коли люди з інвалідністю виходять на вулицю, в інших виникає відторгнення, адже раніше такого не було. Людям важко приймати те, чого вони не розуміють. Щоб це змінити, потрібно просто говорити. Якщо архітектори будуть розуміти, як важко людям з інвалідністю кудись добратися, то будуть проєктувати будинки, тротуари, світлофори так, щоб це було зручно для всіх людей, якщо законотворці будуть глибше розуміти людей з інвалідністю, то краще прописуватимуть законодавство”. 

“Батьки хочуть зробити все замість своєї дитини”

“Майстерня Мрії” організовує для своїх студентів екскурсії без батьків. 

“Логічно говорити про людей, які є дорослими, що вони відділяються від своїх батьків, але коли є інвалідність, особливо ментальні порушення, ти не можеш відділитися від них. У 25-30 років студент уперше у своєму житті їде кудись з друзями без батьків… Уперше сідає на байк і йому роблять тату, не важливо, що воно хною, але зараз є тату і він почувається крутим. Іноді батьки хочуть зробити все замість своєї дитини, бо це буде швидше і краще. У колі однолітків молодь краще розвивається, тут основне мати терпіння, дуже багато говорити і бути готовим до того, що може не бути жодного результату, але треба продовжувати свою роботу”, — розповідає Анна.

2021 року громадська організація “Майстерня Мрії” зняла освітній курс про те, як взаємодіяти з людьми з інвалідністю. У ньому багато практичних речей, які допоможуть будь-кому не потрапляти в незручні ситуації. Переглянути відеокурс можна за посиланням.

«Спочатку ми хотіли зробити організацію, яка буде незалежною від донорських коштів та держави, тому заснували соціальне підприємство “Майстерня Мрії”, яке виготовляє трав’яні чаї. Планували працевлаштовувати там наших студентів. Коли почали працювати з молоддю, зрозуміли, що це доволі складно. Соціальне підприємство діє окремо від громадської організації, але  половину свого прибутку передає на нашу діяльність», — розповідає Анна.

Якщо хочеш поволонтерити в “Майстерні Мрії”, заповнюй анкету за посиланням
Фінансово можеш підтримати громадську організацію тут.

Журналістка: Юлія Варчук

Фото: архів героїні

А щоб у твоєму житті було більше Глузду — підписуйся на нас у:

телеграмі

вайбері

вацапі

фейсбуці

інстаграмі

твіттері

Наші партнери