Антон Шелест — лікар-рентгенолог та засновник 3D-ферми у Івано-Франківську. Чоловік вирішив поєднати два захоплення: свій фах, медицину, та технології, тому почав використовувати друк для різних медичних цілей. Недавно він спроєктував опорний протез для пораненого військового, який полегшує йому реабілітацію.
Зібрав із того, що було під руками
Антон зацікавився друком, коли був студентом Івано-Франківського медичного університету, тоді й почав читати статті та дослідження про різні розробки.
“Мені завжди була цікава технічна сфера, хоч навчався та працюю за медичним фахом. Мені хотілось чогось інженерного, і коли я натрапив на статтю про використання станків та комп’ютерних технологій, мені стало цікаво самому зібрати, щоб спробувати, чи зможу я реалізуватися і тут. В інтернеті можна знайти багато проєктів самозбірних принтерів, я вибрав найдешевший і зібрав з того, що було під руками. На той час не вмів друкувати, просто осилив інженерне проєктування. Потім практикував на буденних речах: щось в хаті треба зремонтувати, то створював потрібні деталі чи друзям до машини щось потрібно спроєктувати. Так вчився просто друкувати”, — розповідає Антон.
Вирішив поєднати дві улюблені сфери, тому, навчаючись на інтернатурі у 2018 році та маючи доступ до КТ (комп’ютерної томографії), пробував робити 3D-копії людських кісток. Під час інтернатури зібрав другий принтер, на якому й працював. Усе ж перший досвід друку у сфері медицини для клієнтів отримав у співпраці зі знайомим стоматологом.
“Колега попросив зробити йому цифрову лабораторію. Це не було щось нове, проте в Україні ця сфера тільки починала розвиватися. Я питав знайомих, багато читав, підбирав станцію та програми, які можна було б використовувати. У результаті ми створили накладки для навігації, щоб пришвидшити імплантацію зубів”, — продовжує лікар.
Друк для навчальних цілей
Після інтернатури Антон ще якийсь час друкував для невеликих медичних цілей, придбав новий принтер. Чоловік продовжував читати різноманітні статті, журнали, аналізувати завершені проєкти закордонних фірм, вивчав доробки Київського інституту травматології та ортопедії. Невдовзі, у 2022 році, вирішив відійти від медичного друку та податися у сферу комерційних та інженерних розробок.
“Не часто друкував для медичної сфери, бо розумів, що в Києві на той момент у медицині 3D-моделюванням займалися набагато якісніше і практичніше: при Інституті травматології та ортопедії почали використовувати 3D-принтери й використовували для друку біосумісний титан, який можна вживлювати в людину. Я ж друкував зі звичайного, що можна використовувати хіба для навчальних цілей”, — каже Антон.
Так чоловік зранку працював як лікар-рентгенолог, а після обіду приходив у лабораторію та займався друком художніх та інженерних виробів.
Зранку — лікар, після обіду — 3D-друкар
З початком вторгнення Антон вирішив організувати групу людей у Івано-Франківську, які мали вдома 3D-принтери, для допомоги Збройним силам. Була велика потреба в пластикових деталях для зброї, дронів тощо.
“Я почав друкувати ці деталі за запитом своїх колег, але який толк, що я виготовлю тільки 5 деталей? Тоді я почав шукати за оголошеннями в ОЛХ та Фейсбуці власників принтерів — знайшов близько 30 людей. Ми створили ексель-табличку з завданнями по деталях, виготовляли, збирали їх, фасували і надсилали військовим. Завдяки цій діяльності я познайомився із хлопцями, які вже були в “Парасольці” на Промприладі. У нас в групі вони були головними інженерами, згодом запросили до себе. Ми перевезли всі 12 принтерів туди і почали працювати. Так відбулось знайомство із цим місцем”, — продовжує чоловік.
Потім вирішили, що повинні відповідати цінностям Промприладу, зокрема соціальній відповідальності, тому розділили ці дві сфери: до команди долучилися військові, що за тих чи інших причин не можуть служити на фронті. Команда Антона навчила їх друкувати — і тепер вони самі закривають військові потреби у цьому напрямку.
“Військові перейшли в інше приміщення і працюють там зараз самі. На початку було дуже складно їх вчити, бо люди взагалі не орієнтуються, а друкувати треба вже. Бувало, зранку йшов у лікарню, після обіду в майстерню, а ввечері ще до них пояснювати, як і що працює. Нам в той період з Литви передали 5 принтерів, то ми їх і ще два наших, особистих, передали військовим для роботи. Зараз у них десь 10 принтерів і вони працюють як незалежний механізм. На Промприладі, в команді, залишилося тільки троє людей і ми працюємо в комерційному напрямку: недавно виготовляли нагороду для українського Forbes”, — каже Антон.
Полегшити відновлення
Недавно до Антона звернувся викладач та лікар Вадим Сулима з проханням створити протез для його клієнта. У військового була ампутація однієї ноги вище коліна з протезом, на другій нозі досі не зросталися кістки, також було ампутовано половину долоні.
“Завдання полягало в тому, щоб полегшити йому відновлення. Це не постійний протез, радше тимчасове практичне вирішення проблеми. Через те, що в нього не було пів долоні, він не міг добре користуватися милицями та ходунками, а щоб кістки на нозі зрослися, потрібно було проходити реабілітацію. З’явилася ідея зробити просто накладку на руку, з якою він зможе зачіпатися за ходунки, а потім й користуватися милицями, бо в хлопця не було хапального ефекту”, — каже лікар.
Зазвичай чоловік друкує замовлення швидко, та виготовлення цього запиту зайняло кілька місяців: були складнощі у проєктуванні, також військовий часто їздив до Львова, тому не завжди була можливість зробити швидку примірку.
Приймач зробили з двома насадками: один — гачок, щоб зачепитися за ходунки та встати на ноги, інший, щоб хлопець міг зачепити сам прилад до руки. Використовували найпоширенніший і звичайний матеріал для 3D-друку.
“Я не рахував, скільки коштує цей проєкт, бо вважаю безсовісним брати кошти з військових. Якщо говорити про обсяг роботи, то в комерційних проєктах це коштує приблизно 4-5 тис. гривень.
Пам’ятаю його перше фото з протезом — друг прифотошопив йому капелюх, і він з цим гачком та протезом на нозі дуже добре підходив під роль пірата”, — сміється чоловік.
“Хлопці-військові, що втратили кінцівки, іноді соромляться того, що у них замість ноги труба. Тому вони носять тільки штани, і все одно часто почуваються некомфортно, наприклад, коли вітер обдуває ногу, а там тонка труба. Тому зараз зростає запит на накладку для протезу: я вже спроєктував анатомічну форму ноги на принтері для військово, яка під штанами виглядатиме як звичайна. Також отримав запит від хлопця з вадами зору та травмою руки. Маю робити для нього на руку тримач.
3D-принтер має хорошу перспективу у допомозі ветеранам із реабілітацією. Мав розмову із викладачами з Івано-Франківського університету, дійшли висновку, що можна робити різні накладки, що підсилюють руку чи допомагають стискати предмети”, — завершує лікар.
Поки що робити такі проєкти постійно Антон не планує. Каже, що це займає дуже багато часу і він просто не встигатиме робити все сам. Якщо колись матиме команду та зможе платити їм за це, то готовий працювати над такими проєктами на постійній основі. А поки що допомагає точково.
Журналістка: Каміла Чернєцова
Фото: архів героя
