“Жителі сприймають місто як належне, не помічаючи його особливостей. Коли ж я почала подорожувати Україною і світом, зрозуміла, що Івано-Франківськ — неповторне історичне місто, яке варто досліджувати більше”, — каже засновниця фотогайду Івано-Франківськом. ГЛУЗD розпитав Роксолану Кутинську про дослідження міста та чому його мешканці так рідко заглядають у незвідані куточки.
З бажання досліджувати місто…
Роксолана Кутинська виросла в Івано-Франківську, згодом переїхала до Києва, і коли поверталася додому, то щоразу дивилася на місто по-новому, все більше дізнаючись та досліджуючи, здавалося б, знайомі місця та вулиці.
“Я завжди була амбасадоркою Івано-Франківська. Закликала друзів приїжджати сюди не як у перевальний пункт до Буковелю. Розповідала про красиві місця, про історичні будівлі, про старе місто”, — ділиться Роксолана.
Після вторгнення росії вона повернулася у Франківськ, і єдине, що рятувало її від стресу, — прогулянки містом.
“Ми завжди спішимо кудись, маємо багато справ, а 2022-го хотілося більше ходити, спостерігати і повільно споглядати, як весна приходить у місто. У мене назбиралося неймовірно багато фотографій естетичного, архітектурного Франківська. У квітні я приїхала до подруги Луїзи, яка веде сторінку “Київ ловер” і вона мене надихнула створити свій блог, щоб ділитися любов’ю до Франківська. Я не мала ніяких планів, контенту, мети, просто вирішила, що є велике бажання досліджувати місто”, — каже Роксолана.
Так з’явився блог, де Роксолана не просто показувала красиві знимки, а заглиблювалася в історію двориків, під’їздів, дверей та будинків.
…місто, у якому потрібно залишитися на довше, ніж на один вікенд
Роксолана ходила на фотополювання, складала списки будівель, шукала історії.
“Багато франківчан не розуміють цінностей і краси, серед яких живемо. Я стикнулася із цим, коли просилася зайти в під’їзди й будинки. Люди цікаво на це реагували, а коли вже розповідала їм, чому хочу зайти, дивувалися.
Часом мені говорили: “Ну, добре, заходьте, але в нас нічого красивого”. Я заходжу, а там на підлозі візерунки, зверху вітражна стеля, і все зливається в прекрасну картину, створюючи особливу атмосферу.
Я говорю людям, що потрібно знати історію, берегти її. Тоді є розуміння, чому ліпнина на цій стіні дуже цінна, чому фреска важлива і не потрібно це замальовувати фарбою”.
Франківськ — місто, у якому потрібно залишитися на довше, ніж на один вікенд. Його варто відчути та дослідити.
Цей постулат Роксолана і доносить містянам та гостям Івано-Франківська.
Місто говорить
Фотогайд може замінити навіть екскурсовода, адже з ним дослідиш кожну шпаринку.
“Я докладаю всіх зусиль, щоб написати цікавинки про місця, будівлі, людей, які жили тут. Так місто відкривається по-новому, і ти розумієш, як воно до тебе говорить.
Мій фотогайд — це екскурсія на сторінках. Насправді я не знайшла чогось такого в інтернеті і вирішила, що варто самій спробувати. І в мене гарно виходить! Я подаю місто через себе, вкладаю любов, заохочую відвідати його”, — розповідає героїня.
Інформацію для свого проєкту Роксолана бере з книг, старих статей, екскурсій, інтернету.
“Є автор Владислав Цесельський, який робив огляд будівель до 1892 року й поетично описав місто. Я навіть беру його цитати для свого блогу. У його книжці є старі листівки та розповіді про життя тогочасних людей. Є видання “Станиславів буденний і святковий: Побутово звичаєвий путівник” про те, як колись жили, ходили в театр, перукарню, ресторани. І чим більше таких книг прочитаєш, тим більше в тебе складається враження про місто і ти можеш відшукати відголоси цих людей та місць у сучасному Франківську. Та й у видавництві “Лілея НВ” є серія книг “Моє місто”, яку я дуже люблю і використовую для себе”, — розповідає дослідниця міста.
Франківськгайд
Фотогайд містить 100 сторінок: 76 дверей, 24 під’їзди, 7 двориків і 29 будівель. Усе структуровано за вулицями. Це добірка знахідок, улюблених місць авторки, у яких можна побачити душу міста.
“Основною ниточкою гайду є двері, старі та відреставровані. Пишу і про будинки, і про фасади будівель. Більше секретів відкривається, коли дивишся якраз у дворі на задній фасад. Якісь цікаві сходи, переходи, двері для прислуги… Так відкривається життя самої будівлі. Усе, що є, — робила я. Тексти, фотографії, обробка і верстка — це моя дитина, яку я дуже люблю. Фотогайд більше для нішевої аудиторії, і в моєму блозі зібралися дуже теплі живі люди”.
Роксолана подає матеріали з погляду естетики, архітектури і розуміння міста.
“Якщо не ми, то збереженням міста ніхто займатися не буде, знайдеться черговий власник «Надії», який захоче переробити історичну будівлю, забрати прекрасну черепицю, яка ще збереглася, і зробити, як з готелем «Дністер»”.
Івано-Франківськ крізь призму століть
Фішка Франківська — мікс різної архітектури, сучасної, радянської, австрійської.
“Я для себе обрала профіль архітектури до Першої світової війни, бо мені, з погляду естетики, вона красивіша. Але це не заперечує того, що архітектура радянського модернізму цінна по-своєму. Це не архітектура, яку придумав радянський союз і якої потрібно позбуватися, бо на ній клеймо. Модернізм — це перший архітектурний стиль, який став міжнародним, ознаки є і в США, і у Європі, причому експерти говорять про гуцульський модернізм на Прикарпатті, який відрізняється від модернізму, який є в Сєвєродонецьку чи інших східних та центральних містах. Модернізм — це не тільки про будівлі, це ті самі фрески, монументалізм, мозаїка, вітражі, які творили українські митці. Це цінне, бо є нашим минулим, яке потрібно переосмислити. Раніше я не мала цього розуміння і також думала: “Радянське — це клеймо”. Але це не так. Ось це спілкування між будівлями, цей діалог тут дуже органічний. Я б не забирала радянських будівель. Наше завдання — зберегти й переосмислити”, — ділиться Роксолана.
Як буде розвиватися фотогайд?
У планах Роксолани додати до гайду нові дворики та під’їзди, написати більше історій, начитати аудіодоріжки.
“Одна з моїх ідей — начитувати текст. Буду розвивати блог, масштабувати, щоб більше людей дізналося про нього.
Нам потрібно починати захист архітектурної спадщини із себе, не сподіватися на мерію і владу. Якщо чуєте про якісь протести через незаконне знесення чи реставрацію, не варто залишатися осторонь, бо місто змінює обличчя, а коли змінюється обличчя — стирається історія”, — завершує авторка фотогайду Івано-Франківськом
Журналістка: Софія Дмитрів
Фото: архів героїні
А щоб у твоєму житті було більше Глузду — підписуйся на нас у:
