Містить спойлери
Картина, що виникає в голові після прочитання трилера “Я бачу, вас цікавить пітьма” Ілларіона Павлюка, подібна до Дантової “Божественної комедії”. Алюзія на Лімб, на перший погляд, здається непомітною. Хоч обставини, які супроводжували Андрія під час його мандрівки у Буський Сад, видаються дещо підозрілими, та спершу все виглядало як справді невинне відрядження. Також порівняння із “Твін Пікс”, яке пролунало на читацькому клубі у Коломиї, неабияк влучне.
Що треба помітити, коли читаєш
Дійсність, що межує із маренням, яку не завжди вдається розпізнати. Те, що видається абсурдною дійсністю, не зовсім є нею. Автор підказує в одному з інтерв’ю, що слід відійти від буквального сприйняття, коли Андрій виходить з бару і не може знайти свого товариша.
Ілларіон Павлюк робить багато відсилань до міфології. Буськів Сад — це фінська модель пекла. Кожен мешканець мусить знову і знову проживати найгірше, що він вчинив у своєму житті. Тут виникло питання, звідки взялася дитина в цьому пеклі. Учасниця нашого клубу поділилася цікавою версією. Згідно з українською міфологією, дитина, що перебуває в утробі жінки, яка вчинила самогубство, потрапляє у пекло разом із матірʼю.
Харитон перевозить людей до Буськового Саду. В його автівці багато монеток, що дає ідентифікувати його як Харона, котрий перевозить мертвих, за що вони розраховуються монетами, які зберігають під язиком. Саме тому при в’їзді у містечко стається так, що випадково в Андрія з’являється у роті монета.
Дора-Пандора підкидує Андрію важливі підказки, дає ключі, але просить не відчиняти дверей, добре знаючи, що це так не працює.
Монашка й бармен виступають демонами, а їхній улюбленець кролик, здається, ніби також штовхає до зла тих, в кого він опиняється.
“Не можна стати людиною о сьомій, якщо ти не був нею до сьомої. Цей принцип діє щодо будь-якого часу доби”
Хорошим людям важко вжитися у поганому світі. Андрій знайшов спосіб обійти цей фрейм. Він вирішив, що він поганий, оскільки таким чином наче спрощував пережите.
Чи здатні тоді люди викривати поганців і шукати кривдників? Якщо ти поганий, то толеруєш поганців, натомість Андрій має ціль ідентифікувати злочинців та вберегти інших. То чи можна бути злим і не дбати про живучість зла? “Кожному своє” — йшлося на в’їзді в Бухенвальд. Начебто принцип справедливості, але виправдовує будь-яку несправедливість. Андрій своїми діями ніби нівелює цю фразу, бо кожному ярлик має діставатися за його заслуги.
Люди ні хороші, ні погані — це дуже глибока думка, до якої прийшов Андрій вже вкінці, бо “Не можна стати людиною о сьомій, якщо ти не був нею до сьомої. Цей принцип діє щодо будь-якого часу доби”. Приналежність до хорошого/поганого постає із вибору.
Наступний відгук у колонці буде на іншу книжку Ілларіона Павлюка — “Танець недоумка”, яку читаємо зараз у франківському читацькому клубі.
Щоб долучитися до читацького клубу Коломиї – переходь за посиланням.
Щоб стати учасником / учасницею франківського читацького клубу – переходь сюди.
А щоб у твоєму житті було більше Глузду — підписуйся на нас у:
