Денис Гавриличенко — керівник філії закладу харчування «Каша маслом», що виник у Харкові. Та з початком війни, через постійні обстріли міста, власник вирішив релокувати свій бізнес у місто Чернівці. Про переїзд, труднощі та роботу в умовах затяжної війни — читайте в наступному тексті спецпроєкту #понаїхали.
“Довелося їхати і вдень, і вночі”
У перші дні війни в Харкові залишатися було небезпечно: початок бойових дій, регулярні ракетні обстріли та суцільна паніка… Багато будівель зазнали руйнувань — як житлові будинки, так і державні установи. Власник мережі «Каша маслом» вивіз свою сім’ю на захід України, у Коломию, щоб уберегти її, а бізнес вирішили перевезти до Чернівців.
Зрозумівши, що на заході більш-менш безпечно, ми вирішили переїжджати. Я, як керівник філії закладу, зобов’язаний організувати логістику. Дуже складно було перевозити техніку та необхідне обладнання, адже Харків зазнавав постійних обстрілів, на той момент виявилося важко знайти водія з великогабаритним транспортом, готового здійснити поїздку по Харкову.
На щастя, наш переїзд минувся без пригод. Довелося їхати і вдень, і вночі. Поліція дала нам дозвіл пересуватися у комендантську годину. Потім був етап виїзду співробітників підприємства, який також нам дався складно, адже ми не знали, скільки людей буде виїжджати, бо багато хто поїхав за кордон або ж в інші області України, хтось вагався, адже в місті залишалися їхні рідні. За державною програмою наші співробітники мали змогу безкоштовно жити у гуртожитках. Однак нам не підійшов цей варіант, бо ми не знали точної кількості людей, які приїдуть, а до гуртожитку було необхідно подати списки. Тоді власник почав винаймати квартири нашим працівникам.
Чому Чернівці?
У Чернівцях військова адміністрація запропонувала приміщення у центрі міста безкоштовно. Це дуже зручно, адже поруч є державні структури, відповідно, будуть клієнти. Приїхавши до Чернівців, впродовж місяця ми власним коштом зробили ремонт. 28 квітня 2022-го автомобіль з обладнанням я вже зустрічав у Чернівцях. Перевезли багато: меблі, техніка, посуд, які довелося збирати з різних точок Харкова, бо в місті було чотири філії «Каша маслом». У травні ми відкрили двері нашого закладу вже у Чернівцях. Сказати, що виникали якісь труднощі, я не можу, адже ми всі професіонали своєї справи. Закупили усі матеріали для ремонту приміщення та оперативно приступили до роботи.
За два роки нам вдалося налагодити логістику, відкрити ще один заклад мережі у Чернівцях та збільшити штат удвічі. Зараз у двох ресторанах працює 50 людей. Це переважно чернівчани, але і є внутрішньо переміщені особи. Наша мережа існує понад 20 років, у Харкові є вісім наших підприємств, чотири з яких під маркою «Каша маслом», інші підприємства були трохи іншого профілю. Станом на зараз у Харкові працює три точки «Каша маслом». Одну з них ми не релокували, тоді у закладі безкоштовно могли поїсти військові.
Місто прийняло дуже тепло
З самого початку ми активно влилися в роботу. Мене запрошувало керівництво області, пропонували допомогу, говорили, що ми одна нація і нам завжди раді. Зі стереотипами типу “понаїхали, через вас почалася війна”, на щастя, ми не стикалися.
Було кілька випадків, коли відразу після нашого переїзду співробітники закладу не повністю перейшли на українську мову, адже Харків російськомовний, то відвідувачі ставили питання: «Чому не українською?». Тоді я підходив до людей і просив: «Дайте нам трохи часу, наші працівники пережили стрес. Нам потрібно адаптуватися. Люди перелаштовуються». Усі наші працівники хотіли перейти на українську, але не всі вміли правильно нею розмовляти. Зараз ми всі легко спілкуємося українською і проблем не виникає. Та і такі випадки були поодинокі.
У Чернівцях нам комфортно, бо ми професіонали своєї справи. Дякувати Богу, тут спокійно і над головами не літають ракети, це вкрай важливий фактор. Якщо говорити про глобальні проблеми, то зараз виникає питання із персоналом, яке поширене по всій Україні. Тут постають проблеми мобілізації і безліч іншого. Багато наших співробітників повернулися на підприємства у Харків, а на їхні робочі місця ми прийняли чернівчан. У будь-якому разі, ми все це робимо не просто так. За ці два роки підбили підсумки, маємо конкретну статистику, що тут відбулося, маємо певне соціальне навантаження. З цього помітно, що справи йдуть добре, адже ми зуміли відкрити ще один заклад та збільшити штат працівників. Ми залишимося у Чернівцях надалі, адже це не був тимчасовий проєкт. Ми будемо працювати тут постійно та вдосконалювати ці два заклади, які є у місті.
Цей матеріал створений завдяки підтримці програми “Єднання заради дії”, яка виконується IREX в Україні за підтримки Державного департаменту США. Вміст є винятково відповідальністю медіа ГЛУЗD та не обов’язково відображає погляди IREX та Державного департаменту США.
Журналістка та фотографка: Анна Семьонова
А щоб у твоєму житті було більше Глузду — підписуйся на нас у:
