ГЛУЗД

Що ми знаємо про своїх бабусь та дідусів і як часто спілкуємося зі старшими родичами? У рамках проєкту «Осінь на Плутоні 2.0» 120 підлітків створили документальні короткометражки про своїх рідних. Глузд обрав 5 цікавих історій із Західної частини України, після перегляду яких ти точно пригадаєш дитинство в бабусі.

Учасники проєкту відвідали цикл майстер-класів онлайн з кінодокументалістики і за менторської підтримки професійних режисерів та монтажерів смартфоном зняли власні стрічки. До навчання в проєкті залучили  здебільшого молодь з регіонів, адже часто їй бракує можливостей для саморозвитку. Діалог зі старшим поколінням був цікавим, часом складним, але дуже щирим.

1. «Дідусь… який він?»

Цей фільм-портрет зняла 15-річна Ольга Федина, школярка зі Львова. Онука спостерігає за дідовою щоденною рутиною: 

«Дідусьо: який він? Я б сказала, тихий». 

Дідусь — працьовитий, і Оля впевнена, що саме любов до бабусі допомогла йому подолати всі труднощі та невтомно працювати.

Він сентиментальний і водночас мужній, чудовий, смішний, сповнений любові до життя. 

«Його життєпис дуже заплутаний, прихований за трішки сумними очима, це ніби скарб, і щоб відкопати його, треба постаратись», —  резюмує дівчина. 

У цій атмосферній чорно-білій стрічці кожен знайде відповідь на питання, який же він насправді — дідусь Олі.

2. «Бабусине дитинство»

Автор цієї стрічки —  Марк Голубовский. Хлопцю 14 років, він живе в Новояворівську (Львівська область). Його фільм про 88-річну прабабусю Катерину, яка мешкає неподалік, у селі Шкло. Жінка раніше працювала кухарем у військовій частині, тепер на пенсії.

«Бабусі сподобалась ідея з проєктом, оскільки вона знову відчула себе потрібною і цікавою», — поділився враженнями Марк. 

Прабабуся розповіла онуку історію зі свого дитинства, коли вона 1946 року, рубаючи дрова, побачила німця. Чоловік шукав санаторій, де тоді перебували німецькі військовополонені. Зрештою, німець допоміг пані Катерині нарубати дров, а та почастувала його хлібом і привезла додому. Як закінчилась ця історія, дивіться у фільмі Марка «Бабусине дитинство».

3. «Паузи відсутні»

Вероніка Крижановська, 12-річна школярка із села Свобода Берегівського району, що на Закарпатті, долучилась до проєкту «Осінь на Плутоні 2.0», узявши інтерв’ю в прабабусі, якій 83 роки.

Розмова була непростою: жінка пережила голод, а її чоловік потрапив за ґрати. Усе життя вона важко працювала, спочатку дояркою в колгоспі, потім на фермі. Її перша дитина Марія важко хворіла, і жінка мусила поєднувати роботу з піклуванням про донечку. Життєвою історією прабабусі Вероніка ділиться на одному подиху. У цій розповіді  немає пауз.

4. «Сімейна історія»

Стрічка 15-річної Христини Забанжали із селища міського типу Козова Тернопільської області тепла й сімейна. Вона про бабусю та дідуся, які живуть у шлюбі 45 років і не перестають захоплюватися одне одним.

Рідні поділилися з онукою історією знайомства: дідусь якось поїхав у сусіднє село і по дорозі зустрів дівчину, у якої зламався мотоцикл. Хотів зупинитися, щоб допомогти, а, виявилося, знайшов свою долю. Дідусь Христини —  різьбяр, онука записала відеоекскурсію його невеликою майстернею. На дозвіллі чоловік з любов’ю займається господарством та доглядає сад, не полишає надії стати скульптором. А ось бабуся з легким сумом пригадала, як у молодості мріяла про професію стюардеси.

5. «Пісня про любов»

17-річна Софія Король мешкає в селі Зелений Гай Чернівецької області. Дівчина — екоактивістка, учасниця міжнародних обмінів та ініціаторка соціальних проєктів. Вона любить готувати, захоплюється танцями й малюванням, займається журналістикою і вже має досвід співпраці з медіа.

«Мені подобається створювати щось нове, своє, тому я вирішила взяти участь у проєкті «Осінь на Плутоні 2.0».

Хотіла висвітлити історію своїх бабусі та дідуся, які для мене є українськими Ромео та Джульєттою. У них цікава історія кохання. Невдовзі золоте весілля, і я ніколи не бачила, щоб вони сварилися. Пара досі зберігає вогник кохання від першої зустрічі», —  каже дівчина.

Проєкт «Осінь на Плутоні 2.0» є продовженням однойменного театрального перформансу, який створив незалежний режисер Сашко Брама на основі життєвих історій мешканців львівського геріатричного пансіонату. Про один з проєктів Сашка ми розповідали тобі в матеріалі “Кіно про карантинне божевілля”.

З осмислення теми старості та самотності, з розуміння важливості для літніх людей живого діалогу виникла ідея проєкту, що наразі об’єднав підлітків і старше покоління з усіх куточків України.

Прем’єра «Осені на Плутоні» відбулася на початку 2017 року у Львівському академічному драматичному театрі ім. Лесі Українки. Виставу неодноразово представляли на різноманітних театральних заходах і в Україні, і за кордоном.

А щоб у твоєму житті було більше Глузду —підписуйся на наш телеграм-канал.