ГЛУЗД

Думаєте, наші предки були дуже чемні? Наївні! Коли запитуєш про традиції на Івана Купала, всі згадують стрибки через вогонь, який буцім-то очищав і захищав від злих духів, плетіння і спуск по воді віночків, співи та забави біля ватри, збір зілля і пошук цвіту папороті. Свято хоч і релігійне зараз, але починалось усе задовго до хрещення Русі і, як бачимо, традиції язичництва збереглись досить добре. Та чи усе було завжди так пристойно?

Давайте спробуємо відтворити це святкування у давнину, коли наші пращури ще поклонялись язичницьким богам. Дівчата гуртом досвіта збирались разом і йшли збирати квіти та зілля. Ці вінки вони ховали від хлопців, вважалось поганою прикметою, якщо юнаки їх “викрадали”. У деяких селах України вінки робили за день до свята. Якщо вінки готові, біля хати теж порядок, сідає сонце – треба чепуритись. Вдома залишаються вагітні, діти та старші люди, вважається: їм не можна до води, вони більш вразливі, а нечисть тільки й чекає сьогодні на жертву.

Усі збираються біля ватри, здому приносять засушене зілля, яке кидають у багаття задля відлякування нечистої сили. Святкують єднання Сонця-Ярила та Матері-Землі, тому вогонь, який символізує сонце-зародок у материнській утробі, повинен горіти усю ніч.

Вогонь горить, здіймається до небес! Першими через нього скачуть дівчата, щоб показати свою спритність. А в деяких селах першими це робили старші хлопці. Далі вже парами. Зазвичай пари були вже сталі, йшло до одруження. Якщо хлопець був немилий, дівчина готова була впиратись до останнього і впасти у ватру та отримати опіки. Краще самій, ніж з нелюбом! Хто вже скочив, співали купальських пісень, дівчата водили хороводи, грали в забави.

Ближче до ночі дівчата йшли до річки спускати сплетені вінки у воду. Поганою прикметою було, якщо вінок не плив або одразу топився. Котрий молодик вихоплював вінок з води, того молодиця мала цілувати і йти заміж. Знову ж таки, усе було домовлено заздалегідь. Після того, як хлопець витягав вінок, пара усамітнювалась в лісі на цілу ніч. Там вони кохались, а коли зранку повертались, то вважались вже подружжям. Також тільки у цю ніч дозволявся груповий секс, та не заради втіхи, а задля народження здорових нащадків. “Спати на купно” подекуди українці продовжували до 20-х років ХХ століття.

Ну а кому з хлопців не надто щастило, йшли шукати цвіт папороті. Дехто дійсно блукав усю ніч в її пошуках, а дехто під цим приводом ховався і лякав дівчат, що залишились біля ватри.   

Та чим ближче до сучасності, тим менше дотримувалися традицій. Старожили згадують тільки пісні, вінки на воді та пошуки цвіту папороті. Хоча вони можуть і скромно опустити пікантні подробиці. Усе знищила “радянщина”, яка витіснила усю велич та красу українських традицій. Та ось прийшла незалежність і традиції почали відновлюватись. Хоча зараз мало-хто стрибає через ватру, вірить у нечисть та цвіт папороті. Однак, хто-зна, що то за вогник може блукати цієї ночі поряд з вами. Може, цвіт… А може, хтось іще…

Джерело

Фото ілюстративні