Від першого дня вторгнення зброєю Розалії Боднарчук стали голка та полотно. Вона вишиває рушники для світових політичних лідерів. Серед них — Урсула фон дер Ляєн, Джо Байден, Роберта Мецола. Для Володимира Зеленського жінка вишила “Рушник Перемоги”. Тепер працює над рушником для Анджея Дуди, а в планах — рушник для Бориса Джонсона.
Розалія Семенівна не покидає улюбленої справи ні на день.
Стимул — більше допомагати Україні
Вишивати пані Розалія почала ще зі школи, цього навчила її мама.
У доробку жінки — рушники, скатертини та серветки. І всі вони пишно зашиті й заквітчані. Розалія Семенівна каже, що вишивка прикрашає життя, оселю і ця краса творить дива.
Від першого дня вторгнення жінка вишиває. Спершу для Володимира Зеленського, аби висловити йому свою підтримку та подяку. Згодом, коли побачила трагедію Бучі, створила оберіг для міста. Так з’явилась ідея вишити рушник для кожного міста-героя, щоб проявити підтримку та небайдужість до горя. Пані Розалія розповідає, що в бібліотеці Бучі облаштували куток з її книжками та рушником.
А вироби для політичних лідерів та президентів вона почала вишивати, щоб стимулювати їх більше допомагати Україні.
“Коли я почула, що вагаються чи не хочуть надсилати зброю, то в мене виникла ідея стимулювати політиків, тож почала для них творити. А раптом людина отримає такий подарунок і подумає, що от проста українська жінка вишила мені рушник, значить там уся нація така і треба їм допомагати. Можливо, після цього рішення буде врятоване не одне життя.”
Рушники жінка оздоблює мереживом та гронами калини, зашиває молитву та слова подяки.
“Хтось ставиться скептично до моєї роботи, але мої рушники та листи доходять до адресатів, зігрівають душі і стимулюють допомагати. У свої 80 років я долучаюся до перемоги”.
Рушники жінка передає через Офіс Президента. Розповідає, що приходили листи з подяками та підтвердження того, що вироби дійшли до адресатів. Урсула фон дер Ляєн показала рушник пані Розалії в одному зі своїх відео.
Кожна вишивка унікальна, має персональну присвяту в національних кольорах і фразу “Україна дякує Вам!”.
“До кожного рушника я ще пишу лист зі словами подяки та підтримки. У ньому розповідаю про війну в Україні та відважну боротьбу українських бійців. Це такий мій вклад у нашу перемогу”, — ділиться Розалія Семенівна.
Жінка вишиває щодня, навіть у неділю. Хоч багато хто це засуджує, вона роздумує так:
“А на фронті то вихідних немає. Та і шию я не на продаж, а творю мистецтво. Чому ж художник може малювати в неділю, а я ні? Я радилася зі священником, і ми дійшли до думки, що це не гріх, бо я роблю не заради збагачення. Зізнаюся чесно, що жодного рушника на продаж я не вишила, бо вважаю це такою цінністю, яку не купиш ні за які гроші”.
“Це село в моєму серці. Я вважаю своїм обов’язком долучитися до його порятунку”
Розалія Семенівна долучається і до волонтерства. Для села на Миколаївщині, де вона провела десяток років, передала 21 мішок гуманітарної допомоги.
Для Віталія Кіма пані Розалія також вишила рушник і написала листа, де просила про допомогу для села, у якому виросла.
“У мої десять років ми переїхали на Миколаївщину. Там я виросла і провела найкращі роки своєї юності. Мені до цих пір перед очима ті степи, поля пшеничного колосся, вітер і ті кавуни, що наливаються. Для мене степи — це Мекка. У мене навіть є вірш “Здраствуй степ, я за тобою страшенно сумую!”. Я дуже люблю той край, а це село, де я була, зараз помирає, помирає без води… І я у своєму листі просила Кіма, щоб він урятував село. Туди вислала 21 мішок гуманітарної допомоги. Хоч там нікого з моїх знайомих чи родичів немає, але це село в моєму серці. Я вважаю своїм обов’язком долучитися до його порятунку”, — розповідає жінка.
Натхнення — у природі
Розалія Боднарчук знана також як квітникарка та письменниця. Розповідає, що колись телебачення не вилазило з її дачі біля Калуша, адже в неї там було царство квітів.
“Я дуже люблю природу. Вона мене надихає. Коли ще була молодша, то на дачі мала велетенську колекцію квітів. У мене було більше ніж 55 видів нарцисів та 39 видів ірисів. До мене приходили діти на екскурсії, завжди приїжджало телебачення, щоб зняти ту всю красу. Зараз дача занедбана, бо я вже не можу доглядати її, але щороку біля мого будинку цвітуть квіти. У них моє життя. І вони надихають писати та вишивати”, — ділиться жінка.
У її доробку також 7 збірок дитячої поезії, а на своє 80-річчя вона видала збірку віршів “На порозі зими”. Багато книжок Розалія Семенівна передала Охмадиту. Зараз готує збірку, де багато віршів про теперішню війну.
Розалія Боднарчук ділиться, що самотність не пригнічує її, навпаки почувається щасливою.
“Важко розуміти, що я вже на фінішній прямій, але я щаслива. Щодня творю і долучаюся до перемоги. І поки дозволяє здоров’я — буду допомагати і творити, бо так відчуває моя душа”.
Журналістка і фотографка: Софія Дмитрів
А щоб у твоєму житті було більше Глузду — підписуйся на нас у:
