Богдан Салій зі Львова, цього року йому виповниться 52. Народився в родині художника та вчительки математики. Пішов стопами батька, професора Львівської національної академії мистецтв Теодозія Салія.
Пан Богдан малює в різних стилях, упродовж 20 років викладав у Львівській національній академії мистецтв. Кілька років тому полишив викладацьку справу і присвятив себе лише творчій роботі.
Після широкомасштабного вторгнення митець пішов у військкомат, щоб стати на захист своєї землі.
“Коли прокидаєшся від вибухів ракет, розумієш, що треба йти захищати своє. Наступного дня після вторгнення я пішов у військкомат, відстояв чергу — не взяли, наступного дня знову пішов — не взяли. Я записався в 103 окрему бригаду територіальної оборони. Спочатку була підготовка, а у квітні поїхали в зону бойових дій. Сім’я з розумінням поставилася до мого вибору, морально ми були готові до широкомасштабного вторгнення”, — ділиться Богдан Салій.
На передовій він написав близько десятка невеликих пейзажних картин, роздав їх побратимам, щоб була пам’ятка про місце, де вони боролися з окупантами.
“Я не малюю війну, вона потворна, сіра і брудна. Не вважаю за потребу естетизувати її, навіть серед того всього, що тут відбувається, я шукаю момент спокою та затишшя. Люди, як зараз модно казати, ловлять хайп та малюють зруйновані будинки, військових і так далі. Перебуваючи всередині війни, мені не хочеться її показувати”.
Митець часто фіксує момент природи або свої враження, які зазвичай передає в абстракції.
“30 років ходжу горами. Був період життя, коли дуже багато подорожував з дружиною та друзями. Найдовший похід — 18 днів через усі Карпати, від польського до румунського кордонів. Після мандрівки залишається багато вражень, які я передаю через полотно. Зараз не вистачає гір”.
Коли Богдан Салій пише картини, завжди хоче покращити роботу.
“Я думаю: якщо людина каже, що намалювала найкращу картину, то їй уже пора вмирати. Сподіваюся, що краще попереду”.
“Війна змінює світосприйняття. Прийшло розуміння, що матеріальне ефемерне і тимчасове. Більше хочеться живого спілкування, а не віртуального.
На війні сильне психологічне навантаження, особливо, коли вихід на бойову позицію. У мене було мінімум 5–6 ситуацій, коли думав, що не виживу. Прилітало дуже близько. Богу дякувати пронесло”, — ділиться художник.
Після перемоги Богдан Салій хоче намалювати портрети друзів, які зараз не з нами. Давно має такий задум, але на війні його важко втілити.
Журналістка: Юлія Варчук
Фото: архів героя
А щоб у твоєму житті було більше Глузду — підписуйся на нас у:
