На сьогодні в Україні офіційно зареєстровано 4 867 106 внутрішньо переміщених осіб, за міжнародними оцінками їх кількість перевищує 7 мільйонів. Такі цифри оприлюднили у звіті команди Міністерства з питань реінтеграції за минулий рік.
Від початку широкомасштабного вторгнення гострим є питання житла.
Реакцією на ситуацію стала ініціатива архітекторів та урбаністів, які переїхали в Івано-Франківськ. Тут вони створили проєкт, орієнтований на відновлення старих будівель. Команда ГЛУЗDу побувала в них та розповідає про рішення “КО-ХАТИ”.
Нове — добре забуте старе
Урбаністична лабораторія “METALAB” з Івано-Франківська та учасниці агенції “Urban Curators”, релоковані з Києва, ініціювали проєкт “КО-ХАТИ” — відновлюють наявні будинки, щоб облаштувати помешкання для внутрішньо переміщених осіб. Почали це робити відразу після широкомасштабного вторгнення. Здійснили дослідження, щоб визначити фокус роботи, подивилися, як працюють прихистки в місті та області. Зрештою, виявилося, що в Івано-Франківську доволі добре налагоджено роботу транзитних шелтерів і є потреба створити помешкання на довший період.
Для цього почали шукати закинуті будівлі, які можна використати, оскільки один з принципів ініціаторів — максимальне використання наявних ресурсів, що здешевлює роботу та вносить сталість у подальший розвиток міст. У фокусі були будівлі, що містяться поблизу міської інфраструктури.
Ремонт на першій локації команда “КО-ХАТИ” розпочала власними силами:
“Поки не було достатньо людей у проєкті та фінансування, роботи виконувала сама команда. Тепер у нас є принцип: щоб проєкт “пішов”, архітектор має почати щось робити, а потім уже проєктувати та координувати”, — каже архітекторка-урбаністка Анастасія Пономарьова.
У проєкт залучили кошти, що були в METALAB та Urban Curators. У перші дні відкрили рахунки для донатів. Кошти надсилали франківці, знайомі та партнери організацій. Тепер проєкт фінансують здебільшого іноземні донори. Містяни допомагають будівельними матеріалами, декором, меблями. Хтось інвестує свій час, допомагаючи наводити лад на об’єктах.
У березні “КО-ХАТИ” познайомилися з ініціативою університету “Другий дім ІФ” — Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу розпочинав ремонт гуртожитку для внутрішньо переміщених осіб на вулиці Військових Ветеранів, 8, який пустував 5 років. Архітектори “КО-ХАТИ” долучилися до робіт, і це стало їхнім пілотним проєктом. Участь брали також викладачі та студенти. Після завершення робіт приміщенням почав опікуватися університет. Там відремонтовано та облаштовано 24 кімнати, спільні простори: кухні, їдальню, санвузли, пральню, коворкінг, дитячу кімнату і вхідну зону. Наразі працюють за стандартною гуртожитською системою: є вахтер та менеджер простору.
Після завершення цього проєкту група архітекторів вирішила продовжувати. Щоб це стало можливим, вони почали шукати партнерів, фінансування і житлові простори. Також команда активно залучає волонтерів, які допомагають робити ремонт та облаштовувати житлові простори.
Наразі команда “КО-ХАТИ” працює над трьома приміщеннями. Два з них в Івано-Франківську — закинутий готель на вул. Івана Макухи та закинутий офіс департаменту освіти на вул. Бандери. Третє розташоване в передмісті Кам’янця-Подільського. Ці три об’єкти розраховані на 500 осіб. Нових локацій поки що не обирали.
Основні вимоги до будівель такі, як і на початку березня: доступ до інфраструктури міста, незначна площа, а також задовільний стан будівлі. Проте тепер прискіпливіше придивляються до каналізаційних електричних мереж, наявних договорів про їх експлуатацію.
“Дивимося, у якому стані внутрішні перегородки, підлоги, оскільки зазвичай її складно і коштовно міняти. Робимо стандартний архітектурний аналіз, також юридичний та урбаністичний”, — каже Анастасія.
Певні ділянки адаптують для людей з інклюзією, та, як розповідає співзасновниця, потреби повністю так облаштовувати будівлю немає.
Хто й на скільки часу може там поселитися?
Домовленості використання таких будівель затверджено юридично. Безплатно проживати в них переселенці можуть до 4 років. У гуртожитку від університету — до кінця воєнного стану і впродовж пів року після його скасування.
З мінусів, за словами архітекторки-урбаністки Анастасії Пономарьової, — відсутність приватного простору, оскільки кімнати розраховані на сім’ї чи групу людей.
“Ми навіть називаємо це центрами колективного проживання чи гуртожитками”, — зазначає Анастасія.
“КО-ХАТИ” не вибирає людей та не визначає умов для проживання. Цим займається обласна військова адміністрація. З кожним мешканцем балансоутримувач чи власник будівлі укладає індивідуальний договір про проживання.
«Команда “КО-ХАТИ” долучалися консультативно та адвокатували укладання договорів, тому що люди потребують гарантії», — каже Анастасія.
Щодо оплати комунальних послуг, то в “КО-ХАТИ” користуються державними ініціативами компенсації. Ті, хто має прибуток, можуть сплачувати послуги, за тих, кому не дозволяє вік, стан здоров’я працювати, сплачує балансоутримувач, який уже від держави отримує компенсацію.
Які умови мають мешканці?
У кожній кімнаті є модульні ліжка, робочий стіл, стільці, полиці, а також техніка. Вбиральні та ванні кімнати тут спільні.
“Соціалізації сприяє розташування шелтерів біля міської інфраструктури. В середині прихистків є простори, які сприяють перебуванню у людській компанії. Це спільні їдальні, коворкінги, двори”, — каже Анастасія Пономарьова.
У чому сталість рішення?
“Підхід використовувати наявні будівлі не переконливий для всіх, тому є сенс говорити та пояснювати, чому нове будівництво — не краще вирішення проблеми, ніж ревіталізація”, — каже архітекторка.
У приміщеннях, які облаштовує команда “КО-ХАТИ”, здебільшого речі в повторному вжитку, а меблі зазвичай роблять місцеві виробники.
Журналістка: Ірина Блаженко
Фотографка: Софія Дмитрів
А щоб у твоєму житті було більше Глузду — підписуйся на нас у:
