«Емоції від партнерських пологів неможливо передати: ти береш участь у чомусь священному, величному, у тому, що панує над цим світом»

Дискусій про користь та шкоду партнерських пологів чимало. Лікарі запевняють, що це допомагає жінкам почуватися в безпеці. Ми вирішили довідатися, чи так це, і поспілкувалися із жінками, які мали досвід самостійних та партнерських пологів, із чоловіками, які були присутніми під час народження дитини, а також з акушером-гінекологом.

“Завдяки рукостисканню я ділився з нею своєю енергією”

Микола Івановіч — батько 10-річної доньки та 6-річного сина. Чоловік розповідає, що перші пологи були партнерськими, хоч подружжя цього не планувало.

«2010-го ми приїхали в Коломийський пологовий будинок, бо почалися перейми. Перед тим приїжджали на планові обстеження, однак не обговорювали партнерських пологів і не готувалися до них. 


Коли почалися перейми, дружина зателефонувала мені, сказала, що їй складно, і попросила, щоб я був поруч. Тоді їй було 20, це перша вагітність, було страшно. Тому я купив бахіли, халат і прийшов у палату, щоб бути разом з коханою».

Чоловік пригадує, що 10 років тому лікарі поцікавилися, чи йому не стане погано, чи готовий він бачити процес народження дитини. Микола —  пожежник, тому відповів, що йому вже нічого не страшно.

«Стояв збоку біля дружини й тримав її за руку. Хоч можна сказати, що дружина тримала мене (посміхається). Я відчував кожний нігтик, що впивався в мою руку, це відчуття неможливо передати словами. У той момент я розумів, яку важливу роль має підтримка. 


У кожної людини є енергія, яку ми витрачаємо і якою можемо обмінюватися. І коли моя дружина під час пологів витрачала свою енергію, завдяки рукостисканню я ділився з нею своєю».

Микола бачить у партнерських пологах тільки плюси й рекомендує їх кожній парі.

«Це зближує людей настільки, що складно пояснити. Бути присутнім на пологах, прожити разом з дружиною всю цю атмосферу — надзвичайно важливо».

2014-го в пари з’явився син. Однак тоді дружина Миколи народжувала сама.

«Того разу я не встиг, але за інших обставин обов’язково був би поруч».

Миколі часто доводиться чути стереотипи щодо партнерських пологів, та він має свою думку щодо цього:

«Якщо в чоловіка з’являється відраза чи небажання бути поруч з коханою після спільних пологів, то це привід для жінки задуматися, чи взагалі він їй потрібен.


Буває, що чоловік звик бачити дружину завжди гарною, нафарбованою, у хорошому настрої, а до реалій народження дитини не готовий. Якщо людина дійсно кохає, то вона любить свою половинку від кінчиків волосся до нігтика на мізинчику, проживає й відчуває з нею кожен момент, а під час пологів на такі речі, як крик чи кров, не звертає уваги. 


Після партнерських пологів я усвідомив, що жінки в дечому набагато сильніші від чоловіків».

“Це відчуття до мурашок…”

Андрій Савка — батько чотирьох синів. Чоловік був під час народження всіх  дітей і з упевненістю каже, що не варто боятися партнерських пологів. 

“Ще під час першої вагітності ми з дружиною домовилися, що в нас будуть партнерські пологи. Тоді в Івано-Франківську біля пологового будинку був центр, де проводили курси для пар. Вагітні тренувалися на спеціальних м’ячиках, пари розмовляли з психологом. 


Емоції від партнерських пологів неможливо передати: ти береш участь у чомусь священному, величному, у тому, що панує над цим світом».

Найбільше Андрію запам’яталися другі партнерські пологи.

“Пригадую, як мені лікарі дали великі ножиці, і я ними перерізав сину пуповину. Це відчуття до мурашок…”

Багатодітний батько вважає: важливо, щоб подружжя було готове до партнерських пологів. 

“Пологи — це особливий емоційний стан. І кожен з подружжя по-своєму до нього готується, разом або окремо. Дружина за будь-яких обставин буде народжувати, а чоловік може бути або не бути поруч. У нашій сім’ї народжувати разом — традиція. Почалося все від народження першого сина, а під час наступних вагітностей навіть не виникало інших варіантів. На щастя, в Івано-Франківську партнерські пологи стали нормою. 


Для жінки партнерські пологи — хороше психологічне підґрунтя… не хочеться, щоб щось пішло не так.


Я вважаю, що під час партнерських пологів лікарі по-іншому ставляться —  краще”.

Андрій Савка переконаний: партнерські пологи аж ніяк не впливають на інтимне життя.

“Нема чого соромитися чи боятися. Я почуваюся добре і під час партнерських пологів, і після них. Народжується твоя дитина… Під час пологів відбувається духовне єднання, а це основне”.

“Коли я народжувала сама, то зауважила, що нема кому допомогти”

Ольга Кащій-Буга — мама двох синів. Жінка рекомендує кожній парі саме партнерські пологи.

“У мене двоє синочків: 14 і 9 років. Перші пологи були самостійними, а на другі я попросила піти зі мною чоловіка. На партнерські пологи я наважилася насамперед тому, що це моральна підтримка близької людини та фізична допомога: є кому простежити за мною, за лікарями, принести води чи необхідні речі. Адже бувають випадки, коли медичний персонал не перевіряє, у якому стані породілля. 


Фізична допомога дуже важлива, хочеться, щоб чоловік потримав за руку чи допоміг перейти з одної палати в іншу. Коли я вперше народжувала і була сама, то зауважила, що нема кому допомогти… Тому між самостійними й партнерськими пологами я оберу другі”.

Ольга вважає, що важливо не вмовляти та не змушувати чоловіка брати участь у партнерських пологах і, якщо він на відріз відмовиться, шукати альтернативу — попросити когось іншого з близьких.

Жінка також переконана, що емоційний стан чоловіка не зміниться після того, як він підтримає дружину під час пологів. 

“Сокровенних моментів народження дитини чоловік не бачив, він тримав мене за руку, стояв біля голови й підтримував. Тому боятися, що після пологів зміниться його ставлення, — не варто. 


Після партнерських пологів чоловік сказав, що це неоціненний досвід. Він був радий, що зміг мені допомогти”.

Головне, щоб не було страху

Олександр Потеряйло — батько двох доньок. Чоловік двічі підтримував дружину під час пологів. 

“Бути під час партнерських пологів — це  більше моє бажання, аніж дружини: хотів підтримувати та контролювати, щоб все відбулося добре. Про це рішення я зовсім не пожалів”.

Олександр розповідає, що на інтимні стосунки партнерські пологи негативно не вплинули.

“Я стояв біля голови дружини, тримав її за руку. Ходив, куди потрібно. Можливо, комусь така практика й шкодить, однак нам не завадило. Лікарі були тільки за, щоб я був поруч. 


Рекомендую парам спробувати партнерські пологи, звісно, якщо чоловікові не лячно. Якщо в когось страх та невпевненість, краще не ризикувати”.

“Був такий крик, наче мене заживо різали…”

Ірина Магас — мама двох дітей. Жінка зі страхом згадує свої перші пологи, що були самостійними. 

“Коли народжувала старшого сина, колишній чоловік був проти партнерських. Я багато читала й готувалася до пологів, але відчула людське ставлення тільки від санітарки, яка просиділа біля мене всю ніч. 


Коли я попросила вколоти мені епідуралку, то отримала відмову і ще й знецінення мого бажання. Лікар просто сказав: “Ти перечиталася мудрих слів! Родиш сама, нічого не колимо”.

Мені було важко терпіти біль, бо від страху невідомості в кров поступав адреналін, що гальмував родову діяльність. Якби той лікар знав, наскільки це погіршує пологи. Але, на жаль, він не знав, а тільки просив мене перестати кричати від болю, бо “не так уже й то сильно болить і не я перша”. 

Мама двох дітей розповідає, що лікар, який приймав пологи, не думав ні про її стан, ні про дитину. 

“На самих потугах він постійно лякав мене: якщо я не справлюсь, то задушу дитину. Покликав іншого лікаря, і той тиснув на живіт. 
Мені зробили епізіотомію без попередження, і взагалі мало кого цікавила моя думка чи мої відчуття. Було враження, що я просто частина конвеєру. 


Щоб пришвидшити процес пологів, лікар спробував зробити відкриття руками!
Мій чоловік, який був на вулиці, казав, що крик був такий, неначе мене заживо розрізали. Десь так я відчувала той біль.
Про намір робити ручне розкриття мене теж не попередили. Лікар сказав, що просто хоче оглянути. 


І найпринизливіше — через 6 годин після пологів він прийшов до мене в палату і спитав, чи не хочу я вибачитись за свою нічну поведінку. Тоді це поклало крапку в бажанні хоча б колись ще народжувати в Коломиї”. 

Другі пологи були партнерськими. У вересні цього року, Ірина Магас народила дівчинку. Другі пологи жінка називає прекрасними, а все тому, що вони були партнерськими.

“Теперішній чоловік одразу підтримав ідею з партнерськими пологами. Щоправда, ми довго боролися за це право в період всесвітньої пандемії. Нам це вдалося, хоч і не зовсім тим шляхом, яким хотілось.


Ці пологи були прекрасні. Від початку переймів, ще вдома, і до народження донечки ми були разом. Ми проходили навчання і точно знали, що і як. 


У пологовому практично про все дбав чоловік. Я пригадую, як важливо було почути від нього слова підтримки. Особливо коли я вже не могла, чи коли вирішила знеболити, чи коли віднімало ноги від анестезії і він тримав мене, бо 93 кг санітарка або медсестра не втримала б. 
Його обійми, подих, допомога, опіка чи просто присутність неймовірно заспокоювали та допомагали.


Пригадую, як під час потуг зовсім вибилась із сил і плакала та просила, щоб кесарили. Він мене підтримав і казав, що я зі всім справлюсь, бо сильна”.

Народження дитини —  це завжди складно, але коли поруч є рідна людина, підтримка дарує силу.

“Ви навіть не уявляєте, як мені хотілося його ляснути в той момент. Щоб теж відчув хоч трошечки мій стан (посміхається). Але його слова дали мені поштовх, щоб згрупувати всі сили. А наші сльози радості, як ми обоє побачили наше маленьке дитятко, не забудемо ніколи. У той момент він сказав мені, що я його героїня. Щось у цьому всьому є (посміхається)”.

Тонни бюрократії

Щоб Ірина Магас народжувала разом із чоловіком, довелося писати багато запитів у всі владні органи не тільки міста й області, а навіть Києва.

“Відповідь надіслали тільки з МОЗу: вони не забороняли партнерських пологів. Усі інші просто проігнорували, хоч це й порушення закону, яке карають штрафом розміром 800 грн, якщо я не помиляюсь. 


Моя подруга вже після того, як я народила, запитувала в пологовому, чи мені надали відповідь на запит. Їй сказали: та, що хотіла родити, вже родила, то нащо відповідати. Зауважу, що запит я подавала за місяць до моїх пологів”.

Сила соціальних мереж 

Ірина Магас пригадує, що мер проводив свій щотижневий прямий ефір у фейсбуці, під яким у коментарях люди запитували й просили порад. Вона поцікавилася, що він думає про заборону партнерських пологів і як діяти в такій ситуації. 

“Ігор Слюзар відповів, щоб я звернулася до нього і він допоможе. Я йому написала свій номер телефону і, поговоривши з ним, зрозуміла, що нам дозволять і що потім, після пологів, ще дуже довго треба буде боротись з державними органами, щоб відстояти законне право жінок. 


Я так і планувала, та мене розчарувала пасивність місцевих породіль. Вони писали мені в приват, що теж хочуть партнерські, але здебільшого цим все завершувалося. Люди не готові відстоювати  свої права, і це прикро. 
Партнерські пологи — не забаганка, а право на здорові і юридично захищені пологи жінки”.

“Я перетнув пуповину й притулив його до себе…”

Володимир Гарматюк — батько двох дітей. Нещодавно молодшому сину виповнився рік, чоловік згадує момент його народження з ностальгією та любов’ю.

“Я бачив, як народився мій син. Я сам перетнув пуповину, а потім притулив його до себе. Уже не пригадую: був я першим чи першою притулила його дружина, яка щойно зустрілася з тим, хто стільки місяців був з нею одним цілим. Хоча вони й далі одне ціле, і, певно, будуть ним завжди. 


У палаті відходила від пологів дружина, яку я підтримував фізично і морально. Тримав її під руки, поки народжувався син, і просив її не здаватися заради того, аби він народився. 
Фізично і морально… Та що я знаю про фізичне і моральне, яке пережила вона…”

Поради акушера-гінеколога

Ростислав Петруняк, акушер-гінеколог, який працює в Коломийському пологовому, пояснює, що під час партнерських пологів важливо бути терплячими до породіллі.

“Рідні вагітної під час партнерських пологів мають бути готовими змінити одне одного, бо інколи людині психологічно важко витримати атмосферу. Тому часто мама йде на зміну чоловікові або навпаки”.

Акушер-гінеколог рекомендує не змушувати чоловіка до партнерських пологів, адже користі з такого “тандему” не буде.

“Деякі жінки змушують іти чоловіків, щоб вони все бачили й не думали, що народження дитини — це легко. А є вагітні, які спільно вирішують піти на партнерські пологи, і вони разом проживають цю атмосферу. Є такі моменти, коли чоловік набагато більше допомагає лікарю, ніж породілля”.

Ситуацій, коли чоловікам ставало зле під час партнерських пологів, в пам’яті  Ростислава Петруняка не надто багато. Лікарі завжди цікавляться самопочуттям пари, тому думка про те, що жінка переживатиме ще й за чоловіка,  —  перебільшення.

«Після пологів ми завжди запитуємо чоловіка, чи буде він перерізати пуповину. З неї виділяється кров, тому деякі чоловіки можуть бліднути чи пітніти. У таких випадках ми говоримо: “Якщо Вам погано, можете випити води й вийти подихати свіжим повітрям”». 

Ростислав Петруняк пояснює, що протоколу з правилами партнерських пологів немає. Головне, щоб майбутній мамі було комфортно. Єдина вимога  під час карантину — це зробити два тести.

“Чоловік може стояти там, де йому зручно: біля голови породіллі, збоку. Заборон немає, він може масажувати спину чи шию дружини, приносити воду, шоколад, допомагати вагітній дійти до туалету. 


Під час карантину чоловік у день переймів дружини має поступити в окремий пологовий зал і здати тест на COVID-19 — це може бути кров з вени або мазок з горла — і за 15 хвилин уже готовий результат (це за умови, що в пологовому будинку є власна лабораторія). Окрім ПЛР-тесту, партнер має здати ще й ІФА (імуноферметний тест). Тоді до кінця дня надходять результати, й аж до самої виписки породіллі чоловік має бути з нею, він не може виходити за межі пологового будинку чи контактувати з кимось. Усе для безпеки”. 

Коронавірус  —  не завада?

Ще в червні Міністерство охорони здоров’я скасувало наказ № 698, яким на час карантину встановлювали обмеження в закладах охорони здоров’я на партнерські пологи. Попри це, у деяких містах України досі діють заборони. Ми поспілкувалися з керівництвом пологових Івано-Франківська, Калуша та Коломиї та довідалися, чи дозволено там партнерські пологи.

В Івано-Франківську досі заборонено перебувати в палаті породіллі комусь із рідних. Можна лише обрати лікаря на пологи.

У Калуші партнерські пологи дозволено. Єдина умова — за 5 днів до них партнер має пройти ПЛР-тест або імуноферметний аналіз.

У Коломиї партнерські пологи досі під забороною. 

Також читай що таке фототерапія і чому вона може бути тобі потрібною.

Журналістка: Мар’яна Гнот

Дизайнерка: Яна Букреєва

А щоб у твоєму житті було більше Глуzду —підписуйся на наш телеграм-канал.